Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців

1. Типологія неповнолітніх злочинців

2. Емоційно-вольова сфера неповнолітніх

3. Нервово-психічні розлади в неповнолітніх

4. Викривлення моральної та правової свідомості

5. Характеристика за статевими ознаками

6. Культурно-освітня характеристика

1. Застосовуючи загальну типологію особи злочинця, можна виокремити чотири основних типи неповнолітніх, які вчинили злочини внаслідок:

• випадкового збігу обставин, легковажності та непідготовленості до опору ситуації, всупереч загальній позитивній спрямованості особи;

• того, що особа з нестійкою загальною спрямованіс­ тю опинилася у відповідній ситуації;

• переважної негативної спрямованості особи, що не досягла віку, рівня стійкої переваги злочинної поведін­ ки над іншими варіантами;

— стійкого домінування активної антигромадської спрямованості особи, що зумовлює поведінку підлітка;

174

— впливу дорослих злочинців-«наставників», одно­ літків задля зміцнення авторитету,

2. Для емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочин­ ців типовими є послаблення почуття сорому, нестрима­ ність, брутальність і жорстокість, нестійкість і несамо- критичність. Значне ослаблення вольових якостей є в 15—25% випадків.

3. Нервово-психічні розлади в неповнолітніх, що вчини­ ли злочини, зустрічаються в 3—6 разів частіше, аніж у їх правослухняних однолітків. Такі розлади — це зазвичай не важкі чи стійкі захворювання, а психопатичні риси, залишкові явища після травм.

4. Неповнолітнім злочинцям властиві істотні викрив­ лення моральної та правової свідомості:

• тлумачення совісті виходячи з особистих бажань чи групової солідарності;

• орієнтація на одержання термінового задоволення;

• байдужість до переживань і страждань інших лю­ дей; прагнення самоствердитися за рахунок більш слаб­ ких;

• законодавчі заборони розглядаються як формальні;

• соціальна роль закону ігнорується, він проти­ ставляється доцільності, а групові норми — нормам за­ кону;

• неадекватне розуміння дозволеної та недозволеної поведінки;

• формується ворожо-недовірливе ставлення до пра­ воохоронних органів;

• поширена переконаність у можливості уникнути покарання за вчинене тощо.

5. Питома вага осіб чоловічої статі серед неповноліт­ ніх злочинців становить 90—95%.

6. Культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців є істотно нижчим порівняно з однолітками. Значною є частина неповнолітніх, які погано навчають­ ся, а також осіб, які залишили школу.

У 2002 р. в Україні структура контингенту неповно­літніх злочинців була такою: які не працюють і не вчаться — 45%; учні шкіл та інших освітніх установ — 43%; які працюють — 12%.

175

Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх

1. Криміногенні детермінанти ^{: !} • '•

2. Соціальні причини та умови ,

і. Кримінологи виділяють такі негативні обставини, що відіграють вирішальну роль у формуванні особи непов­нолітніх, здатних у певній ситуації вчинити злочин:

1) незадовільні умови виховання в сім'ї. Істотні дефек­ ти сімейного виховання мають місце в більшості випад­ ків негативного формування особи та наступного перехо­ ду на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30—40% випадків злочинів неповнолітніх був негативний вплив із боку батьків та інших старших членів сім'ї;

2) відсутність (тимчасова чи тривала) у батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько ЗО мли громадян мають прибутки, що нижчі за прожитковий мінімум. У таких родинах вини­ кають настрої безнадійності, соціальної заздрості й оз­ лобленості через важке матеріальне становище. Якщо ж немає соціальної підтримки, ці обставини формують мо­ тивацію злочинів — крадіжок, хуліганства тощо;

3) негативний вплив у найближчому оточенні — побу­ товому, навчальному, виробничому з боку однолітків чи дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуації, які формують неправильне уяв­ лення про допустимість і безкарність злочинних дій; свідчать про розрив між словами і вчинками самих ви­ хователів тощо;

4. підбурювання з боку дорослих злочинців, що має місце в 30% випадків. Воно часто пов'язано з поперед­ нім втягненням у пияцтво, азартними іграми, іншими формами дозлочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою «переваг» життя злочинців;

5. тривала відсутність занять у неповнолітніх, що залишили навчання, також зумовлює виникнення анти­ громадських поглядів і звичок, що можуть реалізувати­ ся в ситуативних злочинах чи спричинити входження до злочинної групи;

7) проникнення в середовище молоді стандартів по­всякденної поведінки, не сумісних із ціннісними оріента-

176

ціями нашого суспільства (культ сили, жорстокості, нар­котиків, сексу тощо).

2. Поряд із цим, у тісній взаємодії 3 зазначеними факто­рами формуванню криміногенної мотивації та її прояву в злочинності неповнолітніх сприяють соціальні фактори:

• значний розрив у матеріальному забезпеченні ді­ тей — вихідців із різних соціальних груп (соціальне розшарування);

• бездоглядність як брак належного контролю з боку сім'ї й освітніх установ за поведінкою, зв'язками, прове­ денням часу неповнолітніх, її відзначають у 4/5 випад­ ків злочинів неповнолітніх;

• безпритульність неповнолітніх-потерпілих, що сприяє створенню ситуації та підстав для злочинів;

• низький рівень роботи освітніх установ (форма­ лізм, нечесність, непрофесіоналізм, нехтування індиві­ дуальним підходом до виховання та навчання тощо);

• розпад системи працевлаштування підлітків;

• відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громадських установ для підлітків;

• збільшення частки дітей і підлітків із відставанням в інтелектуальному, вольовому та психічному розвитку.