Тема 59. Типологія особи рецидивіста

1. Загальні положення

2. Тип ситуативного рецидивіста

3. Тип злісного рецидивіста

4. Тип багаторазового рецидивіста • '•

5. Тип особливо злісного рецидивіста

6. Нестійкий тип рецидивіста

7. Маніакальний тип рецидивіста

8. Маргінальний тип рецидивіста

і. Типи рецидивістів за ступенем суспільної небез­пеки¹:

• ситуативний;

• злісний;

• спеціальний (багаторазовий, який постійно підви­ щує свій професійний рівень);

• особливо злісний.

2. Ситуативному рецидивісту властиві слабка воля та нездатність розпоряджатися власною долею, відмови­ тися від злочинів. Через таку психологічну нестійкість криміногенна ситуація знову втягує його у злочинну діяльність.

3. Тип злісного рецидивіста відрізняється за ознакою багаторазовості й особливо поширений серед молодих злочинців. На відміну від ситуативного рецидивіста, злісний свідомо обирає злочинну кар'єру, зневажаючи статус законослухняного громадянина, пишається суди­ мостями і прагне посісти високе місце в ієрархічній гра­ дації злочинного середовища.

4. Багаторазовий рецидивіст (кримінальне цілеспря­ мований тип), що спеціалізується на одному із видів злочинів, у перспективі може стати професіональним злочинцем. Такі рецидивісти частіше спеціалізуються на кишенькових крадіжках, торгових, фінансових, квар­ тирних шахрайствах, фальшивомонетництві, крадіжках автотранспорту, останнім часом — замовних убивствах, участі у незаконному обігу наркотиків, зброї тощо.

5. Особливо злісний рецидивіст за кримінологічною

Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений й личность рецидивиста. -Волгоград, 1980.

138

> характеристикою — це особа, яку було двічі й більше засуджено за умисні тяжкі й особливо тяжкі злочини. Саме при вчиненні тяжких та особливо тяжких злочи­нів рецидивісти в найвищому ступені виявляють риси особливо злісного рецидиву: культ насильства й жор­стокості, авторитаризму та егоцентризму, ненависті до працівників правоохоронної системи та повне нехтуван­ня правовими нормами.

6. Нестійкий тип — особа, яка не в змозі визначитися з іншою лінією поведінки, крім злочинної.

7. Маніакальний тип — особа, яка вчиняє злочини знову й знову внаслідок психопатологічних процесів.

8. Маргінальний тип — суспільне занедбана особа, яка перебуває в алкогольній чи наркотичній залежності, не має сім'ї, житла, роботи тощо.

Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності

1. Загальні положення

2. Причини та умови, пов'язані з недоліками слідства й суду

3. Причини, зумовлені помилками і порушеннями при виконанні покарання

4. Причини та умови, що стосуються постпенітенці- арного періоду

1. У мотивації рецидиву, передусім злісного та особ­ ливо злісного, переважають традиції злочинного середо­ вища, егоцентризм, паразитизм, агресивність і жорсто­ кість, що перетворюються у більшості випадків на само­ ціль. Мотивація рецидиву фіксує інтенсивний процес сприйняття пропагування злочинного способу життя.

Специфічні для рецидивної злочинності криміногенні фактори можна класифікувати на три групи детермі­нант:

• пов'язані з недоліками дізнання, слідства і суду;

• зумовлені недоліками і порушеннями процесу ви­ конання покарань;

• пов'язані з постпенітенціарним періодом, тобто піс­ ля відбуття засудженим покарання.

2. Порушення процесуальних термінів розслідування і

139

розгляду кримінальних справ призводить до неприпусти­мого переповнення слідчих ізоляторів (СІЗО). В них утримується на 70% осіб більше, ніж визначено законо­давством нашої держави і міжнародними нормами, зок­рема Мінімальними стандартними правилами пово­дження з ув'язненими 1955 р. Це є грубим порушенням принципу гуманізму та сприяє рецидиву. У переповне­них СІЗО відбувається навчання субкультурі злочинно­го середовища, встановлюються нові кримінальні зв'яз­ки, створюється благодатний ґрунт для агресивної кон­фліктності, жорстокості тощо.

3. Найбільш вагомими в системі рецидиво-небезпеч- них причин і умов є порушення законності під час вико­ нання покарання у вигляді позбавлення волі.

У цілому криміногенна обстановка в місцях позбав­лення волі є несприятливою — зростає підтримка засу­джених осіб, які перебувають на волі (рецидивіста­ми, представниками організованої злочинності), відро­джуються злодійські традиції тощо. Матеріальна база установ, що виконують покарання у вигляді позбавлен­ня волі, у сучасній України потребує термінової фінан­сової підтримки.

Порушення законності, що їх допускають співробіт­ники цих установ, є такі: невтручання у злочинні «роз-борки» серед засуджених; насильство щодо приниже­них; упередженість у стягненнях і заохоченнях засудже­них; протиправні зв'язки з родичами і близькими засу­джених, внаслідок чого до установ відбуття покарання потрапляє велика кількість заборонених предметів; спроби підтримувати дисципліну руками злочинних ва­тажків і авторитетів. Крім того, вагомими факторами, що детермінують рецидивну злочинність, є:

• додаткова криміналізація засуджених у місцях по­ збавлення волі;

• кримінальна самодетермінація — втягування осіб у злочинне середовище, яке схиляє його до злочинної діяль­ ності;

• прорахунки у функціонуванні системи правоохо­ ронних органів та органів правосуддя.

4. Наступна група причин та умов рецидивної зло­ чинності — постпенітенціарна поведінка особи в період після відбуття покарання. Вчиненню рецидивних злочи-

140

нів у перший рік після звільнення з місць позбавлення волі сприяють помилки судів і адміністрацій установ виконання покарань у практиці умовно-дострокового звільнення засуджених, неефективність системи їх адап­тації та реабілітації, недоліки адміністративного нагля­ду, недосконалість системи працевлаштування звільне­них із місць позбавлення волі.