ПОЛIТИЧНI ЕЛIТИ I ПОЛIТИЧНЕ ЛIДЕРСТВО

•лідери-торговці (які здатні переконати виборців, «продати» їм своїпланитаідеї),

•лідери-пожежники (які готові зреагувати на нестандартні вимоги ситуаціїчипозиції).

Образ лідера-прапороносця близький до ідеї М. Вебера про харизматичне лідерство. Харизмою він називав якість особистості, яка визнається незвичайною, завдяки чому особистість оцінюється як така, що обдарована надприродними, надлюдськими силами і властивостями, котрих не мають інші люди.

У зв’язку з аналізом типу лідера-торгівця слід торкнутись поняття популізм. Популізм відрізняється від популярності тим, що він є системою дій політичного лідера, спрямованою на завоювання популярності, авторитету та підтримки народу. Як форма політичної боротьби популізм асоціюється з недобросовісною політикою, якій притаманні радикальні гасла, риторична патетика і демагогія. Разом із тим, елементи популізму повинен використовувати будь-який лідер, який сподівається на підтримку більшості. Крайній популіст у негативному розумінні називається демагогом (із грец. δημαγωγία – використання неправдивих обіцянок, свідоме викривлення фактів тощо). Живильним ґрунтом для демагогів є політична відсталість мас та їх політична безкультурність, недовіра до влади, незадоволеність існуючим становищем. Тому демагогів особливо багато під час революцій.

Форми особистої влади і природа культу особи

За формою організації та стилем особистої влади керівництво поділяють на авторитарне, яке передбачає одноосібний спрямовуючий вплив, і демократичне, яке залучає членів групи до керування її діяльністю. Демократичне керівництво передбачає такі риси лідера, як відкритість, здатність прислуховуватись до іншої точки зору, терпимість до критики, шанобливе ставлення до підлеглих. Проте воно не завжди ефективне, особливо у переломні моменти, коли є нагальна потреба у швидких і рішучих заходах. Авторитарне лідерство виявляється у самостійності й непідконтрольності лідера, у його опорі або на власний незаперечний авторитет, або на силу. Цей режим особистої влади часто-густо перетворюється на диктатуру, але інколи може й урятувати суспільство в скрутний час.

Авторитарний режим особистої влади не тотожний поняттю культу особи. Якщо культ особи – це «обожнювання» лідера, яке має місце відносно або живої, або історичної особи, і як такий є феноменом суспільної свідомості, то режим особистої влади є атрибутом політичної системи, що вимагає обов’язкової присутності реального носія влади – диктатора. Культ особи і режим особистої влади можуть як збігатись, так і існувати окремо. Їх збіг призводить до повного ігнорування прав та свобод особис-

145