ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ

4.Глобальні політико-соціальні проблеми:

•міжнароднийтероризм;

•поширення наркоманії, виробництваіторгівлінаркотиками;

•поширення небезпечних захворювань;

•захистправлюдини.

Розглянемо для прикладу деякі екологічні та економічні проблеми.

Екологічні проблеми людства

Сучасне людство знаходиться перед вибором подальшого шляху розвитку у зв’язку із загостренням екологічної кризи – посилюється забруднення навколишнього середовища – повітря, води, ґрунту, виснаження невідтворюваних природних ресурсів, порушення стабільності й зменшення різноманітності біосфери, погіршення здоров’я і якості життя. Все це вже за кілька десятиріч може обернутись екологічною катастрофою.

За даними ООН, щороку в атмосферу викидається від 5,5 до 7 млрд. т двоокису вуглецю, 300 млн. т окису вуглецю, 150 млн. т двоокису сірки, 50 млн. т окису азоту, 1 млн. т свинцю, 700 тис. т фреонів, 100 тис. т токсичних хімікатів, 1,5 тис. т ртуті. Сьогодні на кожного жителя Землі виробляється по 20 т відходів на рік, які викидаються у біосферу. З огляду на це, ризик загинути від кислотних опадів в індустріальних країнах удвічі вищий від ризику позбутися життя в автокатастрофах. На вселенське звалище перетворився світовий океан, який забруднюється внаслідок розширення морських нафтових промислів, а також викидів мільйонів тонн сміття, радіонуклідів, хімікатів. На кожен квадратний кілометр океанської води припадає 17 т відходів суші. Щорічно внаслідок забруднення довкілля вмирає більше ніж 3 млн. людей.

Протягом ХХ століття площі, зайняті рослинністю, скоротилися на третину, а промислові викиди вуглецю збільшились у 6,5 раз, внаслідок чого його концентрація в атмосфері тільки за останні півсторіччя підвищилася на 20 %, а викиди хлорфторвуглеців призвели до зменшення кількості озону в Північній півкулі за 1975–1990 рр. на 3 %, що спричинило появу небезпечних для здоров’я «озонових дірок».

У зв’язку з викидом окисів вуглецю виникає парниковий ефект, який призводить до глобального потепління клімату. Тільки за останні 25 років Арктика втратила 9 % свого льоду, а Антарктика за останні 10 років втратила майже 3 тис. км2 льодових полів. Протягом ХХ століття рівень світового океану підвищився на 10–20 см. До кінця ХХІ століття вчені передбачають підвищення температури на 1,5–6 градусів, що може призвести до підняття рівня світового океану на 0,8–1 м. Між тим, підняття рівня лише на 1 мм «з’їдає» 1,5 м берегової лінії. Отже, під загрозою зникнення опиняються цілі міста і навіть країни (Голландія, Пакистан, Ізраїль, Японія).

198

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Виникає реальна загроза незворотних кліматичних змін, яка тягне за собою непередбачуване збільшення стихійних лих – землетрусів, паводків, ураганів, циклонів, цунамі. Найбільше цунамі в Індійському океані в грудні 2004 року позбавило життя більше ніж 200 тис. людей. У січні 2005 р. у

Кобе (Японія) пройшла Всесвітня конференція зі зменшення небезпеки лих,

на якій зазначалось, що за останні 20 років унаслідок стихійних лих загинуло більше ніж 1,5 млн. людей, при цьому щорічно від небезпеки землетрусів страждає 130 млн., тропічних циклонів – близько 120 млн., паводків

– близько 200 млн., засух – 220 млн.

Ерозія щорічно руйнує 26 млрд. т родючих ґрунтів, 6 млн. га сільськогосподарських угідь перетворюються у пустелі. Щорічно знищується 11 млн. га лісів (тільки протягом 90-х років знищено 2,4 % усіх світових лісних масивів), що призводить не тільки до зменшення опадів і збільшення площі пустель, але й до загрози зникнення близько 1/3 усіх видів рослинного та тваринного світу.

