Тема 39. Соціологічні та соціопсихологічні теорії причин злочинності

1. Теорія множинності факторів

2. Теорія диференційованої асоціації

3. Інтеракціоністський підхід

4. Концепція про криміногенність науково-технічного прогресу

5. Марксистський підхід

і. Теорію множинності факторів запропонував і роз­робив бельгійський представник статистичної науки А. Кетле у другій половині XIX в, («Людина і розвиток її здібностей, чи досвід суспільної фізики», 1835 р.). По­слідовниками цього напряму були Е. Феррі, У. Хілі й ін.

Оновленими варіантами цієї теорії кримінологи ко­ристуються до сьогодні. У радянський період ЇЇ запере­чували як немарксистську, однак у багатьох досліджен­нях використовували її методи.

Представники теорії множинності факторів виходять із того, що злочинність зумовлено сукупністю фізичних, кліматичних, антропологічних, психічних, економічних і соціальних факторів, її основна ідея полягає в тому, що кожен фактор перебуває в тісній взаємодії з іншими і що з усіх вивчених факторів можна скласти цілісні уза­гальнені доктрини. Механістичний підхід не дозволяє цій теорії виокремити визначальні соціально-економічні явища та процеси, які зумовлюють злочинність.

2. Теорію диференційованої асоціації розробили аме­риканський кримінолог Е. Сатерленд, його учень Д. Крессі та їх прихильники. Уперше її було викладено 1924 р. у книзі «Принципи кримінології». Відповідно до цієї теорії людина не народжується злочинцем. Злочин­ній поведінці вона «навчається» у процесі різноманіт­них контактів, спілкування і зв'язків (диференціальної асоціації) з найближчим оточенням, у якому перева­жають асоціальні (протиправні) звички, ціннісні орієн­тації.

89

Ця теорія сформувалася під впливом «теорії насліду­вання» французького соціолога Г. Тарда, відповідно до якої провідну роль у поведінці людей відіграє насліду­вання один одного.

3. Інтеращіоністський підхід до пояснення причин злочинності запропонували Е. Сатерленд і Ф. Таннебаум у 30-х роках XX ст., згодом розробляли Г. Беккер, Д. Китсус, К. Ериксон та ін. Найбільшого поширення цей підхід набув у 70-х роках.

Його представники вважають, що причини злочин­ності є наслідком самої реакції суспільства на злочинну поведінку. Якщо людина вчинила заборонене законом діяння і її соціально визнано злочинцем, то суспільство немов би наклеює на нього ярлик, тавро чужого, відчу­женого.

4. Концепція про криміногенність науково-технічного прогресу як комплексної причини злочинності дістала поширення в 60—70-х роках XX ст. На думку її при­ хильників, науково-технічна революція, яка зумовлює індустріалізацію, автомобілізацію, урбанізацію, міграцію та інші соціальні явища і процеси, порушує традиційні сімейні зв'язки, соціальний контроль, традиційну куль­ туру, релігію, придушує індивідуальність, приводить до краху сподівань чи бажання збагачення, а останні спри­ чиняють агресивні (насильницькі) або майнові (корис­ ливі) злочини.

Ця концепція дістає підтвердження в багатьох країнах світу. Індустріалізація, урбанізація, міграція тощо за­гострюють соціальні причини злочинності, зумовлюючи її інтенсивне зростання.

5. Основні ідеї марксистської теорії причин злочин­ ності є такі:

• буття визначає свідомість і поведінку людини;

• злочинність — результат класових суперечностей у суспільстві, капіталістичної експлуатації, нестатку й убогості, груба форма класової боротьби;

• злочинність можна викорінити лише через револю­ ційну перебудову світу, ліквідацію приватної власності, експлуатації та соціальної нерівності;

• з усуненням корінних соціальних причин у кому­ ністичному суспільстві злочинність відмиратиме;

• у соціалістичному суспільстві як першій фазі кому-

90

нізму злочинність зберігається через пережитки мину­лих капіталістичних відносин;

— у комуністичному суспільстві держава як машина насильства зникне, а разом з нею — і злочинність.