Тема 7. Кримінологічні дослідження

1. Поняття кримінологічного дослідження

2. Етапи кримінологічного дослідження

3. Послідовність проведення дослідницьких операцій ,_;;

4. Форми впровадження

1. Кримінологічне дослідження — це пізнання та ви­вчення законів та закономірностей розвитку такого

2 — 4-1959

складного негативного соціального явища, як злочин­ність, причин та умов ЇЇ виникнення і розвитку, місця та ролі в цьому явищі особи злочинця, вироблення оп­тимальних рішень із запобігання і профілактики право­порушень.

2. Вивчення злочинності та заходів боротьби відбу­ вається у три етапи:

• підготовний — формулювання проблеми, постанов­ ка наукової гіпотези, розробка напрямів дослідження;

• робочий — розробка інструментарію, пробне обсте­ ження, збирання інформації тощо;

• заключний — формулювання висновків, складання звітів, упровадження результатів дослідження в прак­ тику.

3. Послідовність проведення дослідницьких операцій:

— загальна постановка завдання;

• складання програми — побудова гіпотези, визна­ чення основних напрямів дослідження;

• визначення методики дослідження — яка потрібна інформація, способи її одержання, оцінка і визначення обсягу інформації;

• складання робочого плану;

• розробка інструментарію — підготовка анкет, опи- тувальних аркушів, бланків інтерв'ю тощо;

• уточнення (перевірка) методики;

• збирання інформації — спостереження, опитуван­ ня, вивчення документів тощо;

• статистична обробка отриманої інформації;

• формулювання висновків і розробка конкретних пропозицій за результатами дослідження, впровадження їх у практику.

4. Один із найважливіших етапів кримінологічних досліджень — упровадження їх результатів у практику.

Виділяють такі форми впровадження:

• підготовка планів соціального розвитку, комплекс­ них планів запобігання злочинам та іншим правопору­ шенням, програм боротьби зі злочинністю, перспектив­ них та поточних планів роботи правоохоронних органів;

• підготовка законодавчих пропозицій, відомчих нор­ мативних актів та інших управлінських документів з ак­ туальних проблем протидії злочинності;

18

• підготовка аналітичних довідок, доповідних запи­ сок, оглядів, методичних листів-тощо;

• проведення науково-практичних конференцій і се­ мінарів, використання результатів досліджень у на­ вчальному процесі;

— підготовка наукових рекомендацій, що передба­ чають удосконалення форм, засобів і методів діяльності у протидії злочинності.

Тема 8. Злочинність

1. Поняття злочинності

2. Виникнення злочинності

3. Злочинність як історичне явище

4. Соціальна природа злочинності

5. Злочинність як явище

6. Кримінально-правовий характер злочинності

7. Злочинність як системно-структурне утворення

8. Територія і період часу в злочинності

1. Злочинність — соціальне зумовлене, історично мін­ ливе, відносно масове та кримінологічне явище, яке проявляється в системі кримінально-караних діянь, учинених на певній території за певний період часу¹.

2. Вважають, що злочинність виникла разом із при­ ватною власністю, розколом первіснообщинного ладу на класи і появою пов'язаних із цим соціально-економіч­ них суперечностей.

Із розвитком класового суспільства об'єктивно поста­ло питання щодо державно-правової охорони від пося­гань привласненої колишньою родоплеменною владою общинної власності та охорони особи і привілеїв панів­них прошарків. Кримінальне законодавство рабовлас­ницьких (закони Хаммурапі та Ману), а згодом і фео­дальних, держав характеризується в цьому зв'язку роз­галуженістю і казуїстичністю правових заборон, суво­рим характером каральних заходів, нерівністю осіб, які

Кримінологія: Альбом схем. Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. В. Василевич; За заг. ред. °- М. Джужи - К.: НАВСУ, 2000. - 94 с.

²* 19

потрапляли до його сфери, залежно від їх соціального статусу.

3. Злочинність є історично мінливою. Стан злочиннос­ ті неоднаковий у різних соціально-економічних форма­ ціях, її рівень і структура змінюються і на окремих ета­ нах розвитку певної формації залежно від змісту й тен­ денцій, причин та умов злочинів, а також від визначен­ ня державами кола діянь, які є злочинними. Мінливість злочинності відбивається в історії кримінального зако­ нодавства.

4. Злочинність — соціальне явище, оскільки ЇЇ суб'єкти, як і особи, на інтереси і відносини яких посягають, — члени суспільства. Злочинність є соціальною ще й тому, бо в ЇЇ основі — соціально-економічні закони, обумовлені сукупністю сформованих виробничих відносин і харак­ тером продуктивних сил. Вона в цілому породжується причинами та умовами, що мають соціальний характер.

5. Злочинність — не статистична сукупність злочи­ нів, а саме явище. Як будь-яке явище, воно є закономір­ ним за причинно-наслідковою залежністю і зв'язком, за взаємодією з іншими соціальними явищами — економі­ кою, політикою, ідеологією, психологією суспільства і соціальних спільнот, управлінням, правом тощо. Інтен­ сивність і характер злочинності визначають суперечності таких, що взаємодіють, соціальних процесів і явищ кри­ міногенного, антикриміногенного, змішаного характеру.

6. Злочинність — кримінально-правове явище. Визна­ чення злочину — базового елемента поняття «злочин­ ність» — дає кримінальне право. Це є передбачене Кри­ мінальним кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину¹.

Не існує власне кримінологічних понять злочинності та ЇЇ підсистем. Усі вони жорстко запрограмовані їх кри­мінально-правовою оцінкою.

7. Злочинність — це не механічне поєднання, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усе­ редині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — 3-тє вид., доп. і перероб. — К.: Атіка, 2004.- 1056с,

20

явищами. Причому її елементи — окремі злочини та їх групи (підсистеми) — перебувають у певних статистичне вимірюваних взаємозалежностях і взаємодіях.

8. Злочинність складається з конкретних злочинів, учинених на певній території у відповідний період часу.