§ 2. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності

У спеціальній літературі відзначається, що рецидивна злочин­ність у вирішальному ступені залежить: від змін у соціальній сфері; на неї впливають зміни в законодавстві; вона перебуває в тісному зв'язку з первинною злочинністю, тобто зі зростанням первинної пропорційно зростає рецидивна; ефективної діяльності всієї право­охоронної системи і, зокрема, органів внутрішніх справ.

Рівень, структура і динаміка рецидивної злочинності в країні характеризується таким чином: за даними департаменту інформацій­них технологій М ВС України в 2.007 р. при загальному зниженні кіль­кості виявлених осіб, які вчинили злочин на 0,2% у співвідношенні з попереднім роком, кількість осіб, які повторно вчинили злочин збільшилась на 3,2%, що становило 45943 осіб, або 21,5% від загаль­ної кількості. При цьому, кількість осіб, у яких судимість не знята або не погашена, зросла за цей час на 4,8% і становила 24086 осіб.² Слід зауважити, що наведені показники МВС України, які ха­рактеризують рецидивну злочинність, мають деякі розбіжності із звітністю про склад засуджених Державної судової адміністрації України. Так, за даними форми № 8 звітності у 2007 р. в Україні всього було засуджено 152772 особи, з них 39066 осіб, або 25,5%, які мали не зняту і не погашену судимість. Серед останніх 22044 особи, або 56,4%, мали одну судимість; 8182 особи, або 20,9%, мали дві су­димості та 8840 особи, або 22,6%, мали три і більше судимостей.

Із загальної кількості цієї категорії осіб 17980, або 46%, вчинили злочини, які за ступенем їх суспільної небезпеки відносяться до тяж­ких і особливо тяжких злочинів.

Аналіз злочинів, вчинених рецидивістами у 2007 році, за видами показав, що 18660 осіб, або 40,6% із загальної кількості, були засуд­жені за вчинення злочинів проти власності; 8667 осіб, або 18,8%, були засуджені за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних за­собів; 2674 особи, або 5,8%, вчинили злочини проти життя і здоров'я особи; 1345 осіб, або 3%, вчинили злочин проти громадської без­пеки.¹

Звертає на себе увагу той факт, що 284 особи, або 0,6%, були по­вторно засуджені за вчинення злочинів у сфері господарської діяль­ності, а 107 осіб, або 0,2%, вчинили злочини у сфері службової діяльності.

В числі рецидивістів, засуджених за вчинення злочинів проти власності, 8342 особи, або 44,7%, мали дві й більше судимостей. Ха­рактерно, що із 18 660 рецидивістів, засуджених у 2007 р. за злочини проти власності, 14 859, або 79,6%, становили особи, які мали вже судимість за вчинення злочину проти власності, при цьому по кра­діжкам і деяким іншим видам злочинів цей показник спеціального рецидиву ще вищий.

У 2007 році в числі рецидивістів, засуджених за вчинення зло­чинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, 4003 особи, або 46,1%, мали дві і більше судимостей, при цьому з їх числа 3631 особа, або 41,8%, раніше були засуджені за злочини проти власності та 4119 особи, або 47,5%, за злочини, пов'язані з наркотиками.

Таким чином, найбільше число рецидивної злочинності визна­чається у злочинах з корисливою мотивацією, особливо в крадіжках, розбоях, грабежах і злочинах, пов'язаних з наркотиками.

Велике занепокоєння викликає висока питома вага неповно­літніх осіб у структурі рецидивної злочинності. Так, у 2007 р. за вчи­нення злочинів було засуджено 1519 неповнолітніх рецидивістів, або 13,5% до загальної кількості засуджених, з них 1330, або 87,5%, мали судимість за злочини проти власності.⁴⁴

Особливу небезпеку становить участь рецидивістів у складі ор­ганізованих груп. У цьому році 189 рецидивістів учинили злочини у складі організованих груп і в складі злочинних організацій, де ви­конували роль організаторів або консультантів. Це підтверджує вис­новки вчених про те, що рецидивісти рідше беруть участь у групових злочинах: мають значення вік і кримінальний досвід. Майже 25% звільнених з місць позбавлення волі новий злочин вчинили протя­гом перших шести місяців, до 45% — протягом першого року, дві третини повертаються до місця позбавлення волі протягом двох років, а 80% — п'яти.⁴⁵

Злочинна діяльність рецидивістів характеризується високим професіоналізмом, витонченістю, прихованням слідів злочину, на­буває гастролюючого характеру. Якщо на початку 1970-х років за межами місця проживання раніше засуджених відбувалося 20% зло­чинів, го в останні роки — понад 36%.

Слід зазначити, що в 2007 р. 2285 осіб, або 5,8% від загальної кількості засуджених рецидивістів, вчинили злочин, не відбувши покарання, з них 1268, або 3,2%, не відбувши покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі, або арешту; 395, або 1 % — під час відбування покарання в місцях позбавлення волі.⁴⁶

У зв'язку з цим мають велике практичне значення висновки вчених про те, що рівень рецидиву залежить від тривалості термінів відбутого раніше покарання в місцях позбавлення волі. Найбільш високий він в осіб, у яких середній термін відбування покарання становить від 3 до 10 років. Ті, хто відбував покарання до 1 року і більше 10 років, піддані рецидивові в порівняно меншому ступені. Характеризуючи рецидивну злочинність, не можна не зупинитися на основних особливостях особистості рецидивістів. До них, на наш погляд, слід віднести:

— підвищену суспільну небезпеку порівняно з особами, що вчи­нили злочин уперше;

• відвертий цинізм. Відкидання загальнолюдських цінностей, прагнення додержуватись вимог злочинної субкультур» (жаргон, нанесення татуювань, злочинна антиморальна основа агресивності, жорстокості, демонстративної психопатичної поведінки);

• становлення на злочинний шлях у неповнолітньому віці;

• злочини, в яких бере участь або якими керує рецидивіст, часто жорстокіші, характеризуються більшою сміливістю задуму і виконання, обачністю і передбачливістю.

Водночас кримінологи у своїх дослідженнях звертають увагу на те, що особистість рецидивіста характеризує також:

• низький, навіть порівняно з первинним злочинцем, освітній рівень;

• схильність до бродяжництва, що поєднується зі злочинним гастрол ю вання м;

• втратою сімейно-родинних зв'язків і контактів з незлочин- ним середовищем, і навпаки, інтенсивний контакт зі злочинним се­редовищем;

• втратою стійких позитивних життєвих орієнтирів і цінностей , небажання займатися соціально корисною діяльністю, прагнення до аморальних миттєвих насолод (пияцтво, наркотики, прости­тутки, азартні ігри тощо).

Проте вищеозначені ознаки аж ніяк не можна, на наш погляд, віднести до характеристики особистості рецидивістів, що вчиняють злочини у сфері економіки або службової діяльності, оскільки вони у багатьох випадках мають вищу або середню спеціальну освіту, сім'ю, постійне місце проживання, досвід роботи, володіють орга­нізаторськими здібностями та сильним характером і при плануванні та здійсненні економічного злочину проявляють неабияку винахід­ливість.