- •Національна академія управління
- •Isbn 978-966-8406-31-7
- •Isbn 978-966-8406-31-7
- •§ 4. Теорія конституційного нахилу (неоломброзіанство) 23
- •§ 6. Соціологічний напрям 24
- •§ 3. Соціальне та біологічне в особі злочинця 30
- •§ 2. Загальна характеристика інвестиційного клімату і сучасного стану інвестиційного процесу 128
- •§ 1. Поняття приватизації, її'мета і завдання 133
- •§ 1. Поняття, предмет, завдання і функції кримінологи
- •§ 2. Місце кримінологи в системі наук
- •§ 3. Система кримінології
- •§ 4. Історія розвитку кримінологи
- •§ 1. Поняття злочинності та її види
- •§ 2. Кількісна та якісна характеристика злочинності
- •§ 3. Латентна злочинність
- •§ 1. Поняття детермінантів злочинності та їх класифікація
- •§ 1. Біологічний напрям (Антропологічна школа)
- •§ 2. Клінічна кримінологія (теорія небезпечного стану)
- •§ 3. Психоаналітична теорія
- •§ 4. Теорія конституційного нахилу (неоломброзіанство)
- •§ 6. Соціологічний напрям
- •§ 1. Поняття особи злочинця
- •§ 3. Соціальне та біологічне в особі злочинця
- •§ 1. Поняття віктимології
- •§ 2. Класифікація і типологія жертв злочину
- •§ 2. Класифікація і типологія жертв злочину
- •§ 1. Поняття, цілі, завдання та принципи запобігання злочинності
- •§ 2. Класифікація запобіжних (попереджувальних) заходів
- •§ 3. Поняття, форми та методи індивідуальної профілактики
- •§ 4. Правове забезпечення запобігання злочинності
- •§ 1. Організація кримінологічних досліджень
- •§ 2. Методи кримінологічних досліджень
- •§ 3. Застосування вибіркового спостереження в кримінологічному дослідженні
- •§ 3. Застосування вибіркового спостереження в кримінологічному ...
- •§ 1, Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Кримінологічне планування
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •§ 2. Протидія організованій злочинності
- •§ 1. Поняття рецидивної злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •§ 3. Причини та умови рецидивної злочинності
- •§ 4. Запобігання рецидивним злочинам
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Причини та умови злочинів неповнолітніх
- •§ 1. Поняття наркоманії, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- •§ 1. Поняття наркомани, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- •§ 2. Кримінологічна характеристика наркомани та наркобізнесу в Україні
- •§ 2. Кримінологічна характеристика наркоманії та наркобізнесу в Україні
- •§ 3. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів
- •§ 1. Поняття корупції та корупційних злочинів
- •§ 3. Заходи протидіїкорупційній злочинності
- •§ 1. Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності
- •§ 2. Загальні причини та умови економічної злочинності
- •§ 3. Запобігання економічній злочинності
- •§ 1. Поняття «відмивання» грошей
- •§ 2, Запобігання лег алізації (відмиванню) «брудних» грошей
- •§ 2. Запобігання легалізації (відмиванню) «брудних» грошей
- •§ 1. Поняття бюджетної системи та її" правове регулювання
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у бюджетній сфері
- •§ 3. Запобігання злочинам у бюджетній сфері
- •§ 1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинності у сфері оподаткування
- •§ 2. Фактори, що впливають на вчинення правопорушень у сфері обчислення та сплати податків
- •§ 3. Правові та організаційні основи запобігання ухилень від сплати податків
- •§ 1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у зовнішньоекономічній сфері
- •§ 3. Запобігання злочинам
- •§ 3. Запобігання злочинам у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинів у банківській сфері
- •§ 2. Причини та умови вчинення злочинів у банківській сфері
- •§ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- •§ 2. Загальна характеристика інвестиційного клімату і сучасного стану інвестиційного процесу
- •§ 1. Поняття приватизації, її'мета і завдання
- •§ 2. Вчинення корисливих злочинів у сфері приватизації та корпоратизації підприємств
- •§ 3. Кримінологічна характеристика
- •§ 1. Поняття банкрутства. Становлення та розвиток інституту банкрутства в законодавстві України
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері банкрутства
- •§ 3. Протиправний перерозподіл власності
- •§ 4. Організаційно-правові заходи з запобігання злочинам у сфері перерозподілу власності
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів в аграрному секторі економіки
- •§ 2. Причини та умови вчинення злочинів в аграрному секторі економіки
- •§ 3. Запобігання злочинам в апк
- •§ 1. Поняття та кримінологічна характеристика антиконкурентних узгоджених дій
- •§ 2. Запобігання злочинам у сфері економічної конкуренції
- •§ 1. Міжнародні договори - правова основа співпраці держав у боротьбі зі злочинністю
- •§ 1. Міжнародні договори - правова основа співпраці держав у боротьбі зі злочин...
- •§ 2. Співпраця держав у боротьбі зі злочинністю в межах оон
- •§ 2. Співпраця держав у боротьбі зі злочинністю в межах оон
§ 2. Класифікація і типологія жертв злочину
Проблема класифікації і типології жертв злочинів є однією з найскладніших проблем кримінології, оскільки існує величезна кількість кваліфікаційних ознак, які можуть бути покладені в її основу. В юридичній літературі запропоновано різні класифікації жертв. Так, Л.В. Франк класифікує потерпілих залежно від ознак злочину, їх відношення до злочинця, за демографічними ознаками і морально-психологічними особливостями. Д.В. Рівман поділяє жертв злочинів на агресивних, активних, ініціативних, пасивних, некритичних, нейтральних. Ю.А. Антонян вважає, що приводом до вчинення злочину можуть бути тільки провокативні дії потерпілих.1 А. Зелінський класифікує віктимну поведінку за її характером: Конфліктна, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або бере активну участь у конфлікті, що виник (є ініціатором бійки або вступає в бійку в процесі на боці однієї зі сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необхідна оборона, затримання злочинця, правозахисна активність.
