Тема 44. Запобігання насильницьким злочинам

1. Загальні положення

2. Напрями спеціально-кримінологічної профілактики

1. Система заходів боротьби з насильницькими злочинами

3. Форми реагування

1. Запобігання насильницьким злочинам залежить від тих перетворень соціально-економічного і політичного характеру, що відбуваються в країні, пов'язаних зі ста­ новленням загальнолюдських цінностей, гуманізацією морального клімату, реалізацією принципів соціальної справедливості. Розв'язання таких загальносоціальних завдань створює передумови для успішної боротьби з насильницькими злочинами і хуліганством.

2. Основними напрямами спеціально-кримінологічної профілактики в сфері насильницьких злочинів є:

• корекція державного політичного курсу, зміна ха­ рактеру реформ, приведення їх у відповідність до націо­ нальних інтересів;

• послідовна та поступальна боротьба з пияцтвом і наркоманією;

• своєчасність реагування на правопорушення, вчи­ нені на ґрунті побутових конфліктів, здатних перерости у злочини;

• забезпечення ефективної охорони правопорядку в громадських місцях;

102

• посилення боротьби з розпаленням міжнаціональ­ ної ворожнечі;

• обмеження криміногенних впливів рецидивістів і професійних злочинців на неповнолітніх і молодь;

• активізація діяльності щодо виявлення та нейтра­ лізації антигромадських молодіжних угруповань;

• своєчасність профілактичного вплив'у на осіб із підвищеним ступенем віктимності;

• активізація боротьби з фактами незаконного виго­ товлення, збуту, збереження чи носіння холодної і вог­ непальної зброї;

• забезпечення справедливої відповідальності за на­ сильницькі злочини і хуліганство на основі її диферен­ ціації та індивідуалізації;

• протидія пропаганді жорстокості та насильства за­ собами масової інформації;

• розвиток системи профілактики психопатології, що продукує насилля.

3. У системі заходів боротьби з насильницькими зло­чинами виокремлюють заходи загальної, групової та індивідуальної профілактики, які, своєю чергою, поді­ляють на:

• організаційні — пов'язані з організацією запобіжної діяльності;

• функціональні — щодо їх безпосереднього здійс­ нення.

Зокрема, до організаційних заходів належать:

• вивчення й аналіз інформації про рівень, структуру і динаміку насильницької злочинності та хуліганства в регіоні;

• кримінологічне планування;

• профілактичне відпрацьовування окремих терито­ рій і об'єктів тощо.

До функціональних".

~ заходи щодо безпосереднього здійснення профілак­тичного контролю і впливу у відповідному мікросередо-

— систематичне обстеження місць, де найбільш часто ^Вчиняються злочини проти особи і громадського по-Рядку; І ~ забезпечення ефективної дислокації міліцейських

103

служб з урахуванням місця і часу вчинення більшості діянь;

• проведення спеціальних профілактичних рейдів, перевірок;

• здійснення заходів, спрямованих на виявлення і вилучення зброї із незаконного володіння;

• правове виховання громадян тощо.

4. Під час здійснення профілактики необхідно відпо­відно до конкретної ситуації обрати форму реагування:

• епізодичну;

• системну;

• невідкладну; -.- . .- , . .

• екстрену.

Якщо для конфліктної ситуації характерні періодичні загострення і поліпшення без різких коливань, викорис­товують епізодичне (контрольне) реагування. Його здійснюють дільничний інспектор міліції і представни­ки громадськості. Як заходи профілактичного впливу можна застосовувати: поради, бесіди, надання необхід­ної допомоги, нейтралізацію несприятливих факторів навколишнього середовища.

Якщо конфліктна ситуація погіршується протягом тривалого часу, застосовують системне реагування, а са­ме заходи впливу: профілактичні бесіди в міліції, обго­ворення поведінки на зборах трудового колективу, збо­рах громадян за місцем проживання, виклик до органу міліції для роз'яснення правових наслідків антигромад­ської поведінки в побуті тощо.

До невідкладного реагування вдаються в умовах різко загостреної конфліктної ситуації — часто повторюваних сварках, скандалах, бійках, погрозах, антигромадської поведінки п'яниць, наркоманів. У таких випадках може бути вжито примусових заходів: позбавлення батьків­ських прав; примусовий обмін житлової площі, виселен­ня через неможливість спільного проживання; обмежев^-ня дієздатності; примусове лікування в психіатричній лікарні; притягнення до адміністративної та криміналь­ної відповідальності.

Екстрене реагування необхідне у випадках активної, агресивної поведінки правопорушника. Його застосо вують безпосередньо в момент хуліганських дій, бійок.

104

реальних погроз фізичною розправою тощо чергові час­тини органів внутрішніх справ.

Реагування в таких випадках передбачає: активний захист громадян, що можуть постраждати від агресив­них дій; припинення опору правопорушників; вилучен­ня у них зброї; їх затримання тощо. Після цього вирі­шують питання про притягнення таких осіб до кримі­нальної чи адміністративної відповідальності.