Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності

1. Поняття правового регулювання профілактики злочинності

2. Сутність правового регулювання

3. Запобіжна роль права

4. Напрями правового регулювання профілактики злочинності

і. Правове регулювання профілактики злочинності охоплює нормотворчу діяльність держави та її органів, які визначають у законах та інших нормативних актах мету і завдання запобігання злочинам, коло суб'єктів, що здійснюють цю діяльність, їх компетенцію, основні форми та методи роботи.

2. Профілактика злочинності припускає такий розвиток економіки, політики, ідеології, культури і побуту, який сприяв би усуненню чи нейтралізації негативних сторін громадського життя, що можуть проявитися як причини й умови злочинності. Таку організацію суспільного жит­ тя має бути забезпечено належним правовим підґрунтям.

Сутність правового регулювання полягає в тому, що правові норми стимулюють соціальне корисну поведін­ку, протидіючи факторам, що негативно впливають на формування і життєдіяльність особи, тим самим ство­рюючи умови для оптимального здійснення запобіжної діяльності.

Поряд із цим правові акти визначають завдання та заходи профілактики злочинності, порядок, форми і ме­тоди здійснення цієї діяльності, функції різних її суб'єк­тів, координацію і взаємодію між ними. Закони та інші нормативні акти забезпечують відповідальність уповно­важених осіб за виконання своїх обов'язків, суворе до­тримання особистих і майнових прав, законних інтере­сів громадян та установ, що потрапляють до сфери про­філактики злочинності.

3. Запобіжна роль права полягає у регулюванні сфер суспільного життя, за якого наявні криміногенні факто­ ри або усуваються, або їх дії ставиться надійна перепо­ на. Право не може знищити економічні, соціально-куль­ турні причини та умови злочинності, однак воно може

70

впливати на їх негативні прояви: локалізувати, блокува­ти, організувати належну протидію негативним явищам і процесам. Проведення такої роботи припускає:

• поліпшення законодавства, його удосконалення;

• точну й неухильну реалізацію законів та інших нормативних актів,

• наявність механізмів, що бездоганно діють, забез­ печують таку реалізацію.

4. Виділяють два основних напрями правового регу­лювання профілактики злочинності.

Перший має «матеріальний» характер і полягає у впливі за допомогою права на криміногенні фактори зовнішнього середовища, які прямо або опосередковано детермінують злочинну поведінку, з метою їх усунення.

Другий напрям — «процесуального» характеру, він полягає в юридичному закріпленні прав і обов'язків ор­ганів, уповноважених осіб і громадян — суб'єктів запобі­гання злочинам у встановленні змісту і порядку здійс­нення запобіжних заходів.

ТЕМА ЗО. Інформаційне забезпечення

запобігання злочинам -

1. Види інформації

2. Кримінологічна інформація

3. Організаційна інформація

4. Завдання внутрішньої та зовнішньої інформації , .'.:;'

1. Усю інформацію, яку використовують у профілак* тиці злочинності, можна поділити на:

• кримінологічну (зовнішню);

• організаційну (внутрішню).

2. Кримінологічна (зовнішня) інформація має відобра­ жати такі показники злочинності: рівень, коефіцієнти, структуру, динаміку, характер, «географію», детерміно­ ваність (зв'язок злочинності з іншими соціальними яви­ щами), іншими словами, — відповідати на питання:

~ хто, коли і де вчиняє злочини; ~~ У зв'язку з чим люди стають на злочинний шлях; ~~ які обставини, ситуації та мотиви вчинення злочинів; ~~ У чому полягають причини та які умови сприяють чиненню злочинних діянь.

71

Зовнішня інформація має також передбачити дані про адміністративні, дисциплінарні та інші правопору­шення, аморальні вчинки, пияцтво й алкоголізм, нарко­манію, несплату податків, проституцію, бездоглядність дітей, залишення школи дітьми і підлітками, позбавлен­ня батьківських прав тощо. До цього виду інформації варто віднести дані про соціально-економічний і соці­ально-демографічний розвиток, стан громадської думки та інші соціально-психологічні процеси, які стосуються запобігання злочинам.

3. Організаційна (внутрішня) інформація передбачає дані про порядок організації запобіжної діяльності її суб'єктами. Вона характеризує стан самої системи попе­ редження злочинів і допомагає з'ясувати:

• які конкретна мета і завдання є на певному відріз­ ку часу;

• якими засобами та методами вони досягаються;

• з якою інтенсивністю та у якому напрямі діє вся система та її складові;

• які умови і реальні можливості виішення поставле­ них завдань.

4. У сукупності зовнішня і внутрішня інформація мають відображати об'єктивну картину криміногенної обстановки в регіоні, ступінь ефективності запобіжного впливу, а також реальні потреби профілактичної діяль­ ності з погляду її подальшого удосконалення. З ураху­ ванням цього, вона має відповідати вимогам: об'єктив­ ності, своєчасності, повноти, наукової обґрунтованості, достовірності та достатності.