Провокуюча — демонстрування багатства, екстравагантна зовнішність, неправильна поведінка жінки, що створює уявлення про її доступність, тощо
Легковажна — довірливість і наївність неповнолітніх та інших осіб, що неспроможні опиратись нападаючому, створення аварійних ситуації на дорогах пішоходами і водіями тощо.
Систематизувавши існуючі точки зору з цього приводу, В. Г. Лихолоб дійшов висновку, що поведінка потерпілих може бути поділена на:
провокуючу — образа, приниження, напад, знущання;
позитивну (не провокуючу);
нейтральну щодо впливу на злочинця;
пасивну — характерна для взаємодії близьких родичів.
ТТри цьому В.Г. Лихолоб зазначає, що поведінка потерпілого може мати характер не однієї, а кількох указаних груп. Однак, врешті- решт, вона зводиться до однієї з наведених за принципом переважання найбільш значимих у кримінологічному плані факторів.1 Особливе віктимологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслідок її високого віктимного потенціалу. Дуже часто така поведінка є приводом і джерелом конфлікту.
Жертві може бути завдано шкоди внаслідок її необачливих дій, неправильної оцінки ситуації, а через це й неправильної поведінки. До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об'єктивна можливість вчинення :ілочину, належать також відсутність необхідної реакції на злочинні чи інші негативні дії, невчинення опору діям злочинця.
Віктимологічно значущою може бути також позитивна поведінка жертви, якщо вона полягатиме у здійсненні захисту будь-якої особи від злочинних посягань, при виконанні службових або громадських обов'язків. У таких випадках, якби жертва не діяла певним способом, вона б не викликала відповідної насильницької реакції з боку злочинця.
Традиційна класифікація базується на критеріях, близьких до щоденної практики: жертви умисних чи необережних злочинів, винні чи невинні, заздалегідь намічені чи випадкові, жертва-співу- часник. Але ці критерії не задовольняють потреб науки і практики, оскільки повністю не розкривають усіх механізмів взаємодії потенційної жертви та злочинця.
Кримінологи України вважають, що основним критерієм для класифікації потерпілих від злочинів є ступінь віктимності. На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:
Випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не залежать ні від волі чи бажання жертви, ні від волі чи бажання злочинця.
Жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризику, віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації.
Жертва з підвищеними якостями ризику, тобто особа, стосовно якої діє комплекс факторів ризику. До цієї групи належать два основних типи жертв:
жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їхня поведінка у громадських місцях містить підвищену віктимність;
жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін). Останніми роками до видів діяльності, що мають підвищену віктимність, додалася й така, як зайняття бізнесом.
Жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна деформація такої особи практично не відрізняється від правопорушників і характеризується стійкою її антисоціальністю (повії, наркомани, алкоголіки тощо).1
Важливе значення має також класифікація жертв за статтю, віком, посадовим становищем або професійною діяльністю, ознаками їх ставлення до особи, що завдає шкоду, і насамперед за морально- психологічними особливостями. У механізмі злочину «працюють» статева розбещеність і схильність до вживання алкоголю та наркотиків; жадібність і деспотизм; агресивність і жорстокість; брутальність і боягузливість; сміливість і доброта; фізична сила та слабкість тощо. Усі перелічені якості виявляються в поведінці та за певних обставин можуть сприяти або перешкоджати вчиненню злочинів. У віктимологічній профілактиці вирізняються два основні напрями попереджувальних заходів, об'єктами яких є віктимологія ні ситуації; безпосередньо потенційні й реальні жертви на індивідуальному (індивідуальна віктимологічна профілактика) і груповому рівнях (загальна або індивідуально-групова віктимологічна профілактика).
При реалізації першого напряму необхідну увагу приділяють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпечних ситуацій (патрулювання, обладнання технічними засобами охорони та безпеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної та особистої безпеки тощо).
При реалізації другого напряму необхідно здійснювати заходи виховного впливу, професійного навчання, правової пропаганди, медичного характеру, забезпечення населення спеціальними засобами захисту та інші.
Віктимологічний напрям впливу на злочинність є одним з найбільш гуманних і перспективних. Він не вимагає серйозних матеріальних витрат і, базуючись на властивому для всіх людей прагненні до самозахисту, має, так би мовити, внутрішнє джерело розвитку. Цей напрям знайшов досить істотну підтримку з боку Генеральної Асамблеї ООН, яка 29 листопада 1985 р. затвердила Декларацію Основних принципів правосудия із захисту жертв злочинів та зловживання владою, а також учених і громадськості. У багатьох країнах почали видаватися спеціальні віктимологічні журнали, з'явилися цикли радіо- і телепередач. Виникли державні програми захисту потерпілих і свідків у кримінальних справах. У деяких містах стихійно сформувалися асоціації потерпілих від певних злочинів (зґвалтувань, шахрайства), батьків постраждалих дітей тощо.
У багатьох державах сформувалися віктимологічні організації, а в 1973 році на міжнародному конгресі у м. Монстер (Німеччина) було засновано Всесвітнє суспільство віктимологів. Завданням цього суспільства була координація діяльності вчених різних країн з розробки заходів віктимологічної профілактики злочинів. У роботі IX Конгресу (серпень 1997 р., м. Амстердам) вперше взяли участь українські кримінологи.
З ініціативи віктимологів у багатьох країнах були прийняті закони про відшкодування державою матеріального збитку потерпілим від злочинів, незалежно від того, чи затриманий злочинець, чи ні.