РОЗДІЛ І ПОЛІТОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СТРУКТУРА ПОЛІТОЛОГІЇ
Цель данного учения не познание, а поступки.
Аристотель
Політологія як наука та навчальна дисципліна
Наука про політику як самостійна академічна і навчальна дисципліна існує з кінця ХІХ століття, але особливо інтенсивно вона розвивається після Другої світової війни. З 60–70-х років ХХ ст. в європейських країнах ця наука дістає назву «політологія», хоча в англомовному світі така назва практично не вживається, натомість фігурують означення «соціологія та психологія політики», «політична соціологія», «історія політичних інститутів», «політична наука» (polіtіcal scіence). Сьогодні створені національні школи та міжнародні асоціації політологів, розроблені і вдосконалені методики дослідження, розвинуті окремі напрями політичної науки, які набули відносно самостійного характеру. Бурхливий розвиток нової науки пов’язаний із кардинальними змінами в самому її предметі, із перетворенням політики в об’єкт масового інтересу та участі.
У Радянському Союзі й більшості країн соціалістичного табору політологію називали «лженаукою», «буржуазною наукою». Практично до кінця 1980-х років на неї було накладено ідеологічне табу. Політичні дослідження здійснювалися лише в межах таких ідеологізованих дисциплін, як історичний матеріалізм, науковий комунізм, історія КПРС. Лише після горбачовської перебудови політологія як наука і навчальна дисципліна почала швидкими темпами утверджуватись на теренах постсоціалістичних країн, – зокрема, з 1990 р. вона впроваджується у вищій школі України.
Курс політології викладається студентам усіх спеціальностей як обов’язкова загальноосвітня дисципліна. Поряд з іншими обов’язковими гуманітарними дисциплінами навчальний курс політології спрямований на те, щоб дати людині, яка здобуває вищу освіту, необхідний мінімум знань про людину та суспільство, навчити її самостійно орієнтуватись у соціальному просторі, аналізувати події і приймати необхідні рішення. Метою викладання політології є ознайомлення студентів із сучасним станом знань
ПОЛІТОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ
про політику, вивчення історико-теоретичних основ політичної науки, формування уявлень про закономірності політичного життя та політичних відносин, усвідомлення прав й обов’язків громадянина і головних принципів взаємин між громадянином та державою, вивчення основних характеристик і особливостей функціонування політичної системи в Україні, а також основних закономірностей та тенденцій світового політичного розвитку й місця України в сучасному світі, виховання позитивних рис політичної культури, громадянської свідомості та патріотизму.
Слід підкреслити, що курс політології не містить ідеологічного навантаження – як це було, скажімо, в курсі наукового комунізму за радянських часів, – і не спрямований на нав’язування студентам якихось ідейнополітичних позицій, поглядів чи переконань. Викладання та вивчення політології передбачає відкритість до дискусій, свободу висловлювань і толерантність до різних думок; неприйнятними й нетерпимими є лише політичне критиканство, огульні звинувачення та образливі оцінки. Понад усе залишаються принципи об’єктивності і науковості.
Предмет політології
Предметом політичної науки є політика (грец. πολιτική мистецтво– управління державою, від πόλις – місто-держава в Стародавній Греції), тоб-
то сфера життєдіяльності людей, пов’язана з реалізацією їх суспільних інтересів та ідеалів за допомогою державно-політичної влади. Це окрема сфера життя суспільства, яка тісно пов’язана з іншими сферами – економікою, правом, культурою, мораллю і т. ін., але є відносно самостійною, має власні закони й особливості розвитку. Конкретними об’єктами дослідження тут виступають політичні відносини, політична діяльність, політичний розвиток, політичні системи, політичні організації, політична культура тощо.
Політикою називають також свідому цілераціональну діяльність у політичній сфері (інколи – не тільки в політичній), яка передбачає визна-
чення курсу, цілей і завдань, вибір засобів досягнення цих цілей, конкретні дії у вибраному напрямі. У цьому контексті йдеться про діяльність окремих політичних суб’єктів (державна політика, політика президента, політика партії), яка спрямована на конкретний об’єкт (зовнішня політика, економічна політика, національна політика). Політика в цьому розумінні є предметом, передусім, прикладного політологічного аналізу.
Власне, різниця між цими двома значеннями полягає в тому, що політика як сфера суспільного життя є об’єктивованою, реалізованою політикою, яка відчужена від окремої людини і відтворена в самостійних інститутах. Політика як діяльність – це суб’єктивні прагнення і дії людей та інших політичних суб’єктів, і наслідки цих прагнень та дій поступово об’єктивуються в тій чи інший формі.
8
ПPЕДМЕТ, МЕТОД I СТPУКТУPА ПОЛIТОЛОГIЇ
У світовій політичній науці для позначення різних аспектів політики використовуються три самостійні англомовні терміни:
•«рolіty» – форма політики, її організаційна структура, інститути, які надають їй стійкості і стабільності, дозволяють регулювати політичну поведінку людей (держава, партії, групи інтересів, політичні та правові норми);
•«рolіcy» – зміст політики, втілений в її цілях і цінностях, у проблемах, які вона розв’язує, в мотивах та механізмах прийняття політичних рішень;
•«рolіtіcs» – політичний процес, у якому відображається складний, багатосуб’єктний і конфліктний характер політичної діяльності, відносин різнихсоціальних груп, організаційтаіндивідів.
