Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів

1. Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів

2. Загальна характеристика рівня, структури і динаміки насильницької злочинності

1. Найбільшу частину насильницьких злочинів ста­ новлять умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здо­ ров'ю, катування, зґвалтування, розбої, насильницькі грабежі та поєднане з насильством хуліганство, їх рі­ вень, структура та динаміка характеризують насиль­ ницьку злочинність у цілому.

Ці злочинні діяння об'єднано у кримінологічне значу­щу групу за такими критеріями:

• спосіб дій злочинця — фізичне насильство над осо­ бою, спроба або погроза його застосування; <

• форма вини — умисел;

• об'єкт посягання — фізична особа.

Віднесення хуліганства до групи насильницьких зло­чинів пов'язане зі спільністю або близькістю їх причин, способів учинення таких злочинів чи конкретних ситуа­цій, особистих якостей злочинців тощо. Істотним є та­кож те, що багато насильницьких злочинів вчиняються з хуліганських спонукань.

Насильницькі злочини за ступенем суспільної небезпе­ки і тяжкістю заподіяних наслідків перевищують інші кримінальні діяння. Вони завдають іноді незворотної шкоди суспільству. Щорічно від них потерпають сотні тисяч людей. Особи, які вчиняють такі злочини, поши­рюють стереотип агресивно-насильницької поведінки в побутовому і дозвільному мікросередовищі. Такі кримі­нальні діяння мають найбільший осуд за нормами за­гальнолюдської моралі.

2. Кримінально-карані діяння групи насильницьких злочинів сягають 20% у структурі всієї злочинності.

До початку 80-х років XX ст. порівняно з 60-ми було ^Зафіксовано значне збільшення абсолютних і відносних

95

показників, які характеризують рівень тяжких насиль­ницьких злочинів. З 1973 по 1983 рр. кількість умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень і зґвал­тувань на території колишнього СРСР збільшилася на 58%, розбоїв і грабежів — на 100%. У середині 80-х ро­ків зростання рівня тяжких насильницьких злочинів призупинилося.

Починаючи з 1988 по 1995 рр. знову зростає їх кіль­кість. Число умисних убивств і умисних тяжких тілес­них ушкоджень за період з 1987 по 1995 рр. збільшило­ся відповідно в 3,5 і 3,3 раза, грабежів і розбоїв — у 6 і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстрації умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їх кількості.

Для порівняння: у 1995 і 2002 рр. відповідно було зареєстровано 4896 і 4296 умисних вбивств, 8800 і 6032 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 1680 і 932 грабе­жів, 582 і 196 розбоїв¹.

Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпеки окремих категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочи­нів, які відрізняються особливою зухвалістю, витонче­ністю, жорстокістю.

Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися в сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х років частка умисних убивств, учинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40% за рахунок зростання убивств із корисливих чи інших мотивів. Дістали поширення вбивства на замов­лення. За офіційними даними в період з 1993 по 1995 рр. кількість замовних убивств зросла в 2,5 раза. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприєм­ці та інші представники бізнесу (46%), лідери кримі­нальних угруповань (38%).

¹ Злочинність в Україні: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України. — 100 с.; Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. — К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2003.

96

У сферах дозвілля і побуту поширеними є насиль­ницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спо­нукання полягають у прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядку, продемонструва­ти грубу силу, помститися за слушно зроблене заува­ження тощо. На сьогодні з хуліганських спонукань вчи­няється близько 20% умисних убивств і близько 30% випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю. Збільшується частка тяжких злочинів проти особи в маргінальному (соціальна нестійкому) середовищі. Тяжкі насильницькі злочини тут вчиняються, як правило, на ґрунті помсти, сварок, зведення рахунків, прагнення приховати або полегшити вчинення іншого злочину.

Збільшується частка особливо жорстоких злочинних посягань, часто вчинених з елементами цинізму, зну­щання, садизму.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів. В 2003 році питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становить 17%, з них у складі групи — 24,4%; розбої — 28,9%, грабежі — 20,3%, умисні тяжкі тілесні ушкодження — 14,6%¹.

Збільшується кількість убивств, поєднаних зі зґвалту­ванням. Така ситуація свідчить про особливу езопову спрямованість винної особи, її аморалізм, крайню жор­стокість. Частіше такі діяння вчиняються злочинцями-садистами. Основним мотивом вчинення зазначених злочинів є прагнення до задоволення статевої пристрас­ті в грубій, зухвалій і неприродній формі.

Те саме стосується злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (де­більність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Багато в чому їх збільшення пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Правоохоронним органам частіше доводиться конста­тувати факт збільшення числа злочинів, які вчиняються організованими групами та злочинними організаціями, Що заподіюють значну шкоду здоров'ю особи при вчи-

Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. — К.: України. Департамент інформаційних технологій, 2004. — 20 с.

-4-1959 _9?

ненні розбійних нападів, бандитизму, вимагання тощо. Характерними ознаками таких груп є: відносно трива­лий час діяльності, професіоналізм, наявність досвідче­них організаторів, озброєність, ретельне планування кримінальних діянь, витонченість способів їх здійснен­ня, конспіративність та ін.