Тема 67. Запобігання злочинам в армії

1. Основні напрями запобігання злочинам у військах

2. Соціально-економічні заходи

3. Заходи виховного характеру

4. Організаційно-управлінські заходи

5. Кримінально-правові заходи

1. Оптимальна стратегія впливу на злочинність у вій­ськах має передбачати:

• перспективні заходи (на їх реалізацію потрібні де­ сятиліття);

• тактичні (їх ефективність проявляється через кіль­ ка років);

— оперативні (дають помітний результат протягом року).

Основними напрямами профілактики злочинів у вій­ськах є:

• соціально-єкономічний;

• виховний;

Сущенко В, Д. Лиховей В. В. Про деякі криміногенні фактори, Ш° сприяють злочинності у Збройних силах України // Боротьба з організо­ваною злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2000. — № 1.

• організаційно-управлінський;

• кримінально-правовий.

Деякі з них реалізуються на загальносоціальному рівні, інші — на загальносоціальному і спеціально-криміноло­гічному, треті — тільки на спеціально-кримінологічному.

2. Соціальна-економічні заходи реалізуються на за­ гальносоціальному рівні. Збройні сили, інші війська і військові формування використовують соціально-еко­ номічні можливості держави для усунення або мініміза­ ції відповідних причин злочинності військовослужбов­ ців, для поліпшення їх життя, діяльності, виховання, побуту, відпочинку. Такі заходи не мають особливої специфіки. Реальне поліпшення життєдіяльності військ пов'язане зі звільненням від невластивих їм функцій, із професіоналізацією армії, з визначенням її місця в дер­ жавній структурі, з докорінним поліпшенням соціально­ го та матеріального становища військовослужбовців.

3. Заходи виховного характеру становлять сукупність засобів і способів впливу на свідомість людини за суво­ рого дотримання конституційних прав і свобод особи. Основа виховання особового складу з метою недопу­ щення злочинів і фонових правопорушень — формуван­ ня соціальне корисних інтересів і потреб у військово­ службовців, надання можливостей для їх задоволення, надання особам, які помилилися, педагогічної, психоло­ гічної та соціальної допомоги. Цей шлях є оперативним і перспективним. Оперативним — бо його реалізація можлива за будь-яких умов життя і діяльності військо­ вослужбовця, а перспективним — бо тільки позитивне корегування соціальної спрямованості особи можна вва­ жати надійною гарантією морального, правового і війсь­ кового виховання.

Командири і начальники, формуючи в підлеглих ко­рисні потреби та інтереси, залучаючи їх до опанування професією, знаннями, культурою, можуть сприяти зміні соціальної спрямованості військовослужбовців і усунен­ню кримінальних спонукань.

Важливим заходом виховного впливу на підлеглих є особистий приклад командирів, начальників щодо дотри­мання чинного законодавства. Тому зміцнення дисцип­ліни і запобігання злочинам мають тісно поєднуватися

157

з профілактикою аморальної та протиправної поведінки військових посадових осіб.

4. Істотна роль у запобіганні злочинній поведінці військовослужбовців належить організаційно-управлін- ським заходам.

Дотримання статутних вимог у житті та діяльності частин і підрозділів — найважливіший організаційний засіб запобігання правопорушенням серед військово­службовців. Прагнучи до зміцнення військової дисцип­ліни, командир повинен діяти тільки за законом і на основі статуту.

Особливо слід звернути увагу на суворе дотримання правового статусу військовослужбовців, на постійну турботу про здоров'я, харчування, матеріально-побутові умови життя особового складу, на вивчення і задово­лення їх реальних життєвих потреб, захист від «дідів­щини» і забезпечення невідворотності відповідальності винних.

Елементами соціального контролю в армійських умо­вах е:

• науково обґрунтовані правові норми, що відпові­ дають міжнародним стандартам, викладені в законах, статутах, настановах, положеннях і наказах начальників (нормативний елемент);

• реальний рівень контролю за дотриманням війсь­ ковослужбовцями цих норм із боку командирів (началь­ ників) і збалансоване застосування практики стимулю­ вання та примусу щодо дотримання чинного військово­ го законодавства (організаційний елемент);

~ громадська думка, оцінки і висновки про дотриман­ня чинних норм у військових колективах (психологіч­ний, соціально-психологічний елемент);

— індивідуальне ставлення військовослужбовців до правової та протиправної поведінки (психологічний еле­ мент).

Системне використання цих елементів соціального контролю в зміцненні військової дисципліни допомагає розв'язувати профілактичні завдання.

5. Особливе місце у запобіганні злочинам у військо­ вих частинах і підрозділах належить кримінально-право­ вим заходам. Правові, кримінально-правові заходи не усувають соціальних причин злочинної поведінки. Вони

158

тг

впливають лише на психіку людей, стимулюючи належ­ну поведінку людини, утримують її від суспільне небез­печної поведінки перед загрозою неминучого пока­рання.

За вчинення злочинів винні особи несуть особисту кримінальну відповідальність, її не можна перекладати на командирів і начальників, провокуючи їх до прихо­вування злочинів. Командир повинен нести відпові­дальність за безпосередні порушення по службі, що реально сприяли вчиненню злочинних діянь підлегли­ми, але за умови, якщо буде доведено його особисту провину. І ця відповідальність має бути адекватною йо­го об'єктивним і суб'єктивним можливостям.

Ефективність запобігання новим злочинам за допо­могою кримінально-правових засобів залежить від зміс­ту кримінальних законів, ефективності правозастосов-ної діяльності та належної роботи органів військової юстиції.

Основні заходи протидії (запобігання) злочинності у Збройних Силах:

1) тактичні заходи:

а) активізація діяльності військової юстиції та гро­ мадськості щодо виявлення нестатутних відносин у сол­ датському середовищі та притягнення винних до відпо­ відальності;

б) розширення віктимологічної профілактики у вій­ ськах;

2) оперативні заходи:

а) удосконалення правового статусу командирів (особливо молодших);

б) розвиток системи правоохоронних органів в армії, стимулювання їх активності, забезпечення незалежності від військового командування;

3) перспективні заходи:

а) розвиток і удосконалення механізмів очищення ар­ мії від осіб, не придатних за морально-психологічним, фізичним та іншими критеріями до військової служби;

б) оптимізація державної політики у військовій сфері, удосконалення структури військ, підвищення рівня їх забезпечення, сприяння зростанню престижу військової служби.

159