Тема 18. Співвідношення соціального та біологічного в детермінації конкретного злочину

1. Значення співвідношення соціального та біологічного чинників

2. Початкова стадія розвитку людини

3. Процес розвитку конкретного організму і життя індивідуума

4. Процес суспільного розвитку

1. Співвідношення соціальних і біологічних чинників у виникненні та подальшому розвитку (генезисі) зло­чинної поведінки має теоретичне і практичне значен­ня: акцент у той чи інший бік визначає мету та методи

Моісеев Є. М., Джужа О. М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний сапекти): Моногра­фія. - К.: НВТ «Правник» - НАВСУ, 1998. - С. 36.

40

боротьби зі злочинністю. Суть полягає у важливості правильної оцінки як біологічного, так і соціального в причинному ланцюжку кримінальної поведінки.

Складність проблеми полягає в тому, що співвідно­шення соціального та біологічного в поведінці людини не є постійним, і однаковим, а тому відбувається періо­дична трансформація на різних етапах причинних зв'яз­ків: на початковій стадії розвитку людини, що веде до акту свідомої поведінки; у процесі розвитку кон­кретного організму та життя індивідуума; у процесі його суспільного розвитку та становлення як особис­тості.

2. Перший етап причинного ланцюжка відбувається на початковій стадії розвитку людського організму і є далеким від злочинної поведінки. З кримінологічного погляду важливо встановити, чи діють на цьому етапі які-небудь біологічні чинники, що надалі можуть впли­ нути на розвиток особи в криміногенному напрямі.

Тут необхідно враховувати, що біологічний розвиток індивідуума є складною взаємодією трьох груп чинників: генетичних (спадкових), екологічних (вплив зовнішньо­го природного середовища) та індивідуальних, які є продуктом взаємодії зазначених факторів.

Сучасною наукою не доведено існування яких-небудь природжених програм соціальне позитивної або нега­тивної (злочинної) поведінки. Не встановлено також спадкових ознак такої поведінки. Генетика довела, що набуті при житті ознаки успадкувати неможливо.

Однак це не означає, що, вивчаючи причини конкрет­ного злочину, варто уникати всього, що стосується біо­логічної структури особи злочинця. Не можна заперечу­вати, що людина — не тільки соціальна, а й біологічна істота. У її поведінці, у тому числі злочинній, завжди мають місце не тільки соціальні, а й біологічні чинники.

3. Другий етап пов'язаний зі співвідношенням соціаль­ ного та біологічного в процесі формування особи. Біоло­ гічний елемент на цьому етапі виражений набагато слабше, ніж на попередньому, а соціальний — значно сильніше.

З-посеред біологічних чинників у процесі формування осоои істотне значення мають стать, вік, стан фізичного

41

і психічного здоров'я, а також наявність патологічних відхилень.

Найбільше на формування особи впливають вікові ознаки. На різних вікових етапах вплив соціального се­редовища на особу є неоднаковий. Наприклад, незрі­лість нервової системи в ранньому віці, непідготовле­ність організму до багатьох психічних проявів, особли­вості сприйняття навколишньої дійсності підлітком, підвищена емоційність і невміння реально оцінити мож­ливі наслідки за несприятливих обставин можуть сприяти вчиненню злочину.

4. Третій етап механізму злочинної поведінки пов'я­заний із зародженням злочинного наміру і реалізацією злочинного плану. На цьому етапі взаємодіють два со­ціальних чинники: конкретна життєва ситуація, що має значення для формування мотиву вчинення злочину, та особа злочинця зі сформованою криміногенною спрямо­ваністю. Цей етап найтісніше пов'язаний з актом зло­чинної поведінки.

На поведінку людини впливають воля, творчість, емоційна сфера. Для індивідуальної специфіки реак­ції поведінки на ту чи іншу ситуацію істотне значен­ня мають особливості біологічних властивостей лю­дини.