ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ
організованої суспільно-політичної активності, різноманітні форми громадянської непокори.
Політична криза є наслідком конфліктного протистояння сторін у політичній боротьбі, яке вчасно не розв’язується. Цей процес проходить певні стадії. Перша – передконфліктна ситуація. Конфлікт визріває на фоні більш загостреного зіткнення інтересів протилежних сторін, але ще не виявляється. Друга – конфлікт у неприхованому вигляді. До нього призводять якісь суттєві прорахунки політичної влади або свідомі дії екстремістських, непримиренних сил. Якщо конфлікт не вдається погасити, наступає третя стадія – поглиблення, ескалація конфлікту. Розширюється зона конфлікту, скорочуються можливості взаємних поступок, відбувається перехід до більш жорстких, іноді насильницьких і збройних форм боротьби. Наявними є значні збої у функціонуванні політичної системи, одним із проявів яких може бути урядова криза. Завершальна стадія полягає у виявленні ре-
зультатів впливу конфлікту на суспільно-політичне життя (зміна панів-
ного режиму, зміна еліти тощо).
Суспільно-політичні конфлікти характеризуються за рівнем, мас-
штабами, гостротою, сферою виникнення та іншими критеріями. Так, розрізняються три типи: конфлікти інтересів (боротьба навколо матеріальних інтересів різних соціальних верств); ціннісні конфлікти (боротьба навколо ідеалів, що вважаються правильними і важливими – «свобода», «рівність», «справедливість», «незалежність» тощо); конфлікти ідентифікації
– коли суб’єкти ототожнюють себе з певною групою, а не із суспільством в цілому (міжетнічні, міжконфесійні й ін.). Виокремлюються також горизонтальні (тобто між індивідами, групами, класами) і вертикальні (між суб’єктами та об’єктами політичної влади) конфлікти.
Отже, політична система є не тільки сталим каркасом політичних інституцій, а й динамічним, соціально конфліктним і змагальним процесом, у якому беруть участь різнорідні соціальні спільності та політичні суб’єкти. Функціональна рівновага і легітимізована стабільність політичних систем досягаються в результаті динамічної політики і у відносно тривалому часовому інтервалі.
Питання для самоконтролю і самостійної роботи
®Поясніть поняття «політична участь» та «політичне функціонування».
®Що таке терор і яку роль він відіграє в політиці? Чи можна виправдати терор благими намірами?
®Яке місце в політичному житті посідають такі засоби, як консенсус, компроміс і конфлікт?
®Що таке «політичний маркетинг»? Яку роль в сучасних політичних процесах відіграють іміджмейкерство, політичне рекламування, PR-технології?
®Розкрийте діалектику співвідношення політичного розвитку і політичної стабільності.
138
ПОЛIТИЧНА ДIЯЛЬНIСТЬ ТА ПОЛIТИЧНИЙ РОЗВИТОК
®Проаналізуйте основні типи політичних конфліктів і основні шляхи врегулювання конфліктних ситуацій.
Додаткова література
Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. — К., 1996. — 144 с. Гаєвський Б. А., Ребкало В. А., Туленков М. В. Політичне управління:
Навч.посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 160 с.
Головатий М. Ф. Політичний менеджмент: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – 264 с.
Картунов О., Маруховська О. Політичний маркетинг і менеджмент // Політичний менеджмент. – 2004. – № 5.
Кіндратець О. Політичні зміни і політична стабільність // Політич- ний менеджмент. – 2005. – № 2.
Морозова Е. Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии. – М.: РОССПЭН, 1999. – 247 с.
Ольшанский Д. В. Политический PR. – СПб.: Питер, 2003. – 540 с. Палеха Ю. І. Іміджологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. – К.:
Вид-во Європейського ун-ту, 2005. – 324 c.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси / Архієрейський Д. В., Бажан О. Г., Бикова Т. Б. та ін. — К.: Наукова думка, 2002. — 950 с.
Пушкарева Г. В. Политический менеджмент: Учеб. пособие для студ. управленческих спец. вузов. – М.: Дело, 2002. – 399 с.
139