Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Politologia_Posibnik_Alyayev.pdf
Скачиваний:
96
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
2.5 Mб
Скачать

ТЕМА 18. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

Реальное существо всякого политического явления определяется именно психологией участников политической жизни.

С. Франк

Політична свідомість її сутність, субєкти та функції

Під політичною свідомістю розуміємо свідомість учасників політичного процесу, всіх тих сил, які борються за владу, здійснюють її і підкоряються їй. Формування політичної свідомості – це усвідомлення суспільними суб’єктами процесів, які відбуваються в політичному житті, через призму притаманних їм інтересів та ціннісних орієнтацій.

Отже, політична свідомість – це сукупність поглядів, ідей, установок, які відображають політико-владні відносини, політичні інтереси, ідеали й цінності суб’єктів цих відносин. Політична свідомість нерідко визначається як відображення політичного буття. Але вона не є пасивним відбитком, навпаки, вона сама багато в чому визначає характер політичних відносин та політичного життя.

Підставою політичної свідомості є дополітичні основи мислення, які позначаються поняттям «ментальність» – це певне бачення світу, притаманне даному індивіду, соціальній групі або нації. Менталітет означає щось загальне, що лежить в основі свідомого та підсвідомого, логічного та емоційного, тобто глибинні витоки мислення, ідеології, віри, почуттів й емоцій. Він пов’язаний із самими основами соціального життя, і є продуктом культурно-історичного розвитку певного народу протягом сторіч.

Політична свідомість не є однорідною. Перш за все за своїми

суб’єктами (носіями) вона може бути індивідуальною, груповою, суспіль-

ною. Політична свідомість чинить значний вплив на політичне життя, визначаючи спрямування політичної діяльності різних спільностей, партій, суспільно-політичних рухів та індивідів. При цьому за соціальними фун-

кціями можна визначити консервативну, реформістську, революційну,

екстремістську й іншу політичну свідомість. Перевага відповідного типу справляє вплив на політичний розвиток та характер політичної діяльності. Тому вкрай важливо враховувати стан політичної свідомості як суспільства загалом, так і окремих класів, верств, груп, прагнути до досягнення консенсусу в їхніх політичних позиціях, сприяти формуванню такої політичної свідомості, яка б відображала найбільш суттєві, спільні, життєво важливі для всього населення інтереси. Найближче до цього є центристська полі-

ПОЛIТИЧНА СВIДОМIСТЬ I ПОЛIТИЧНА КУЛЬТУРА

тична свідомість, тобто така, що уникає крайнощів екстремізму, як лівого, так і правого, толерантно (терпимо) ставиться до інших ідей та поглядів, найбільшою цінністю вважає соціально-політичну стабільність та суспільний консенсус.

Рівні політичної свідомості

Уполітичній свідомості розрізняють певні рівні емпіричний (бу-

денний) та теоретичний. Емпіричний являє собою сукупність поглядів, уявлень та ідей, які виникають безпосередньо з буденної практики людей,

він відображає здебільшого поверхневі процеси. Щоправда, політики полюбляють у популістських цілях звертатися до «здорового глузду» народу,

ів цьому є певний сенс, адже здоровий глузд відображає хоча й поверхневі, та все ж реальні процеси політичного життя, в той час як кабінетні теорії можуть бути зовсім відірвані від реалій. Але далекоглядна та ефективна політика неможлива без наукового обґрунтування, тобто без наукового рівня свідомості – сукупності ідей, поглядів, учень, що виникають на основі наукового дослідження політичних відносин, процесів й інститутів і проникають у їх сутність, глибинні взаємозв’язки та закономірності роз-

витку. Втім, політика є не тільки наукою, але й мистецтвом, тому геніальні або талановиті лідери досягають у ній більшого успіху, аніж найрозумніші вчені.

Емпіричній свідомості притаманні емоційність, імпульсивність, здатність піддаватись настроям і маніпуляціям. Наукова більш об’єктивна, але теж не застрахована від помилок та ідеологічних упереджень. Ідеологію можна розглядати як своєрідний рівень політичної свідомості – система-

тизоване, цілісне відображення корінних інтересів певного класу, нації, соціальної групи, пов’язаних із боротьбою за владу, її здійсненням і захис-

том для реалізації цих інтересів. Будь-яка ідеологія страждає тією чи іншою мірою утопізмом, оскільки не враховує корінних інтересів інших класів, націй та соціальних груп. Тому поглинання ідеологією науки дуже небезпечне.

Упрактичному житті розглянуті рівні існують разом, утворюючи складне явище масової політичної свідомості, яке є об’єктом впливу і маніпулювання у політичних цілях. Масова політична свідомість – це сукупність найбільш поширених у суспільстві (або його частинах) думок, оцінок, ідей, які поєднують елементи емпіричного, теоретичного та ідеологічного рівня, вона здатна впливати на свідомість окремих осіб. Стан масової політичної свідомості фіксується громадською думкою, яка може вивчатись, аналізуватись і враховуватись у політичній діяльності. Цей стан становить, як правило, певну пропорцію різних орієнтацій із можливим домі-

нуванням якої-небудь (західна, популістська, державницька, ліва, націо- нал-патріотична, екологічна, екстремістська, консервативна й ін.). Ма-

171

ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ

совій свідомості переважно притаманні політичні стереотипи – вкорінені схеми сприйняття суспільних явищ і суспільної поведінки – та політичні міфи – хибні та спотворені уявлення, які, зазвичай, свідомо нав’язуються суспільству як правильні.

Громадська думка – це специфічний стан суспільної свідомості, який містить приховане чи реальне ставлення різних соціальних спільностей до подій, фактів або процесів соціальної дійсності, включаючи політичну діяльність. Громадська думка фіксує насамперед сприйняття дійсності через призму масової свідомості. В ній віддзеркалюються як спільні, так і специфічні інтереси класів, національних, професійних, духовних та інших спільностей, у цілому суб’єктів політичного процесу.

Громадська думка як політичний інститут бере участь у здійсненні влади. Це важливий механізм прийняття політичних рішень на всіх рівнях. Оскільки громадська думка виступає знаряддям політики, то її формування є сферою боротьби за владу. Ця сфера торкається, зокрема, засобів масової інформації.

Засоби масової інформації та їх роль у формуванні політичної свідомості

У політичній системі сучасного демократичного суспільства дедалі важливішу роль відіграють засоби масової інформації (ЗМІ). Під останніми розуміють газети, журнали, теле- і радіопрограми, кінодокументалістику, інформаційні агентства, Інтернет, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації.

Журналістика як засіб масової інформації разом із тим є виразником інтересів суспільства, його різних соціальних груп, категорій, окремих особистостей. Зрозуміло, що діяльність засобів масової інформації має важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, адресований аудиторії, визначає значною мірою її ставлення до дійсності і напрям соціальних акцій.

Тому, за загальним визнанням дослідників, засоби масової інформації не просто інформують, повідомляють новини, а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних установок вони спонукають людину до тих чи інших вчинків. Звичайно, ЗМІ, як спосіб масового зв’язку між тими, хто управляє, і тими, хто є об’єктом управління, тобто громадянами того чи іншого суспільства, несуть не тільки оперативну, а й офіційну інформацію – закони, розпорядження, укази тощо. Цим самим вони передають волю влади, її вимоги. Разом із тим, ЗМІ є видом зворотного зв’язку. Вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громади. Це своєрідний і ні з чим незрівнянний барометр громадської думки.

172

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]