Зовсім недавно вчені Інституту Макса Планка під керівництвом Франка Кеплера висунули нову гіпотезу, яка дещо змінює усталені погляди на ці процеси. За їх даними, рослини разом із киснем виділяють в атмосферу і шкідливі речовини, зокрема – метан, який разом із вуглецем породжує парниковий ефект. На долю рослин припадає від 10 до 30 відсотків речовин, які сприяють глобальному потеплінню. За 150 років концентрація метану в атмосфері потроїлась, і якщо в 90-ті роки цей процес загальмувався, то тільки тому, як вважають учені, що за ці роки планета позбавилась 12 % своїх тропічних лісів. Проте насправді тут існує замкнене коло, адже вирубка лісів сприяє збільшенню в атмосфері вуглецю.

Економічні і соціальні проблеми людства

Як зазначалось на Йоханнесбурзькому самміті 2002 року, за останні 50 років у світі був досягнутий безпрецедентний прогрес у поліпшенні матеріального становища значної частини населення, проте проблеми хронічної злиденності і низького рівня розвитку багатьох країн залишаються дуже гострими. Наприклад, прибутки 1/5 населення світу становлять менше від $1 на день; дитяча смертність у країнах, що розвиваються, вдесятеро вища, ніж у промислово розвинених країнах; приблизно 1,1 млрд. людей не мають доступу до безпечної питної води і 26 тис. щодня помирає внаслідок уживання поганої води.

За даними ООН, 850 млн. людей на Землі страждають від голоду і близько 30 млн. щорічно гине, й ця цифра збільшується, незважаючи на те, що у світі щорічно на боротьбу з цим лихом витрачається $30 млрд. Населення 20 країн з цієї причини знаходиться під загрозою загибелі. Це притому, що нинішні ресурси планети та технології їх розроблення могли б забезпечити продовольством 7–9 млрд. населення (у лютому 2006 р. населення планети досягло 6,5 млрд.). Але вони дуже нерівномірно розподіляються між багатими та бідними країнами. У цілому близько 10 % населен-

199

ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ

ня знаходиться на межі голодної смерті, 30 % отримують їжу низької якості; 30 % недоїдають.

Причиною голоду, як і раніше, стають не тільки стихійні лиха й економічна нерозвиненість, а і тоталітарні режими. Наприклад, за даними корейських дисидентів, у 90-ті роки ХХ ст. у Північній Кореї від голоду загинуло 3 млн. людей.

Щорічно від голоду гине 5 млн. дітей. Більше ніж 50 млн. дітей вимушені працювати здебільшого на шкідливих виробництвах, близько 120 млн. дітей у віці 6–11 років позбавлені можливості відвідувати школу.

«Чумою ХХ століття» називають страшенну хворобу – СНІД, епідемія якої продовжує зростати по всьому світові. У 2003 році майже 5 млн. людей були інфіковані ВІЛ – більше, ніж у будь-який із попередніх років. Загальна кількість інфікованих зросла до 38 млн., а кількість хворих – до майже 22 млн., при цьому за рік померло майже 3 млн. (2,2 млн. – в Африці), а загалом із моменту встановлення перших діагнозів у 1981 р. – більше ніж 20 млн. людей уже загинуло від СНІДу.

Епідемія зростає в усіх регіонах світу: у Східній Азії (Китай, В’єтнам, Індонезія) інфіковано 7,4 млн., в Індії – 5,1 млн.; найбільше СНІД поширений в Африці

– на південь від Сахари зі СНІДом живуть майже 25 млн. людей, при цьому в 6 країнах ним уражено понад 20 % дорослого населення, а в Ботсвані та Свазіленді – понад 35 %. У Східній Європі і Центральній Азії інфіковано 1,3 млн. (найбільш постраждалими вважаються Латвія, Росія, Україна та Естонія); в США – 950 тис., у Західній Європі – 540 тис. У найближче десятиліття, за даними «The Brіtіsh Medіcal Journal», кількість жертв СНІДу може досягти 65 млн.

За офіційними даними Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України, на середину 2004 року в Україні зареєстровано понад 68 тис. людей, що живуть із ВІЛ, у той же час, за оцінками незалежних експертів, кількість тих, хто живе з ВІЛ/СНІДом, перевищує 200 тис. осіб, що становить понад 1 % усього дорослого населення нашої країни. За період з 1987 року ВІЛ-інфекція викликала СНІД майже у 7,5 тисячі громадян України, майже 4,5 тис. українців померло від СНІДу.

