ПОЛІТОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ

2)державна влада у межах кожного політичного союзу має бути

єдиною;

3)державна влада завжди має здійснюватись кращими людьми, які б відповідали етичному та політичному цензові;

4)політична програма може містити тільки такі заходи, які переслідують загальний інтерес;

5)програма влади може включати тільки такі заходи та реформи, які можуть бути здійснені;

6)державна влада повинна дотримуватися соціальної справедливості, яка не зводиться до формальної рівності громадян, а має враховувати також їх неоднаковість.

3.В аксіомах І. Ільїна мова йде не тільки про легітимність влади, але й про її спрямованість, мету. Влада є об’єктом політичної дія-

льності, але вона може використовуватись у загальних інтересах, а може (і часто-густо відбувається саме це) – у власних інтересах тих, хто її має; нарешті, для декого вона має цінність як така, безвідносно до благ або привілеїв, що з нею пов’язані. Виправданість влади її справедливістю та відповідальністю перед інтересами всього суспільства є третьою докорінною засадою її авторитету. Влада нелегітимна є свавіллям, влада безсила є нісенітницею, влада несправедлива й корумпована є зграєю розбійників.

Співвідношення політичної та державної влади

Виключним правом легітимного застосування фізичної сили корис-

тується лише державна влада – форма суспільної (політичної) влади, яка спирається на спеціальний апарат примусу і має монопольне право видавати закони й інші розпорядження, обов’язкові для всього населення.

Поряд із визначенням державної влади як особливої форми політичної влади, тобто як більш вузького поняття відносно більш загального, існує намагання протиставити ці поняття. Воно зустрічається здебільшого в політичній агітації та заявах політиків, які проголошують намір займатись виключно державним управлінням, а не політичною діяльністю. Безумов-

но, державне управління є формою політичної діяльності, але особливою формою, в якій власне політична боротьба за владу нарешті посідає своє дійсне – підпорядковане цілям використання цієї влади – місце. Втім, на практиці державна влада часто використовується у вузьких політичних цілях, тобто владних інтересах окремих груп, партій, осіб, і тоді боротьба за її утримання знову стає важливішою, аніж її використання за призначенням.

Усвідомленню справжньої суті державної влади може допомогти її протиставлення недержавній політичній владі (йдеться переважно про владу політичних партій). С. Рябов виділяє такі відмінні характеристики державної та недержавної політичної влади:

56

ПОЛIТИКА ЯК СОЦIАЛЬНЕ ЯВИЩЕ. ФЕНОМЕН ВЛАДИ

Суб’єкти та об’єкти політики і влади

У системі політичних відносин розрізняються суб’єкти та об’єкти.

Суб’єкти (актори 1) політики – це всі учасники політичних відносин

(окремі громадяни, соціальні групи, громадсько-політичні організації, держави, коаліції держав тощо). Об’єктом політики, як уже зазначалось, є політична влада. Важливо при цьому розрізняти первинні і вторинні суб’єкти політики. Первинні, або соціальні, суб’єкти політики – це індивіди й різноманітні соціальні спільності (соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні). Вторинні, або інституціональні, суб’єкти – це політичні інститути, які виступають результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей (держава, політичні партії тощо). До вторинних належать також функціональні суб’єкти – суспільні інститути, які не виконують політичну функцію постійно, а беруть лише ситуативну участь у політиці (церква, громадські організації, засоби масової інформації тощо).

Суб’єкти політики можуть бути як активними, так і пасивними.

Активні суб’єкти політики, тобто ті актори, які реально здійснюють регулювання політичних відносин, яким тією чи іншою мірою належить полі-

тична влада, називаються суб’єктами влади. Це перш за все держава та її органи, органи місцевого самоврядування, політичні партії та громадськополітичні організації, окремі політичні діячі або групи політиків, певною мірою – у демократичних режимах – увесь народ. Натомість пасивні суб’єкти політики – пересічні громадяни, соціальні й етнічні групи або на-

род загалом, а також інші актори, які не мають на даний час доступу до

1 В англійській політичній мові слово «суб’єкт» (subject) позначає підданих, а у визначеному нами смислі використовується термін «актор» (лат. actor – діяч).

57