Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності

1. Поняття рецидивної злочинності та рецидиву .:

2. Рівень рецидивної злочинності

3. Характеристика структури рецидивної злочинності

4. Динаміка рецидивної злочинності

1. Рецидивна злочинність у загальному вигляді — це сукупність злочинів, учинених рецидивістами. Розріз­няють такі види рецидиву: кримінально-правовий, кри­мінологічний, пенітенціарний, постпенітенціарний.

Кримінально-правовий рецидив охоплює випадки вчи­нення повторного умисного злочину особами, які мають непогашену у встановленому законом порядку суди­мість за вчинення умисного злочину.

Кримінологічний рецидив передбачає вчинення особою повторного злочину незалежно від наявності судимості після її засудження або іншого впливу кримінально-правового характеру.

133

Кримінологічний рецидив ґрунтується на факті неод­норазовості вчинення злочинного діяння й охоплює злочин, учинений особами:

• зі знятою чи погашеною судимістю;

• які мають судимість;

^; — які відбувають кримінальні покарання;

— до яких за раніше вчинений злочини покарання не застосовувалося з різних причин.

Пенітенціарний рецидив — вчинення нового злочину особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлен­ня волі, або повторне засудження особи до покарання у вигляді позбавлення волі.

Постпенітенціарний рецидив — вчинення злочинів після відбуття покарання.

До специфічних характеристик рецидивної злочин­ності належать:

• кратність рецидиву (кількість повторних злочинів);

• інтенсивність рецидиву (вчинення однорідних зло­ чинів — основа кримінального професіоналізму);

— диференціація рецидиву (ступінь неоднорідності вчинених особою злочинів).

2. Рівень і структура рецидивної злочинності дає можливість визначити не тільки абсолютну кількість рецидивних злочинів, їх питому вагу у загальній зло­ чинності та окремих її видів, а й дозволяє виявити ди­ наміку рецидиву.

Рівень рецидиву в України в загальній кількості за­реєстрованих злочинів за останнє десятиліття вигля­дає таким чином: у 1990 р. - 40938, 1995 р. - 60406, 2000 р. - 79319, 2002 р. - 65230. Коефіцієнт рецидиву злочинів в 1990 р. становив 79, 1995 р. - 117, 2000 -160. Найвищий коефіцієнт рецидиву злочинів у 2000 р. (на 100 тис. населення) зафіксований в Дніпропетров­ській області — 341, Донецькій — 241, Запорізькій — 211, Автономній республіці Крим та Одеській області — 193, Луганській — 190, Харківській — 168. У масиві нерозкритих злочинів частка рецидиву є більшою, аніж серед розкритих, оскільки зазвичай злочини за участю рецидивістів відрізняються більшою винахідливістю.

3. За кількістю раніше вчинених злочинів виділяють:

— простий (одноразовий) рецидив — учинення 2-х зло­ чинів;

134

— складний (багаторазовий) рецидив — учинення 3-х ц більше злочинів.

Співвідношення одноразового і багаторазового реци­диву має стійку залежність: частка вдруге засуджених у 2,5-3 рази більше за частку засуджених утретє, частка останніх у стільки ж разів більша, аніж засуджених учетверте, тощо.

За однорідністю злочинів розрізняють загальний і спеціальний рецидив. Загальний рецидив — це повторне вчинення різнорідних злочинів. Спеціальний рецидив характеризується повторним вчиненням однорідних чи тотожних злочинів. Серед форм спеціального реци­диву — рецидив умисних і рецидив необережних злочи­нів.

Для структури рецидиву за видом злочинів характерна перевага корисливих і корисливо-насильницьких злочи­нів. Питома вага таких злочинів — близько двох третин цієї рецидивної злочинності.

Питома вага групової злочинності в структурі реци­диву є меншою, ніж у структурі злочинності в цілому (відповідно 20% і 30%).

4. Динаміка рецидивної злочинності свідчить про неухильне її зростання. У 1991 р. було зафіксовано 22,8 тис. рецидивістів, у 2002 р. — уже 39,4 тис. Зрос­тання за п'ять років становить майже 65%. Погіршення стану і несприятливий прогноз рецидивної злочинності багато в чому зумовлено вкрай негативними тенденція­ми в кримінально-виконавчій системі України.