Тема 21. Соціальна зумовленість причин злочинності

1- Загальні положення

2. Криміногенні аспекти сфери розподілу та обміну

3. Криміногенні наслідки неоднакових культурно- побутових умов життя

⁴- Криміногенні наслідки неоднакових умов, видів

і форм праці

5. Політичні суперечності та соціальна нестабільність °- Недоліки механізму господарювання • Недостатня ефективність профілактичної роботи

. Вітчизняна кримінологія виходить із визнання со-ЦЮльноі та історичної зумовленості злочинності.

45

Соціальні відносини — різноманітні та комплексні; функціонують на макро- та мікрорівні. На макрорівні — це взаємини людини із суспільством і державою, вироб­ничі відносини, ті, що визначають ЇЇ соціальний статус. Суспільство, де грубо порушуються права людини, роз­плачується швидким зростанням і значним рівнем су­спільної небезпеки злочинності.

На мікрорівні — це різноманітні міжособистісні відно­сини, враховуючи стосунки в сім'ї, між близькими та знайомими. Тут найбільш часто відбувається зіткнення інтересів людей, їх потреб та інтересів, які інколи пере­ростають у гострі конфлікти, що часто є стимулом до вчинення злочинів.

2. Істотною є криміногенна роль суперечностей між зростанням потреб і можливостями суспільства з їх за­ доволення. Порушення господарських зв'язків, зловжи­ вання в торгівлі та обслуговуванні населення розширює коло детермінант злочинності. Наш ринок поки що є далекий від цивілізованого. Недосконалість податкової системи, високі податки змушують виробників прихову­ вати свої прибутки, і тоді вони стають жертвами реке­ тирів. Причому постраждалі рідко заявляють про вчи­ нені проти них злочини. Таким чином виникає ланцюг взаємопов'язаних чинників і причин криміногенного ха­ рактеру.

Відносини розподілу посідають вагоме місце в системі суспільних відносин. Вони впливають на всі сфери жит­тєдіяльності суспільства, особливо на формування соці­ально-психологічного клімату суспільства, систему цін­нісних орієнтацій людей, мотивацію їх поведінки і вчинків.

Криміногенні наслідки в сфері обміну полягають у тому, що вони спотворюють співвідношення між дохо­дами населення і можливістю реально забезпечити їх товарами народного споживання, створюють умови для незаконного перерозподілу коштів у сфері обігу. Усе це сприяє відтворенню злочинності.

3. У кримінологічному плані значний інтерес станов­ лять такі характеристики рівня культури та побутових умов життя індивіда:

— загальний обсяг знань, інтерес до інтелектуальних форм занять у сфері праці й дозвілля; прагнення до

46

І

ширення обсягу знань і уявлень про життєво-важливі цінності; зміст духовних цінностей, що є в арсеналі індивіда та соціальній групі його найближчого оточення (ідеали, цінності, стандарти, мода тощо);

• характер інформації культурно-політичного змісту (преса, література, радіо і телебачення, відеопродукція, театр тощо);

• етичні норми міжособистісного спілкування;

— рівень моральної та правової свідомості. Досліджуючи криміногенні сторони життєдіяльності

людини, враховують і побутову сферу, тобто все те, що перебуває за межами виробничої, суспільно-політичної діяльності та соціальне організованого навчання (жит­лові, сімейні, сусідські відносини). Криміногенні наслід­ки побуту варто розглядати в тісному взаємозв'язку із загальними соціально-економічними, матеріальними та духовними умовами життя.

4. Соціально-економічний зміст праці характеризуєть­ся суспільними відносинами, в умовах яких реалізуєть­ся праця. Головним чином вони складаються з таких зв'язків: працівника із засобами виробництва; стилю ро­боти індивіда з працею суспільства в цілому; метою конкретного працівника з метою суспільного вироб­ництва тощо.

Під час проведення кримінологічного аналізу праці необхідно враховувати її умови, а саме:

— організацію та порядок трудового процесу;

• перспективу (або її відсутність) підвищення квалі­ фікації та професійного росту;

• фізичне навантаження в умовах праці та її психо­ логічну напруженість;

• санітарно-гігієнічні, естетичні та культурно-побу­ тові умови;

~ соціально-психологічну атмосферу в колективі;

• взаємини з адміністрацією і керівництвом установи ^чи організації;

• умови і час на дорогу від місця проживання до ^місц_я роботи.

УДь-які диспропорції щодо приниження чи підви-^ННя Р°^лі ^та значущості людського фактору в змісті та ^м°жуть негативно вплинути на конкретну

47

5. Політичний плюралізм припускає наявність конку­ руючих ідей і багатопартійність. Однак загострення по­ літичних суперечностей та соціальної нестабільності здатне вплинути на криміногенну ситуацію, спричинити незворотні негативні наслідки.

Політична нестабільність у сучасному суспільстві зростає тому, що нові, які тільки зароджуються, су­спільні сили не спроможні проявити себе з творчого бо­ку. Однак демократичне суспільство, яке перебуває у стані розвитку, має заохочувати громадські об'єднання, які діють у напрямі підтримки реформ, підвищувати їх політичну та правову культуру.

6. Недоліки в механізмах господарювання, що особли­ во відчутними є сьогодні, — це основа збереження та відтворення злочинності. Порушення господарських зв'язків, зловживання у сфері фінансів і торгівлі розши­ рює коло детермінант злочинності.

Можна припустити, що в умовах ринкових відносин і вільного підприємництва не вдасться уникнути наслід­ків криміногенного характеру, а щодо окремих напрямів господарювання можливе й посилення негативних сто­рін. Стихія ринку не лише здатна стимулювати вироб­ництво, а й містить можливості для зловживань і махі­націй.

7. Недостатня ефективність профілактичної роботи. Профілактику злочинів та інших правопорушень давно вже визнано основним напрямом у боротьбі зі злочин­ ністю. Проте ця діяльність потребує серйозного ресурс­ ного забезпечення, в першу чергу висококваліфіковани­ ми кадрами, матеріальними і фінансовими засобами, спеціальною технічною оснащеністю, та соціально-пра- вового захисту. Останнім часом у цьому напрямі вжито низку заходів, проте докорінних змін поки що немає. Робляться спроби вийти із такого становища за рахунок засобів місцевих бюджетів і відрахувань підприємств. Однак, як відомо, можливості в цьому плані є досить обмеженими.

Профілактика правопорушень — це системна діяль­ність державних органів, громадських об'єднань та ок­ремих громадян щодо виявлення, усунення або нейтра­лізації причин і умов правопорушень, а також здійснення

48

позитивного впливу на осіб, схильних до вчинення пра­вопорушень.

Профілактику злочинів та інших правопорушень ви­знано пріоритетним напрямом у боротьбі зі злочинніс­тю. Проте і цю діяльність має бути забезпечено кадро­вим, матеріальним, технічним, фінансовим ресурсами та гарантіями соціально-правового захисту співробітників правоохоронної системи.

Одним із істотних недоліків профілактичної роботи в більшості випадків є її формалізм. Особливо це сто­сується індивідуальної профілактики. Не повною мірою відпрацьовано правовий механізм здійснення цієї діяль­ності. Багато в чому він не виключає можливості прий­няття немотивованих рішень, які підривають саму ідею індивідуальної профілактики, в основі якої — необхід­ність запобіжного впливу для того, щоб не допустити вступу на злочинний шлях. Не зовсім чітко визначено правові підстави для початку індивідуальної профілак­тики, масштаби та межі її проведення.