§ 1. Міжнародні договори - правова основа співпраці держав у боротьбі зі злочин...

Аналогічна процедура взаємодії міжнародного права спостері­гається і стосовно реалізації Декларації Варшавської конференції «Про спільну боротьбу з тероризмом і план дій», від 6 листопада 2001 року. Оскільки цей план передбачає обов'язок до співпраці з реалі­зації рішень конференції, Кабінет Міністрів України своєю поста­новою від 14 грудня 2001 р. затвердив Програму реалізації положень Варшавської конференції про спільну боротьбу з тероризмом.

Розглядаючи тероризм як одну з основних загроз національній безпеці України, Верховна Рада 23 квітня 2003 р. ухвалила Закон «Про боротьбу з тероризмом» і ратифікувала понад 10 міжнародних актів з протидії тероризму, включаючи Декларацію про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму від 1994 р.

§ 2. Співпраця держав у боротьбі зі злочинністю в межах оон

Крім двосторонньої та багатосторонньої співпраці держав у бо­ротьбі зі злочинністю на основі угод найбільш важливі питання між­народної співпраці в цій сфері вирішуються Організацією Об'єднаних Націй — універсальною міжнародною організацією, яка діє на ос­нові спеціал ьного міжнародного договору — статуту. Одним із на­прямів такої співпраці є обмін досвідом у сфері попередження злочинності, боротьба з нею і сприяння гуманному поводженню з правопорушниками. Діяльність ООН з цих питань здійснюється під керівництвом Генеральної асамблеї економічної та соціальної ради.

Функція ООН як організатора боротьби зі злочинністю у світі закріплена в Статуті цієї міжнародної організації. Так, у ст. 1 Статуту проголошується, що ООН: підтримує міжнародний мир і безпеку, розвиває дружні взаємини між державами; здійснює міжнародну співпрацю у вирішенні міжнародних проблем економічного, соці­ального та гуманітарного характеру.

Боротьба з організованою міжнародною злочинністю постійно перебуває на порядку денному ООН. З цією метою розробляється спеціальна Програма ООН по боротьбі зі злочинністю та криміналь­ному правосуддю. В основі Програми рішення Генеральної асамблеї економічної та соціальної ради та Комісії ООН з попередження зло­чинності та кримінального правосудця, рекомендації конгресів ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками.

ООН виробляє основні стандарти, принципи, рекомендації, формулює міжнародні норми про захист осіб, що звинувачуються у вчиненні злочинів, і осіб, позбавлених волі. Ці норми у своїй основі виходять з положень таких документів, як Загальна цекларація прав люцини і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Генеральна асамблея ООН ухвалила низку актів, які спрямовані на боротьбу зі злочинністю у світі:

• мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими;

• кодекс поведінки посадових осіб з підтримки правопорядку;

• заходи боротьби проти корупції;

• міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб;

• основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами для підтримки правопорядку;

• декларація основних принципів правосуддя для жертв злочи­нів і зловживання владою;

• основні принципи незалежності судових органів;

• основні принципи, що стосуються ролі адвокатів.¹

З метою максимальної актуалізації проблеми боротьби зі зло­чинністю у складі економічної та соціальної ради ООН у 1992 р. було створено Комісію з попередження злочинності та кримінального правосуддя. До комісії входять представники 40 держав — членів ООН, які обираються на три роки. Комісія займається: розробкою проектів керівних принципів попередження злочинності та кримі­нального правосуддя; визначає планування заходів ООН по боротьбі зі злочинністю; готує конгреси ООН; сприяє інститутам ООН. Саме в межах Комісії була підготовлена та прийнята 51-ою сесією Гене­ральної асамблеї ООН Декларація про злочинність і суспільну без­пеку (1996 р.). У Декларації вказано, що всі цержави — члени ООН повинні взяти на себе урочисте зобов'язання про взаємну співпрацю з метою попередження небезпечної транснаціональної, зокрема, ор­ганізованої злочинності, незаконного обігу наркотиків і зброї, конт­рабанди інших незаконних товарів, організованої торгівлі людьми, терористичних злочинів, корупції та відмивання злочинних доходів.