ПОЛIТИКА I ПРАВО. ПРАВОВА ДЕРЖАВА

льного добробуту») набуває в західних країнах після Другої світової війни. Вона не обмежується захистом прав людини, а бере на себе відповідальність за створення соціальних гарантій, протидіє узурпації політичної влади владою економічною. Основними принципами соціальної держави є

соціальна справедливість, соціальна безпека, соціальні гарантії прав люди-

ни і гуманних умов життя. Такій державі притаманні широко розгалужена система соціальних послуг, безкоштовна освіта, охорона здоров’я, доступ до різних сфер культури, спорту, допомога держави слабким верствам суспільства.

На відміну від соціалістичної держави, соціальна держава не відкидає пріоритет прав і свобод людини, а лише доповнює його системою державних соціальних гарантій. Якщо в понятті правової держави підкреслюється захист свобод і прав індивідів, то поняття соціальної держави наголошує на забезпеченні їх гідного існування. Ця мета досягається за допомогою солідарної ринкової економіки (тобто створення сприятливих умов уключення до ринкових відносин усіх верств населення); соціальної демократії (тобто поєднання громадянського самоврядування з представницькою демократією) та соціальної етики (тобто орієнтації на досягнення згоди, взаємодії на основі визнання автономного права кожної людини захищати свою гідність). Отже, соціальна правова держава виявляється найбільш справедливою сучасною формою взаємоузгодження громадянського суспільства і політичної організації, до якої прагнуть цивілізовані країни.

Правосвідомість і правовий нігілізм

Будь-яка держава передбачає виконання громадянами законів, тобто позитивного права. Правова держава передбачає, крім цього, знання громадянами законів і свідоме ставлення до них на основі розуміння природного права, боротьбу за втілення природного права у позитивне. Правосві-

домість полягає в усвідомленні громадянами своїх прав і обов’язків, у свідомому прагненні до їх виконання на законних, легітимних підставах. Тоб-

то це не стільки знання, скільки духовна воля, яка ґрунтується не стільки на юридичному лікнепі, хоча й передбачає його, скільки на духовному вихованні. За І. Ільїним, існують такі аксіоми правосвідомості: почуття власної духовної гідності; здатність до самозобов’язання та самоврядування; взаємна повага і довіра людей один до одного. Ці аксіоми вчать людину самостійності, свободі, сумісності, взаємності і солідарності, а також духовній волі.

Протилежністю здоровій правосвідомості є правовий нігілізм, тобто ігнорування законів, їх свідоме чи несвідоме порушення. При цьому правовий нігілізм громадян, які не вірять у закон, не знають його і не бажають знати, збігається з правовим цинізмом влади. Ця проблема стоїть особливо гостро в авторитарних або тоталітарних державах. Україні вона

97