Тема 45. Кримінологічна характеристика

загальнокримінальної корисливої злочинності

1. Поняття загальнокримінальної корисливої злочинності

2. Істотні ознаки загальнокримінальних корисливих злочинів

3. Причини корисливої злочинності

1. Загольнокримінальна корислива злочинність — це сукупність відповідних злочинів, тобто тих діянь, які пов'язані з прямим незаконним заволодінням чужим майном, що вчиняються з корисливих мотивів і з метою протиправного збагачення за рахунок цього майна, при­ чому без використання суб'єктами свого службового становища та без порушення господарських зв'язків і відносин у сфері економіки.

Це передусім крадіжки, грабежі, розбої, шахрайство, вимагання, вбивство з корисливих мотивів у різних їх формах.

2. Істотні ознаки загальнокримінальних корисливих злочинів такі:

— це посягання на чуже майно, враховуючи гроші та Цінні папери, та інші предмети власності. Вимаган­ня може бути пов'язане з вимогою передачі права на майно;

—• корислива мета — протиправне безоплатне ви­лучення або повернення чужого майна на користь вин­ного;

корисливе посягання вчиняється поза господар-діяльністю або без використання винним свого

105

становища у сфері виробництва, розподілу, обігу мате­ріальних цінностей.

3. Основні причини корисливої злочинності:

— криміногенна роль соціального і матеріального розшарування суспільства;

• матеріальний нестаток;

• ослаблення державного і соціально-правового конт­ ролю за економічною діяльністю;

• відставання законодавчого забезпечення боротьби з корисливими злочинами;

• недоліки діяльності правоохоронних органів. ^!

Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів

1. Загальний стан

2. Крадіжки

3. Грабежі та розбої

4. Шахрайство і привласнення довіреного майна

5. Вимагання

1. При проведенні кримінологічних досліджень виді­ ляється масив таких загальнокримінальних корисливих злочинів, як крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, ви­ магання та вбивства з корисливих мотивів, що станов­ лять близько 90% усієї загальнокримінальної корисли­ вої злочинності.

Загальнокримінальні корисливі злочини мають від­носно масовий характер: у 1991 р. зареєстровано 228826 злочинів, 1992 р. - 344374, 1993 р. - 383786, 1994 р. -371689, 1995 р. - 423790, 1996 р. - 392298, 1997 р. -357748, 1998 р. - 352155, 1999 р. - 346769, 2000 р. -360042, 2001 р. - 289615, 2002 р. - 239476^і.

їх питома вага в загальній кількості злочинів є най­вищою і становить приблизно 60—65%. Цей показник є стабільним не тільки протягом останніх років.

2. Найпоширенішим злочином у загальнокриміналь-

¹ Злочинність в Україні: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2000. — 100 с.; Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. — К.: МВС України, Департамент інформаційних технологій, 2003. — 120 с.

106

ній корисливій злочинності є крадіжка. Із середини 60-х років кількість крадіжок у СРСР майже весь час зростала. До 1991 р. їх абсолютне число збільшилося в 9,5 раза (крадіжки особистого майна — у 9,2 і держав­ного — у 10,2). їх питома вага в 1991 р. — 86,7%, а загальна кількість зареєстрованих крадіжок в СРСР — 1235414. В наступні роки питома вага була в межах 81 — 82%.

У структурі цього виду злочинів переважають, як правило, крадіжки приватного майна. В 2002 році в Ук­раїні зареєстровано 153085 крадіжок предметів та майна приватної власності, а крадіжок щодо державної або ко­лективної власності — 42866, що складає разом 195951 злочинів. У 2003 р. крадіжок зареєстровано 264904, тоб­то темп приросту становить 35,2%¹.

3. Грабежі та розбої — це відкриті насильницькі фор­ ми заволодіння чужим майном, їх головним чином роз­ різняють за ступенем реального й безпосереднього на­ сильства: яке не є небезпечним (грабіж) та є небезпеч­ ним (розбій) для життя і здоров'я потерпілого.

У колишньому СРСР із 1956 і до 1991 р. кількість грабежів збільшилася в 14 разів, а в України тільки за 1991—1993 рр. — у 2,2 раза. У наступні роки їх рівень продовжує зменшуватися з незначними коливаннями. Наприклад, у 2002 році зареєстровано грабежів і розбоїв щодо державного або колективного майна відповідно 932 і 196, щодо приватного - 20134 і 4995².

4. Шахрайство та привласнення довіреного майна — кримінологічне близькі злочини. Шахрайство відрізняє стрімка тенденція до зростання. В колишньому СРСР шахрайство було не досить поширеним явищем. З пере­ ходом до ринкової економіки розкрадання майна шля­ хом обману в Україні інтенсивно росло. Тільки за 1991 — 1999 р. число шахрайств збільшилося приблизно втричі.

Для порівняння, шахрайство щодо державної або ко­лективної власності в 1991 і 1999 рр. становило відпо-

І

Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. — К.: України, Департамент інформаційних технологій, 2003. — 120 с.

Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. — К.: України, Департамент інформаційних технологій, 2003. — 120 с.

107

відно 443 і 1558 злочинів, щодо індивідуальної власнос­ті - 6220 і 16079^і, в 2002 р. - 1364 і 13828 злочинів.

Після крадіжок і грабежів шахрайство є найпошире­нішим злочином у структурі загальнокримінальної ко­рисливої злочинності проти власності.

Останніми роками ми спостерігаємо зменшення кіль­кості зареєстрованих фактів привласнення та розтрати чужого або довіреного майна. Порівняймо, в 1991 році зафіксовано 9387 злочинів, найменшу кількість зареєст­ровано в 1995 р. - 7557, найбільшу - в 1999 р., 10640², в 2002 р. таких випадків було виявлено лише 7993³.

5. Вимагання має кілька різновидів. Із початком рин­кових реформ цей злочин трансформувався і полягає майже у відкритому одержанні від власника наявної грошової данини під погрозою фізичної розправи, псу­вання або знищення майна.

Якщо в 1991 р. було виявлено 1272 випадків вима­гання індивідуального майна громадян, то в 1998 р. — 3240, у 2002 р. — 2064 випадків. Щодо державного май­на в 1991 р. зафіксовано 13 злочинів, 1998 р. — 161⁴, 2002 р. - 12⁵.

Сьогодні вимагання знову трансформується — ство­рення бригад «з вибивання», тобто насильницького по­вернення боргів за певний відсоток від суми заборгова­ності.

Більш «досконалою» формою вимагання є організа­ція стійких нелегальних або легальних «дахів» із захисту підприємницьких структур на основі регулярно одержу­ваної від них грошової данини.

Ще однією формою вимагання є вимога про укладен­ня підприємцем матової чи фінансової угоди на конкрет-

Злочинність в Україні: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2000. — 100 с.

Злочинність в Україні: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2000. — 100 с.

' Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. — К.: МВС України, Департамент інформаційних технологій, 2003. — 120 с.

Злочинність в Україні: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2000. — 100 с.

'' Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. — К-МВС України, Департамент інформаційних технологій, 2003. — 120 с.

108

ну суму з певним суб'єктом, що є представником струк­тури, яку створено організованою злочинністю або яка є під ЇЇ контролем. За роки незалежності найбільшу кількість організованих злочинних груп було виявлено в 1999 р. (1200), якими було вчинено 689 вимагань, що становить 6,6% від всіх злочинів, учинених організова­ними злочинними групами.