Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності

1. Поняття корупції

2. Механізм корупції

3. Стан корупції в Україні :

4. Причини та умови корупційної злочинності

5. Характеристика службової сфери

6. Характеристика службовців

7. Соціальний контроль

і. Під корущійною злочинністю розуміють сукупність злочинів корупційного характеру.

Корупція — це соціальне явище, якому властиві під­куп, продажність державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і на цій основі корисливе використання офіційних службових повноважень, пов'язаних із ними авторитету і можли­востей в особистих або вузько групових, корпоративних інтересах.

2. Механізм корупції — це:

~ двостороння угода, за умови якої особа, яка пере­буває на державній службі або виконує її функції, неле­гально «продає» свої службові повноваження або послу-^ги> основані на авторитеті посади, і пов'язані з ними Можливості, фізичним і юридичним особам, групам (у тоаду _числ^ організованим злочинним формуванням), а

НІ

«покупець» дістає можливість використовувати держав­ну або іншу структуру у своїх цілях¹;

• вимагання службовцем хабара, додаткової винагороди;

• активний підкуп службовців, пов'язаний з одночас­ ним потужним психічним впливом на них (притаманно організованій злочинності).

3. Щодо стану корупції в Україні, то криміногенна ситуація характеризується небаченим поширенням ко- рупційних проявів. Притаманною особливістю коруп- ційної злочинності є ЇЇ висока латентність, що змушує ставитися критично до даних офіційної статистики. Найнебезпечнішим проявом корупції є хабарництво. Деякі фахівці вважають, що реєструється не більше 2% фактів хабарництва. Але і за оприлюдненими даними можна зробити певні висновки. В 1991 р. було зареєст­ ровано 450 злочинів, пов'язаних з одержанням хабара. В наступні роки, за винятком 1999 р., спостерігається тенденція до поступового збільшення цих злочинів, і в 2002 р. їх уже зареєстровано 2172².

Аналіз статистичних даних щодо зареєстрованих фак­тів хабарництва і кількості осіб, засуджених за його вчинення, свідчить про істотні розбіжності. На прикладі 2000 р.: відповідно було зареєстровано цих злочинів і засуджено винних за одержання хабара — 1527 злочинів і 383 засуджених, посередництво в хабарництві — 82 і 6, дачу хабара 654 і 122.

До корупційних також відносять злочини, пов'язані зі зловживанням владою або службовим становищем. Як­що в 1991 р. було зареєстровано 671 злочин, то в 2002 р. - 7285, найбільше в 2000 р. - 7546. Отже, офі­ційна статистика свідчить, що за 11 років кількість цих злочинів збільшилася більше ніж удесятеро.

4. Корупція є наслідком як загальних, так і специфічних процесів детермінації цього соціального явища. Останні переважно пов'язані з державною або іншою службою.

Мельник М. І. Корупція: Сутність, поняття, заходи протидії: Моно­графія. — К.: Атіка. — С. 113.

Злочинність в Україні: Статистичний збірник. — К.: Державшії комітет статистики України, 2000. — 100 с.; Експрес-інформація про ста злочинності в Україні за 2002 рік. - К.: МВС України, Департамент інформаційних технологій, 2003. — 120 с.

112

Складовими елементами причин і умеда корупційної

злочинності є характеристики: . •••.,-, •»

• службового середовища; ~'^: .- • • •

• службовців;

• рівня соціального контролю.

5. У службовому середовищі (умовах служби) обстави­ нами, які зумовлюють виникнення корупції, є:

1) недотримання правил про такий розмір оплати пращ службовців, який дав би змогу гідно жити їм та їхнім родинам. При цьому будь-яка затримка виплати державним службовцям зарплати спричиняє ситуацію крайньої нужди в родинах, під впливом останньої в час­ тини службовців формується мотивація на вчинення корупційного злочину;

2. тип управління. За ситуативного керівництва зав­ дання зважуються значною мірою з розсуду окремих службовців. Правове регулювання здійснюється лише в загальному порядку, тому тут є простір для особистого вирішення і сваволі. За нормативного управління йдеть­ ся про застосування у певних ситуаціях правових норм, які докладно їх регламентують. У цьому випадку теж існує хабарництво, але хабарі даються ініціативно за те, щоб чиновник порушив установлені правила;

3. соціально-психологічна обстановка. Визнання коруп­ ції в середовищі державних службовців нормальним яви­ щем є чинником формування кримінальної мотивації.

6. У характеристиці самих службовців, які вчиняють корупційні злочини, спотворено ієрархію їх цінностей і, зокрема, є готовність принести в жертву матеріальній вигоді закон і норми моралі, професійну честь. Визна­ чають і такі характерологічні риси, як жадібність, заз­ дрість. Моральна нестійкість виявляється при ініціатив­ ному підкупі. Говорячи про соціальне середовище, що оточує особу, слід зазначити:

• наявність у ньому осіб із високим рівнем мате­ ріального добробуту, досягнутого за рахунок корупцій- ^н°ї та іншої кримінальної діяльності;

• матеріально забезпечений рівень життя особи і різ- ^Ке зниження цієї забезпеченості надалі;

~~ наявність дорогих звичок, інтересів тощо. ?• Соціальний контроль повинен мати превентивний ^Характер. Брак належного контролю за доходами і ви-

^4-1959

тратами службовців, за виконанням ними службових обов'язків, нереагування на факти корупції або слабке, несвоєчасне, незаконне реагування є умовами, що сприяють вчиненню корупційних злочинів. А для части­ни винних — це складові елементи причинного ком­плексу, що зумовлюють кримінальну мотивацію.