Із 1985 року відбуваються Міжнародні конференції зі СНІДу, проведення яких координується як громадськістю (Міжнародне товариство зі СНІДу – Іnternatіonal AІDS Socіety), так і міжнародними організаціями

(Об’єнана програма ООН із ВІЛ/СНІДу – UNAІDS). XVІ Міжнародна кон-

ференція зі СНІДу відбулась у Торонто (Канада) у серпні 2006. Це унікальні зустрічі, які об’єднують учених, суспільство, політиків і досвід людей, які живуть зі СНІДом, заради пошуку ефективних шляхів боротьби з хворобою. Слід зазначити, що, хоча глобальне фінансування боротьби зі СНІДом зросло з $300 млн. у 1996 до майже $5 млрд. у 2003, це не покриває й половини необхідних затрат. Уже в 2007 р., за розрахунками вчених, на заходи з профілактики та лікування в країнах із низьким і середнім рівнем доходу буде необхідно $20 млрд.

200

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Екологічні проблеми України

Основними екологічними проблемами України є наслідки аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року (у зоні радіації опинилось 3 млн. людей, загалом постраждало 9 млн.), проблеми Чорного та Азовського морів, загибель тисяч річок, катастрофічне забруднення атмосфери. Природні ландшафти Донбасу, Придніпров’я, Криворіжжя і Прикарпаття перетворені у промислові комплекси зі шкідливими для здоров’я людини відходами.

У 1990 р. Україна посідала шосте місце у світі за кількістю викидів парникових газів – 880 млн. т на рік. На початок ХХІ ст. ця цифра зменшилась до приблизно 300 млн. т унаслідок в першу чергу різкого падіння виробництва. За кількістю викидів Україна перемістилась на 11-е місце, але економіка країни залишається однією з найбільш енергоємних у світі, а тому на $1 валового внутрішнього продукту в нас викидається рекордна кількість парникових газів.

Останнім часом річний видобуток мінеральної сировини досяг 1 млрд. т, а відходів гірської породи при цьому – 3 млрд. т. Загальний обсяг промислових та комунально-побутових відходів в Україні становить 27 млрд. т, із них до 5 млрд. т токсичних. Щорічно в Україні накопичується понад 40 млн. м3 твердих побутових відходів. Тільки незначна їх частина утилізується промисловим методом; дуже швидко збільшується кількість несанкціонованих звалищ.

Унаслідок цього за 1950–1990-ті рр. площа сільськогосподарських угідь в Україні зменшилась на 3 млн. га, орних земель – на 1,8 млн. га. Крім того, в Україні 12 млн. га земель пошкоджено водною ерозією і 19,2 млн. га – повітряною ерозією. Щорічно ерозія забирає 600 млн. т родючого ґрунту. Внаслідок нерозумної системи природокористування вміст гумусу в ґрунтах зменшився з 6–9 % до 3–5 %, що призвело до перетворення найродючіших чорноземів у звичайні малогумусні ґрунти. В Україні зіпсовано 60 % чорноземів. Тільки аварія на ЧАЕС назавжди вилучила із землекористування 3,7 млн. га землі. Залишкова кількість пестицидів у продуктах зросла тільки за 80-ті роки у 9 разів.

Розвиток продуктивних сил України супроводжувався прискореними темпами розвитку водопостачання. Це призвело до нестачі води не тільки у Криму, а й у Донбасі, західних та північних областях. З географічної карти через варварське господарювання щезло 20 тис. малих річок. Щорічно в річки скидається 21 млрд. кубометрів відпрацьованої води, з яких 3 мільярди зовсім не очищені. Тільки 2 % малих річок мають воду, яку можна використовувати без попереднього очищення.

Розвиток промисловості супроводжується інтенсивним забрудненням повітря. У 2004 р. промислові підприємства України викинули в атмосферу 4,1 млн. т шкідливих речовин, при цьому 2/3 викидів припадає на східні області. У 21 місті забруднення повітря перевищує допустимі норми в 15–20 разів.

Згідно з Індексом екологічної стійкості, представленим на Всесвітньому економічному форумі в Давосі в 2002 р., Україна опинилась на 137-ому місці з 142 країн світу. За даними Світового банку, енергоефективність економіки України приблизно у 2,5 разу нижча, ніж у Польщі, в 3 рази – ніж у США і Китаю, в 4,5 разу

– ніж у Японії. При цьому частка найбільш матеріалота енергоємних, і одночасно забруднюючих довкілля галузей – гірничо-металургійної, паливо-енергетичної,

201