Тема 36. Світові тенденції злочинності та боротьба з нею

1. Загальні кримінологічні характеристики .

2. Тенденція зростання злочинності

3. Тенденція зниження контролю злочинності

1. У кожній країні злочинність розрізняється за рів­нем, структурою, динамікою та іншими кримінологічни­ми характеристиками. Однак поряд з розбіжностями є і загальні кримінологічні характеристики різних країн і світу в цілому:

• злочинріість існує в усіх державах;

• її домінуюча мотивація скрізь є схожою;

~ її рівень у світі й в абсолютній більшості країн неухильно збільшується;

~ темпи її приросту в кілька разів перевищують тем-^Пи приросту населення;

~~ У її структурі переважають посягання на власність;

~- основні суб'єкти злочинів — чоловіки;

~~ економічний розвиток країн не супроводжується ^ниженням рівня злочинності;

б*

83

— кримінально-правова боротьба зі злочинністю є у

глибокій кризі;

• в'язниці практично не перевиховують;

• страта не стримує зростання злочинності тощо.

2. За всіх значних розбіжностей у рівні злочинності різних країн важливою тенденцією у світі е її абсолютне і відносне зростання порівняно зі зростанням населення, економічним і культурним розвитком тощо.

Тенденцію абсолютного і відносного зростання зло­чинності виявили понад сто років тому А. Кетле, К. Маркс, Ф. Ліст та інші дослідники.

Абсолютне і відносне зростання злочинності під­тверджується даними, отриманими ООН у процесі під­готовки оглядів тенденцій протиправної поведінки. Від­повідно до них можна зробити висновок, що за останні 20—75 років злочинність у світі в розрахунку на чисель­ність населення зросла в 3-4 рази. Коефіцієнт злочин­ності на 100 тис. мешканців у 1995 р. у розвинених країнах перевищував 8000, а в державах, які розвиваються, — 1500. Таке співвідношення зумовлено правовими, ста­тистичними, організаційними, соціально-економічними

та іншими чинниками.

Економічний, соціальний демократичний розвиток країн, отже, не веде автоматично до зниження рівня злочинності, а супроводжується протилежними проце­сами, його зростанням. Відносно ж низький рівень зло­чинності реєструється в країнах із твердим соціальним контролем: партійним, поліцейським, релігійним, клано­вим, громадським, виробничим або сімейним.

3. Другою основною тенденцією у цій сфері є посту­пове відставання соціального контролю від злочинності. Причини цього процесу є як негативними (неефектив­ність боротьби зі злочинністю), так і позитивними (гу­манізація і демократизація цієї боротьби).

Злочинність має первинний характер. Боротьба з нею є відповіддю суспільства і держави, однак несвоєчас­ною, неадекватною, нецілеспрямованою і неефектив­ною.

Злочинність — активна й ініціативна. Вона миттєво заповнює доступні їй неконтрольовані або слабко конт­рольовані суспільством ніші, безперервно винаходить

нові способи вчинення злочинів і не зв'язана жодними правилами чи нормами.

Правоохоронна діяльність розробляється колективно, у рамках демократичних і гуманістичних інститутів і принципів, оформляється в нормативно-правових, уп­равлінських, оперативних і процесуальних рішеннях і тільки потім втілюється на практиці.

Контроль суспільства за злочинністю відстає від тем­пів і масштабів її зростання. Це виявляється:

• у відставанні та неадекватності кримінального та іншого законодавства, на основі якого ведеться бороть­ ба зі злочинністю;

• у недостатній спроможності правоохоронних орга­ нів упоратися зі злочинністю, що інтенсивно зростає, у тому числі й у зв'язку з недоліками кадрового, фінансо­ вого, матеріально-технічного та іншого забезпечення;

• у слабкості кримінологічних стратегій запобігання злочинам;

• у їх відриві від стратегій кримінальної політики.