§ 3. Запобігання злочинам

у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Нинішній стан злочинності у зовнішньоекономічній сфері по­яснюється тим, що після прийняття Закону України «Про зовніш­ньо-економічну діяльність» доступ на міжнародні ринки отримали суб'єкти господарської діяльності, більшість з яких не мала досвіду проведення зовнішньоекономічних операцій та укладання прямих контрактів з іноземними фірмами, недостатньо були знайомі з кон'юнктурою міжнародних ринків. До того ж були різко ослаблені контрольні функції держави за процесами, які здійснювались у зов­нішньоекономічній сфері.

Одним з чинників, які обумовлюють значні масштаби злочинів і правопорушень на каналі ЗЕД, є високий рівень корупції серед управлінського персоналу суб'єктів ЗЕД та працівників державних та контролюючих органів, зокрема митниці (фальсифікація екс­портно-імпортних документів, невиконання службових обов'язків, вихід за межі службових повноважень); органів внутрішніх справ (сприяння реєстрації, транспортуванню і продажу контрабандних товарів) і ДПА (неналежне виконання службових обов'язків).

У сфері цивільно-правових відносин до них можна віднести:

• порушення встановленого порядку підписання зовнішньое­кономічних угод;

• протиріччя укладеного договору ді ючому антимонопольному законодавству;

• залишення валюти, призначеної для здійснення інвестицій­ної діяльності, на рахунках в іноземних банках за межами України;

• недотримання інвестором встановлених термінів постачання в Україну імпортного обладнання та цілого рядя інших вимог дію­чого законодавства. Причому тут слід звернути увагу на те, що іноді на практиці буває дуже складно провести межу між кримінально- правовими та цивільно-правовими відносинами.

Серед інших механізмів протиправної діяльності у зовнішньое­кономічній діяльності слід назвати:

• фальсифікацію даних про розмір інвестицій, що надійшли;

• створення фіктивних спільних підприємств з метою вивезення за межі України валюти, дефіцитної сировини та напівфабрикатів;

• свідомо неправдиве декларування кількості, якості чи варто­сті товару з метою заниження митних витрат;

• пред'явлення підставних сертифікатів походження продукції для отримання митних преференцій, які застосовуються щодо окре­мих країн;

отримання в країні-експортері пільг по поверненню вартості ввізного мита на сировину, комплектуючі, за умови наступного ви­возу виготовлених з них товарів за кордон (у таких випадках виво­зиться місцева продукція, а вироби з імпортованих матеріалів зали­шаються для реалізації); § 3. Запобігання злочинам у сфері зовнішньоекономічної діяльності

• оголошення транзиту товарів, які розміщуються на митних ліцензійних складах або у вільних митних зонах, з їх наступним внутрішнім продажем без сплати податків;

• оплата фіктивних консультаційних послуг;

• підробка або повторне оформлення фактур.

Крім означеного, практика застосування Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» дала підстави законодавчому ор­гану та органам виконавчої влади зробити висновок відносно того, що в регулюванні ЗЕД мають місце серйозні недоліки через недо­сконалість діючого законодавства, які зводяться в основному до та­кого:

• по-перше, в діючому законодавстві, що регулює ЗЕД,_був від­сутній конкретний механізм, що передбачає засади України у від­повідь на дискримінаційні та недружні дії з боку іноземних держав, які обмежують здійснення законних інтересів суб'єктів ЗЕД України;

• по-друге, в діючому законодавстві, що регулює ЗЕД, відсутні конкретні заходи України відносно захисту прав і законних інтересів суб'єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжна­родного права;

• по-третє, діючий Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» виявився недостатньо ефективним у боротьбі з поруш­никами цього закону, оскільки його дія не розповсюджується на деякі види порушень і суб'єктів, що мають нести відповідальність за їх порушення.

Для усунення цих та інших недоліків у діючому законодавстві, шо регулює ЗЕД, протягом 1998—1999 pp. Верховною Радою України були прийняті важливі законодавчі акти, спрямовані на заповнення утвореного правового вакууму в законі України про ЗЕД, що отри­мали назву Антидемпіногового кодексу, а також низка інших зако­нодавчих актів, прийнятих за останні роки.

До числа названих нормативних актів слід віднести, насампе­ред, Закони України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровироб­ника від субсидованого імпорту»,«Про застосування спеціальних за­ходів відносно імпорту в Україну», прийняті 22.12.1998 р.

У практиці зовнішньоекономічної діяльності широке розпов­сюдження отримали факти використання прямих кореспондент­ських рахунків як конвертаційних валютних центрів. Проведені На­ціональним банком України перевірки показали, що нерідко комер­ційні банки проводили за цими рахунками значні оборудки під виглядом експортно-імпортних операцій, які потім не отримали від­повідного підтвердження митної статистики за розрахунками в на­ціональній валюті по зовнішньоторговельній діяльності. Так, наприклад, за три квартали 1999 р. загальний обіг за кореспондент­ськими рахунками комерційних банків становив 504 млрд. грн., пе­реважна більшість — 97% припадала на коррахунки в іноземній валюті, з них 86% складає оборот за коррахунками у вільноконвер- тованій валюті. За рахунками НОСТРО він становив 431 млрд. грн., за рахунками ЛОРО — 58 млрд. грн.

Всього було зареєстровано понад 3,3 тис. коррахунків, дві тре­тини з яких були рахунками НОСТРО. Із загальної кількості заре­єстрованих коррахунків майже половину було відкрито на території України у банках-резидентах. Найбільша кількість коррахунків за кордоном припадає на Росію — 436, Німеччину — 298, Білорусь — 100, Австрію і СІЛА — по 99. Серед країн офшорної зони кількість коррахунків становила: у Науру — 98 одиниць, Кіпрі — 12, Палау — 10, Багамських островах і Вануату — по 7, Антигуа і Барбуда — по 5. Серед них рахунки НОСТРО становлять 54, рахунки ЛОРО — 90 одиниць.' За даними НБУ, на рахунки типу ЛОРО тільки латвій­ських банків перераховано понад 1,6 млрд. дол. США. Аналогічна картина і по рахунках типу ЛОРО щодо російських банків. Практика роботи показує, що практично 98% усіх надходжень через Л ОРО ра­хунки здійснюються з рахунків фіктивних фірм.⁶²

У процесі перевірки було встановлено низку суттєвих пору­шень, таких як здійснення неліцензованої діяльності, утримання кореспондентських рахунків тривалий строк без здійснення кон­кретних операцій, некоректне використання незахищених систем зв'язку при здійсненні міжнародних розрахунків, що не забезпечує безпеку та надійність банківських платежів. Тому 4.11.1999 р. прав­ління Національного банку України прийняло постанову «Про впо­рядкування кореспондентських відносин комерційних банків», якою було заборонено проведення банківських операцій з викорис-

\

\