Тема 82. Екологічна злочинність

1. Рівень, структура та динаміка екологічних злочинів

2. Причини екологічної злочинності

3. Типологія осіб екологічних злочинів

4. Вплив на екологічну злочинність

1. Екологічну злочинність можна визначити як су­купність злочинів, які посягають на екологічну безпеку, а також опосередковано на життя та здоров'я людей.

Екологічна злочинність в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю, рівень якої сягає 95%.

Вибірковий аналіз зареєстрованих фактів незаконно­го полювання свідчить, що з року в рік кількість діянь, які містять ознаки злочину, має місце в 35—45% від за­гальної кількості цих випадків. У той же час застосу­вання заходів кримінальної відповідальності здійснюва­лося лише в 1—3%, а адміністративної — в 75—80% ви­падків. У структурі екологічних злочинів велику частку становлять порушення правил риболовства (35—45%), незаконне полювання (25—35%), забруднення водойм і повітря (10—20 %) та лісопорушення (8—10%)¹.

Екологічні злочини можна класифікувати на підставі різних ознак. Залежно від ступеня суспільної небезпеки розрізняють:

• злочини невеликої тяжкості — незаконне видобу­ вання корисних копалин, порушення законодавства про континентальний шельф України тощо;

• злочини середньої тяжкості — умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• тяжкі злочини — забруднення водойм та атмосфер­ ного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливи­ ми для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами;

• особливо тяжкі злочини — екоцид.

Ще однією особливістю цієї злочинності є те, що во-

Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М. В. Кор-нієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 123.

187

на певною мірою є побічним наслідком «нормального» природокористування. Адже суспільство, так чи інакше, експлуатуючи природні ресурси, негативно впливає на довкілля. Протиправною така діяльність стає лише тоді, коли здійснюється небезпечними способами чи вихо­дить за межі встановлених законом нормативів, їй при­таманний і надто низький рівень застосування норм кримінального права за порушення природоохоронного законодавства. Наприклад, в Україні судимість за неза­конне полювання у 1999 р. становила 2,4%, незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом — 0,8%, незаконну порубку лісу — 0,2%, за­бруднення моря — 0,002%, забруднення водних об'єк­тів — 0,2% від числа всіх злочинів. За даними вибірко­вого дослідження, лише 125 матеріалів органів рибоохо­рони з приводу незаконного лову риби було направлено до органів внутрішніх справ і прокуратури для притяг­нення винних до кримінальної відповідальності, а кри­мінальних справ, переданих для розгляду в народні су­ди, виявилось у 6—7 разів менше¹.

Ще більший розрив є між кількістю кримінальне ка­раних діянь, пов'язаних із забрудненням водних об'єк­тів, атмосферного повітря, моря, і реальним застосуван­ням кримінального закону. Практично немає випадків судимості за проведення вибухових робіт із порушен­ням правил охорони рибних запасів. Водночас застосу­вання інших норм, які встановлюють відповідальність за порушення екологічного законодавства, зростає. На­приклад, у 1999 році, порівняно з попереднім, число за­суджених за незаконні полювання та порубку лісу зрос­ло більше ніж у півтора рази.

Слід зазначити і про такі об'єктивні характеристики екологічної злочинності, як загибель природи, руйну­вання екосистеми, забруднення навколишнього середо­вища. Планетарний аспект суспільної небезпеки еколо­гічної злочинності полягає в тому, що вона загрожує життю на Землі.

2. Факторами екологічної злочинності можуть бути:

Див.: Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средн Украйни: Проблеми теорпи й развитие законодательства. — Харьков, 1994.

188

— неблагополучна соціально-економічна ситуація в країні (спад виробництва, безробіття, бідність, убогість);

• недоліки державної політики у сфері правового ре­ гулювання охорони навколишнього середовища і забез­ печення оптимального режиму природокористування;

• недосконалість вітчизняної економіки та зовніш­ ньої політики, які прирікають країну на входження до світової (європейської) екологічної системи як «сміттє­ вої ями»;

• недоліки організації та функціонування системи державного (законодавчого) контролю за виконанням правил природокористування;

• неефективна робота правоохоронних органів із за­ побігання екологічним злочинам, зумовлена низьким рівнем їх забезпечення;

• недосконала судова практика з кримінальних справ про екологічні злочини — кримінальні справи цієї кате­ горії не дістають адекватного суспільного резонансу;

• активізація діяльності вітчизняних та зарубіжних кримінальних структур, які вчиняють екологічні злочи­ ни, що пов'язані з кримінальними промислами;

• нерозвиненість громадських організацій та рухів, які займаються захистом природи;

• недоліки в організації екологічного, морального та правового виховання як дітей, так і дорослого населен­ ня України;

— недостатній рівень в організації та забезпеченні митного і прикордонного контролю.

3. За соціальним статусом можна виокремити такі ка­ тегорії осіб, які вчиняють екологічні злочини:

а) приватні особи (громадяни України та іноземці) — епізодично вчиняють екологічні злочини;

б) керівники підприємств і підприємці (вітчизняні та іноземні);

в) державні службові особи, які здійснюють управ­ ління вивозом природних ресурсів чи організовують утилізацію радіоактивних і високотоксичних речовин;

г) військові посадові особи.

Найбільшу кількість екологічних злочинів вчиняють із корисливих мотивів і з необережності.

4. Вплив на екологічну злочинність:

— головною особливістю протидії суспільства еколо-

189

гічніи злочинності є тісний взаємозв язок міжнародних і внутрішньодержавних аспектів антикримінального впливу;

• зміна державної політики у сфері екології (розви­ ток екологічної ідеології, державна пропаганда цих ідей);

• формування та розвиток системи екологічного ви­ ховання населення;

• залучення громадськості до профілактики еколо­ гічної злочинності;

• формування та підвищення ефективності діяльно­ сті державних органів, які займаються профілактикою та розслідуванням екологічних злочинів, у всіх регіонах країни (екологічна міліція, природоохоронні прокурату­ ри, суди тощо);

• встановлення реальних масштабів латентності еко­ логічної злочинності за допомогою організації спеціаль­ них наукових досліджень.