Тема 81. Жіноча злочинність

1. Рівень, структура та динаміка злочинності жінок

2. Причини жіночої злочинності

3. Профілактика злочинності жінок

і. Згідно зі статистичними даними¹ кількість виявлених жінок, підозрюваних у вчиненні злочинів, в Україні ста­новила за такими видами злочинів по роках (див. табл. 1)

Таблиця 1.

Види злочинів	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000
усього	27123	59009	59287	58690	57499	52847	46019
умисні вбивства та замахи на вбивство	252	528	579	535	556	592	579
умисні тяжкі тілес­ні ушкодження	227	593	603	610	560	544	525
зґвалтування та зама­хи на зґвалтування	18	11	11	10	16	7	10
крадіжки	5029	21751	18720	14462	13688	12282	11669
грабіж	400	871	899	1002	914	932	806
розбій	157	283	295	349	315	354	329
шахрайство	294	549	1000	2076	2079	1638	1581
хуліганство	494	2436	2735	3021	2395	1790	1535
хабарництво	239	148	225	269	278	277	310
розкрадання вогне­пальної зброї, бойо­вих припасів або вибухових речовин		3	3	7	5	1	1
злочини, пов'язані з наркотичними за­собами	616	5766	6941	7291	7246	7438	7640
інші	19397	26070	27276	29058	29447	26992	21034

Злочинність в Україні: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2000. — 100 с.

184

Рівень рецидиву серед жінок становить близько 10%.

Жіночий злочинний професіоналізм притаманний та­ким видам злочинів, як крадіжки/шахрайство, утриман­ня притонів і звідництво. Поступово жінки опано­вують нові кримінальні професії: торгівлю наркотични­ми речовинами, торгівлю людьми, вбивства на замов­лення.

До числа негативних тенденцій жіночої злочинності належать:

• зростання тяжких та особливо тяжких злочинів у структурі жіночої злочинності;

• зростання професіоналізму та організованості жі­ ночої злочинності (виявлено кілька організованих зло­ чинних угруповань, якими керують жінки);

• за все більшою кількістю показників жіноча зло­ чинність відповідає чоловічій.

2. Основні причини жіночої злочинності пов'язані з:

• соціально-політичною ситуацією в країні (зростан­ ня безробіття, викривлені процеси емансипації);

• трудовою діяльністю (недоліки правого регулюван­ ня праці жінок);

• сімейним життям і побутовою сферою (сімейні конфлікти, втягнення до злочинної чи іншої протиправ­ ної діяльності, відсутність постійного місця прожи­ вання);

• несприятливими процесами в сфері жіночої куль­ тури (підміна її сурогатами на зразок фемінізму, еман­ сипації тощо);

• пропагандою пріоритету чоловічих видів діяльнос­ ті (таких, як державна служба, виробництво, бізнес тощо).

3. Захист жіночої культури та жіночності має стати пріоритетним в державній політиці, ідеології, громад­ ській думці. Сімейне і шкільне виховання потрібно ко­ регувати і приводити у відповідність до завдань розвит­ ку жіночої культури. Є сенс серйозно замислитись над феноменом окремого навчання хлопців і дівчат. У низці приватних шкіл цей досвід відроджують, його позитивні сторони і недоліки заслуговують на ґрунтовне дослі­ дження.

Удосконалення правового регулювання охорони пра­ці жінок, надання їм системи пільг за сімейними обста-

185

винами — один із заходів руйнівного впливу на жіночу злочинність.

Злочинність у сімейно-побутовій сфері — комплексна проблема, її розв'язання потребує системних заходів і формування спеціальних суб'єктів. Ймовірно, одним із оптимальних варіантів ЇЇ вирішення було б створення муніципальної служби патронажу сім'ї, до головних зав­дань якої належали б:

— психологічне та правове консультування по­ дружжя;

• виявлення неблагополучних сімей;

• захист дітей від насилля, втягнення в пияцтво та вживання наркотиків;

• надання цільової матеріальної допомоги жінкам і дітям;

• створення тимчасових притулків для жінок і дітей, які стали жертвами насилля;

• залучення працівників соціальної сфери до профі­ лактики злочинів у сім'ї;

• заснування фондів матеріальної підтримки бідних сімей із боку заможних громадян;

• психологічна та медична підтримка одиноких мате­ рів, вагітних жінок із метою профілактики стресів і су- спільно небезпечних діянь.

Аналіз жіночої злочинності дозволяє зробити такі висновки:

— процеси емансипації як елементи запозиченої куль­ тури мають криміногенний характер;

• поглиблення жіночих психологічних рис (терпи­ мості, підвищеного почуття відповідальності за дітей і сім'ю) відіграє позитивну роль в утриманні від злочи­ нів;

• для захисту й підтримки жінок у країні потрібно формувати і розвивати спеціальні соціальні механіз­ ми (телефони довіри, жіночі віктимологічні органі­ зації, притулки, спеціальні медичні та психологічні служби);

• судова практика з кримінальних справ, а також практика виконання кримінальних покарань щодо жі- нок-злочинців в країні потребує істотного корегування у бік гуманізації.

186