ПОЛIТИКА I ПРАВО. ПРАВОВА ДЕРЖАВА
5 років. У повному обсязі ці зміни Конституції набули чинності 25 травня 2006 року, тобто з початком роботи новообраного парламенту.
Формування теорії правової держави
Розуміння держави як правової організації публічної влади народилось у Стародавній Греції. Ідею зверхності закону висловлювали Геракліт, Платон, Арістотель, які поділяли форми правління на правильні та неправильні залежно від того, чи там править закон, чи ні. Стародавній Рим уславлений створенням найбільш розвиненої системи права, яка й зараз є основою сучасних правових систем. Зокрема, юрист Ульпіан у ІІІ ст. увів розподіл на публічне і приватне право (останнє повинно ґрунтуватись на природній рівності людей). Широко відомі давньоримські вислови: «суворий закон, але це закон», «хай загине світ, але переможе справедливість». Проте існуючий розрив між природним і позитивним правом виразно висловив Цицерон: «вища законність – вища несправедливість».
Сучасна теорія правової держави, що ґрунтується на ідеї обме-
ження влади природними і невід’ємними правами особистості, починає формуватись у Новий час. Її засновником можна вважати І. Канта. Він розглядав державу як об’єднання людей, підпорядкованих правовим законам. У такій державі громадяни перебувають у певному правовому стані, який ґрунтується на таких принципах:
•свободакожногочленасуспільстваяклюдини(свободадуху);
•рівність його з кожним іншим як підданого (обов’язок усіх підкорятисьвладі);
•самостійність кожного члена спільноти як громадянина (що базується направівласностітаіншихправах).
Цьому правовому станові, за Кантом, відповідають три статуси осо-
бистості:
•статуснепідопічності, тобтоособистої незалежності;
•громадянський статус, тобто право закликати державу на допомогувразізазіханнянавласні праваісвободи;
•політичний статус, тобто можливість впливати на владу й законотвореннязметоюзабезпечення гарантіїзахистувласних прав.
Термін «правова держава» входить до наукового обігу в першій третині ХІХ ст. у німецькому державознавстві (К. Т. Велькер, Р. фон Моль та інші). Ідея правової держави набула розвитку в працях Геґеля, Є. Бентама, Б. Констана, які відстоювали доктрину невтручання держави у приватне життя людини, а також учених Росії й України (Б. Чичерін, Вол. Соловйов,
П. Новгородцев, Б. Кістяківський та інші). Зокрема, Б. Кістяківський, про-
тиставляючи правову державу деспотичній, визначав такі її принципи, як обмеженість державної влади визнанням невід’ємних і недоторканних прав особистості; підпорядкування законові органів державної влади; забезпе-
95
ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ
чення політичної свободи; зверхність народу (але не його самодержавство); розвинута правосвідомість народу.
Правова і соціальна держава
Останніми роками ідея правової держави сприймається як зразок сучасної політичної системи, що існує на Заході. До принципів правової держави відносять:
1)панування права в усіх сферах суспільного життя та зверхність
закону;
2)підкорення держави, всіх її органів, громадських організацій, посадових осіб і громадян законові;
3)непохитність свободи особистості, її прав та інтересів, честі й гідності, захист і гарантії цих прав;
4)взаємна відповідальність держави та особистості;
5)поділ влади;
6)існування ефективних форм контролю і нагляду за здійсненням законів, у першу чергу – незалежної судової влади.
Необхідно підкреслити, що суть правової держави не стільки у ви-
конанні законів, скільки в пануванні саме правових законів. Право – не ба-
тіг, за допомогою якого держава поганяє громадянина, це – своєрідний буфер, гарантія від замаху на особистість громадянина, на його свободу та гідність, хто б цей замах не робив – чи інші громадяни, чи влада.
Найважливішим моментом правової держави є незалежність та достатні повноваження судової влади. Найвищим проявом політичної,
владної ролі суду як соціальної інституції є контроль законодавчого процесу, або конституційний нагляд. Він полягає в тому, що суд може кваліфікувати якісь державні закони або їх окремі положення як такі, що суперечать конституції, і позбавляти їх юридичної сили. Існує два способи такого нагляду:
1.Функція конституційного контролю належить усім судам загальної юрисдикції (США, Аргентина, Мексика, Данія, Норвегія, Канада, Австралія, Індія, Японія). При цьому політична роль вищої судової влади полягає не тільки в застосуванні права, а ще й у його творенні.
2.Конституційний нагляд здійснюють спеціальні судові органи – конституційні суди (Німеччина, Австрія, Італія, Франція, Росія, Україна).
Подальшим розвитком теорії і практики правової держави стала со-
ціальна, або соціально-правова, держава. Ідея доповнення юридичних і політичних прав соціальними правами людини та відповідними державними гарантіями поширюється в Європі наприкінці ХІХ ст. На межі ХІХ–ХХ століття засадничу для концепції соціальної держави ідею гідного існуван-
ня людини обґрунтовують Вол. Соловйов та П. Новгородцев. Розвиненого практичного втілення соціальна держава («wellfare state» – «держава зага-
96