Предметом власне політології є політична система, політичні інститути і політичні відносини, влада та механізми її здійснення. За ви-
значенням російського політолога Ф. Бурлацького, «основний предмет політичної науки – політична влада, реалізована в політичних системах та в інших формах політичних відносин». Політологія – єдина наука, яка досліджує прояви політичного життя суспільства в систематизованому вигляді. Це спеціальна теорія політики, яка, на відміну від інших наук, вивчає політичну сферу суспільства як єдиний і основний об’єкт, як багатомірну й цілісну систему. Вона є теоретичною наукою, тому її метою є вивчення закономірностей політичного життя та політичних процесів. Це передбачає наявність системи категорій як фундаментальних понять, що відображають найбільш істотні зв’язки й відносини реальної дійсності. Базовою категорією політології виступає категорія «політична влада», а центральною – категорія «політична система суспільства».
Отже, до кола основних проблем, що становлять предмет політології, належать влада і владні відносини в суспільстві; закони та принципи формування, функціонування й розвитку певних політичних систем та їхніх елементів; механізми дії і форми вияву закономірностей у діяльності особистості, соціальних груп, націй, держав, політична поведінка і проблеми лідерства; політична культура та політична свідомість і світовий полі-
тичний процес. Політологія – це галузь соціальної науки, що вивчає політичну організацію і політичне життя суспільства, проблеми внутрішньої політики та міжнародних відносин.
Місце політології в системі наук та її структура
Політологія належить до наук про людину й суспільство, тобто є окремою галуззю суспільствознавства, ширше – гуманітарних наукових дисциплін. Найбільш близькі стосунки – до створення суміжних галузей знань – вона має з філософією, соціологією, історією, юриспруденцією, психологією. З економічними науками політологію пов’язує переплетіння
9
ПОЛІТОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ
політики та економіки, влади і власності в реальному житті. Політологічний аналіз конче необхідний будь-якому економістові – як теоретику, так і практикові; так саме без економічного аналізу політолог не зможе зробити правильних висновків, а політик – прийняти обґрунтовані рішення.
Політологія розглядається в літературі або як міждисциплінарна наука, що складається з низки галузей політичного знання – політичної філософії, теорії політики, політичної соціології, політичної історії, політичної психології, політичної антропології, теорії міжнародної політики, політичної географії (А. Радугін); або як окрема, самостійна наукова дисципліна, яка має власний предмет дослідження, і лише споріднена (за спільним об’єктом дослідження) з відповідними розділами філософії, історії, психології, соціології тощо (П. Шляхтун).
Політична сфера суспільного життя, дійсно, є об’єктом дослідження багатьох наук, тому власне політична наука переплітається з кількома суміжними та спеціальними дисциплінами. Так, політична філософія, ґрунтуючись на норматив- но-ціннісному підході, з’ясовує значення політичних явищ для життя людини і суспільства, оцінює їх під кутом зору загального блага, принципів справедливості, свободи, рівності; розробляє ідеал політичного устрою та шляхи його практичного втілення. Отже, політична філософія орієнтована на пізнання належного та бажаного й оцінку політичної дійсності з точки зору цих ідеальних цінностей. Політична історія вивчає конкретні політичні події, процеси та факти минулого, і в цьому сенсі є частиною загальної історії, в той час як історія політичних учень та теорій виступає складовою частиною власне політичної науки. Політична соціологія вивчає політичну сферу з точки зору відносин соціальних груп і спільностей, використовуючи при цьому притаманні їй методи й засоби конкретно-соціологічних до-
сліджень. Теорія держави і права та наука конституційного права досліджують право й державу як явища суспільного життя з точки зору правових норм та правових відносин, які в них складаються. Наука державного управління вивчає виконавчу й розпорядчу діяльність держави. Політична психологія досліджує роль орієнтацій, переконань, очікувань, мотивацій, сприйняття у політичній поведінці людей. Політична економія розробляє методи, прийоми, засоби державної політики стосовно функціонування економічної системи суспільства в цілому, основи і напрями державного регулювання економічних процесів, економічної стратегії й тактики. Політична антропологія досліджує зв’язок політики з біосоціальними рисами людини, виводить характерні риси політичної культури того чи іншого народу з особливостей його національної культури. Політична географія вивчає залежність політичних процесів від їх просторового розташування, зумовленість політики розмірами, економіко-географічними, кліматичними та іншими природними чинниками.
Структура політології визначається по-різному, що зумовлено високою інтегративністю політичних явищ. Міжнародна Асоціація Політичної Науки визнає розподіл політології на такі частини відповідно до об’єкта що вивчається: а) політична теорія, включаючи історію політичних ідей; б) політичні системи та інститути, особливості їх функціону-
вання; в) політичні партії, асоціації, вибори і громадська думка; г) міжнародні відносини та зовнішня політика.
10