ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ

кових та бригадних форм й інші заходи, спрямовані на послаблення суворої бюрократичної цілісності (але не руйнують саму цю цілісність як таку).

Другий шлях пов’язаний перш за все з обмеженням ролі та впливу держави в соціально-економічному житті суспільства, а також з ліквідацією станового характеру бюрократії (тобто її політико-правових привілеїв), інакше кажучи, зміною характеру правлячої еліти (закритої на відкриту). Цей шлях важчий за перший, але, на відміну від першого, його можна пройти.

Тенденції переходу до постбюрократичної системи управління

Разом з тим, з розвитком постіндустріального, інформаційного суспільства відбувається послаблення впливу бюрократії. У період автоматизації та інтелектуалізації виробництва вузька спеціалізація робітників вже не забезпечує оволодіння новою складною технікою і постійне застосування інновацій. Вирішальну роль у виробництві починає відігравати творчий потенціал людини, її здатність самостійно і нешаблонно вирішувати поставлені завдання, що є несумісним з дріб’язковою регламентацією і командуванням зверху. Автоматизація створює «постбюрократичний» стан: технічна система регулюється не людьми, а машинами. Поширення інформаційних технологій радикально змінює технологічні основи управління. Всі процеси відслідковуються в режимі реального часу, а оперативні рішення доводяться до виконавців поза будь-якими проміжними ланками.

Популярним поняттям сучасних теорій управління стала «невизначеність», що трактується як постійна змінюваність умов ринкового середовища і запитів споживачів. Ця обставина обумовлює пошук нових, більш гнучких організаційних структур, здатних швидко адаптуватись до умов зовнішнього середовища. Тому сучасні компанії відмовляються від жорстких бюрократичних структур, зменшують кількість равнів адміністративної ієрархії, делегують значну частину управлінських повноважень конкретним виконавцям.

Нові методи ринкового менеджменту сприяють перетворенню і державнобюрократичних структур. З початку 80-х років ХХ ст. у провідних західних країнах почала формуватись нова модель державного управління – на зміну державному адмініструванню приходить державний менеджмент, якому притаманний дух підприємництва, ініціативи, турботи про клієнта, а також більша демократичність, прозорість і доступність державного апарату для громадян. На основі децентралізації і деконцентрації державного апарату створюються автономні агенції, яким притаманна більша організаційна гнучкість, орієнтація на інновації і значна самостійність у наданні послуг населенню. У діяльність адміністративних органів, особливо місцевих, активно впроваджуються принципи ринкової конкуренції, розширюється їх взаємодіязприватнимсектором, якому передаютьсядеякіадміністративні функції.

Такі реформи призводять до виникнення мережевої організації управління, в межах якої автономні державні агенції взаємодіють з організаціями громадянського суспільства на основі договірних відносин і обміну ресурсами. У таких структурах переважають не ієрархічні, а горизонтальні зв’язки; держава не домінує над інститутами громадянського суспільства, а є лише одним з учасників переговорного процесу. Вченими висловлюється думка про те, що в перспективі державна адмініс-

152