ФЕНОМЕН БЮРОКРАТIЇ ТА БЮРОКРАТИЗМУ

Державний соціалізм, безумовно, можна назвати бюрократизмом як суспільно-політичним устроєм. Його риси:

•панування відносин особистої залежності в соціальних стосун-

ках у бюрократизованій формі (ієрархія начальників – підлеглих від самого низудосамоговерху);

•виникнення «бюрократичного ринку», тобто торгівлі не лише то-

варами та послугами, а й «бюрократичною власністю» – становищем у суспільстві, владою над підлеглими, законами і правом їх порушувати, кваліфікаційнимидипломамитощо;

•політичне панування бюрократії як особливої соціальної верстви

(партократія або номенклатура). М. Восленський визначає три етапи народження номенклатури у Радянському Союзі: створення організації професійних революціонерів; прихід цієїорганізації до влади; знищення ленінської гвардії сталінською номенклатурою.

Основні шляхи боротьби з бюрократизмом

Свого часу В. Ленін вважав, що диктатура пролетаріату «сразу примет меры, чтобы в корне подрезать бюрократизм, и... в состоянии будет довести эти меры до конца, до полного уничтожения бюрократизма, до полного введения демократии для народа». Але вже за три роки після революції він змушений був кардинально змінити свої погляди і повчав одного спритного державного службовця, який намагався знищити бюрократизм одразу: «Его можно лишь лечить. Хирургия в этом случае абсурд, невозможность; только медленное лечение – всё остальное шарлатанство или наивность». Справа була в тому, що самі принципи та заходи, якими Ленін намагався подолати бюрократизм – «підбір кадрів та перевірка виконання», «створення контрольного апарату» тощо – мали суто бюрократичний характер. Між тим, свідомо створювались усі передумови для абсолютного панування партійно-державної бюрократії (повне одержавлення суспільства). Логічним кінцем цієї «авантюри», за словами А. Богданова, «явилось бы (і дійсно сталось) длительное царство Железной Пяты».

М. Вебер не вважав у принципі можливим «остаточне розв’язання» проблем бюрократії. Більше того, він писав, що ми не зможемо врятуватись, якщо поставимо на місце вдосконаленої раціональної системи (тобто раціональної бюрократії) менш раціональну (тобто традиційну бюрократію). Але тут треба розрізняти принаймні два шляхи боротьби:

пом’якшення негативних моментів бюрократичних методів управління й обмеження політичної влади бюрократії як соціального прошарку.

Для першого важливими є такі моменти, як децентралізація (до певної міри) занадто централізованих функцій; громадська співучасть у місцевих комунах і організаціях; перегляд системи перебування на посадах офіційних осіб; скорочення ієрархічних структур за рахунок посилення стро-

151