§ 4. Теорія конституційного нахилу (неоломброзіанство)

В основі цієї теорії полягає вчення німецького психіатора і пси­холога Е. Кречмера (1888-1964), який у 1921 р. у книзі «Будова тіла і характер» обґрунтував зв'язок між фізичними та психологічними особливостями особистості. Відповідно до цієї теорії між структурою тіла і психологічними рисами особистості, передусім характером, наявний прямий зв'язок, а тому соціальна і антисоціальна поведінка твердо й спадково визначається фізичною конституцією людини.

Через це злочинці-рецидивісти, на відміну від випадкових зло­чинців, повинні мати відповідні фізичні та психологічні особливо­сті, що не дозволяють їм вести добропорядний спосіб життя. Головна ідея конституціоналістів — ідея про те, що злочинець відрізняється фізичною конституцією.

Крайнім проявом теорії є теорія расового нахилу до злочинно­сті, відповідно до якої схильність до здійснення злочинів мають «низькі», «неповноцінні» раси. Положення цієї теорії неодноразово знаходили застосування на практиці за фашистських режимів. Кри- мінологи-расисти посилаються на порівняльний рівень статистики судимості негрів і білих. § 5. Генетичні теорії причин злочинності

Розвиток генетики розкрив вченим широкі перспективи для ви­сунення сміливих гіпотез про передачу схильності до злочинів гене­тичним шляхом. В епоху бурхливого розвитку генетики, коли людству відкрились її грандіозні перспективи, цікаво було знайти маленьку біологічну часточку, що передавалася від батьків дітям, яка, подібно до вірусу, заражає людей схильністю до злочинів. Існує кілька різ­новидів цієї теорії: сімейного дерева, близнюків і хромосомна.

Теорія сімейного дерева намагається довести наявність спад­коємної схильності до злочинів за допомогою вивчення родоводу злочинців у декількох поколіннях. У такому родоводі, за даними прихильників цієї теорії, завжди багато членів родини, засуджених за злочин. У цій теорії висновки робляться на зовсім незначному в кількісному відношенні матеріалі, не розрізняється співвідношення впливу біологічних і соціальних факторів. Теорія сімейного дерева є антинауковою і активно спростовується кримінологією.

Теорія близнюків пов'язує злочинність із генетичними факто­рами і доводить спадковий нахил до злочинності однаковою мірою в ідентичних (однояйцевих) близнюків і різною — в неідентичних.

В 60-ті роки минулого століття дослідження генетичних факто­рів злочинності вступило в нову фазу, яку умовно можна назвати хромосомною. Розвиток генетики, який вселяє надію розшифру­вати в майбутньому генетичний код людини, теж не обминув про­блем злочинності. Так з'явилася теорія підвищеної криміногенності осіб з набором хромосом типу XYY (хромосомна теорія).

Комбінація хромосом X і Y визначає стать людини (XX — жінка, XY — чоловік). У деяких випадках цей нормальний розподіл може порушуватися. Наявність зайвої хромосоми X чи Y призводить до народження розумово неповноцінних індивідів (синдром Дауна). Звідси виникло припущення, що в осіб з хромосомною формулою XYY мають бути властивості суперменів (підвищена агресивність, сексуальність тощо). Іншими словами, була висунута гіпотеза про те, що люди такого типу — природжені злочинці.

У 1965 р. в англійському часопису «Природа» була опублікована доповідь кримінолога Патриції Джекобе, де йшлося про те, шо 3,5% розумово відсталих пацієнтів-чоловіків з небезпечними насильниць­кими проявами, які утримувалися в одній із шотландських в'язниць, мали зайву Y-хромосому. На цій підставі П. Джекобе зробила висно­вок про те, що у деяких осіб потяг до насильства може бути вродже­ним унаслідок порушення хромосомного набору.¹ Але названі резуль­тати були наскільки сенсаційними, настільки ж і недостовірними. Подальші дослідження, що проводились в Англії, Франції та США, не підтвердили даних, які одержала П. Джекобс.

На спростування цього висновку американський генетик Т. По- уледж навів такі факти: а) рівень чоловічого гормону (тестостерону), як показали дослідження, в осіб з набором хромосом XYY не відріз­няється від рівня у чоловіків з набором хромосом XY, і підвищена сексуальність таких осіб не підтверджена; б) така фізична характе­ристика, як високий зріст, властива всім особам з набором хромосом XYY (інших фізичних відхилень немає); в) психологічні показники (коефіцієнт інтелекту), виявлені в осіб з набором хромосом XYY, хоча й нижчі за середні для населення в цілому, але збігаються з по­казниками інших осіб, які утримуються в закритих установах (в'яз­ницях або лікарнях); г) комбінація хромосом XYY зустрічається в середньому в одного з тисячі народжених, і цей відсоток є постій­ним, тому ніяк не корелюється зі значним зростанням або знижен­ням рівня насильницької злочинності; д) на відміну від інших пору­шень набору хромосом, які однозначно призводять до хвороби Дауна, наявність зайвої хромосоми Y не спричиняє явних відхилень у психології та поведінці таких осіб. Форми їхньої поведінки (у тому числі вчинення насильницьких злочинів) нічим, по суті, не відріз­няються від поведінки людей з нормальним набором хромосом.

Зауважимо, що розглянуті концепції злочинності біологічного толку продовжують впливати на практику боротьби зі злочинністю. Значною мірою вони були включені до теоретичного фундаменту так званої клінічної кримінології. На них спиралися при розробці та впровадженні більшості медичних заходів корекції особистості злочинця. Американський дослідник Самуель Чавкін у 1978 році із занепокоєнням відзначав, що все більшого поширення набувають наукові теорії, які покладають всю відповідальність за гострі соці­альні проблеми (зокрема, бурхливе зростання насильства) на окремих індивідів, чия поведінка, що не піддається контролю, пояснюється або причинами генетичного порядку, або дефектами нервової си­стеми (злочинці є жертвами поганої спадковості або страждають від того чи іншого захворювання мозку, або мають зайву хромосому, або перебувають під впливом усіх трьох факторів одночасно).¹