Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кримінологія.doc
Скачиваний:
224
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
10.78 Mб
Скачать

§ 2. Причини та умови вчинення злочинів у банківській сфері

Гостра криміногенна обстановка у банківській системі України визначена дією багатьох факторів, які можна поділити на дві групи. Перша з них функціонує на загальносуспільному рівні, Вона вклю­чає в себе недоліки, упущення та прорахунки у соціальній та еконо­мічній політиці, організації управління народним господарством, функціонуванні органів влади та управління, нормотворчої та пра- возастосовчої діяльності. Друга група факторів зумовлена специфіч­ними особливостями діяльності банківської системи України, недосконалістю чинної нормативної бази з питань функціонування банківських структур у сучасних економічних умовах, відсутністю комплексної системи внутрішньобанківського документального контролю, контролю за діяльністю підприємницьких структур і ко­мерційних банків. Виходячи з цього, фактори, які сприяють вчи­ненню корисливих злочинів у сфері банківської діяльності, можна поділити на економічні, соціальні, організаційно-управлінські та нормативно-правові.

Серед економічних факторів насамперед слід відзначити неза­довільний стан економіки, високий рівень інфляції, неплатоспро­можність багатьох вітчизняних підприємств.

Економічні фактори є найбільш криміногенними, оскільки вони впливають не лише на банківську сферу, але й на сферу еконо­мічних відносин у цілому. Одним з найбільш суттєвих факторів цієї групи можна вважати фінансову кризу, яка призвела до потрясіння всієї фінансово-банківської системи. Поява цього фактора зумовила ряд важливих для кримінології наслідків: по-перше, в сфері бан­ківської діяльності різко загострилася конкурентна боротьба, що призводить до зростання кримінальних проявів, у тому числі бан­кротств та злісного ухилення від виконання кредиторських зобов'я­зань; по-друге, без роботи залишилося багато кваліфікованих спеціа­лістів, які, за визначених умов, можуть стати серйозним резервом для формування злочинного середовища, що спеціалізуватиметься, в основному, на посяганнях на фінансово-банківську сферу.

До факторів економічного змісту, що негативно впливають на сферу банківської діяльності, можна віднести деформацію струк­тури вітчизняної економіки. Вона знаходить свій вираз у тому, що питома вага виробничих галузей економіки значно знизилася, про­довжується занепад потенціалу промисловості та сільського госпо­дарства, а інвестиції перерозподіляються до невиробничого сектору, особливо торгівлі. У кримінологічному плані така ситуація є досить сприятливою для зловживань у фінансово-банківській сфері, ос­кільки значну частину банківських операцій складає кредитування не виробників продукції, які, як правило, є надійними позичальни­ками, а комерційних посередників, що часто заробляють завдяки нерозвиненості економічних зв'язків та кримінальними зловживан­нями щодо власних кредиторів.

Вагомим фактором економічного змісту в банківській сфері можна вважати надмірне, майже недиференційоване оподаткування організацій та громадян. Така ситуація стимулює перехід суб'єктів господарювання до сфери тіньової економіки, де мінімізуються по­датки, але й одночасно зростають ризики кримінальних посягань.

Серед соціальних факторів впливу на злочинність у банківській сфері необхідно виділити загальне падіння життєвого рівня більшості населення та значне зростання майнового розшарування громадян, що значно загострює прояви соціального невдоволення внаслідок порушення задекларованих державою рівності шансів та вирівню­вання доходів для підтримання соціальної злагоди у суспільстві.

З точки зору кримінологічного впливу означені соціальні фак­тори мають важливе значення: по-перше, падіння життєвого рівня основної маси населення та зростання його майнового розшарування призводять до збільшення кількості посягань на кредитно-банків­ську систему з боку високоінтелектуальних, але малозабезпечених верств населення; по-друге, прагнення до зміни соціального статусу і переходу до більш забезпечених груп ініціює злочинні посягання у сфері банківської діяльності самими банківськими працівниками.

Виділяючи як фактор впливу на злочинність у сфері банківської діяльності недоліки у функціонуванні органів влади та управління, необхідно, насамперед, зазначити, що політична система України все ще знаходиться на стадії становлення і розвитку. Це зумовлює постійний перерозподіл тих чи інших повноважень між різними гіл­ками влади. Вплив цього фактора на злочинність у сфері банківської діяльності полягає в тому, що відсутність стабільності політичної системи призводить до послаблення всіх видів державного та іншого видів контролю, що зумовлює її вразливість щодо кримінальних по­сягань. Не менш суттєвим політичним фактором є вкрай високий рівень корумпованості органів державного управління.1

Сукупність перелічених соціально-економічних факторів у по­єднанні з пропагуванням ідеї «що не заборонено, то дозволено», за відсутності досконалої нормативної бази, а також правовий нігілізм створюють умови для криміналізації суспільно-економічних відно­син, на підставі чого здійснюється накопичення капіталу незакон­ним шляхом, концентрація його в руках легалізованих тіньових структур. За цих умов високий рівень злочинності в банківській сис­темі країни може навіть зруйнувати фінансову систему та підірвати економіку в цілому.

Серед проблем організаційно-управлінського характеру насам­перед слід виділити відсутність достатньої кількості підготовлених спеціалістів у галузі розробки методології організації банківської

' Сухачов О.О. Банківське кредитування як об'єкт посягань злочинних угру- пувань // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і прак­тика). - 2008. - № 19.

діяльності, що негативно впливає на розвиток банківської системи України. Як наслідок — відсутність чіткої концепції структурної по­будови системи контролю, взаємовідносин комерційних банків з НБУ, правоохоронними та іншими контролюючими органами. Можливість уникнути відповідальності викликала безліч правопо­рушень, які створили сприятливе середовище для зловживань у си­стемі комерційних структур у змові з банківськими працівниками.65

З організаційно-управлінськими тісно пов'язані нормативно- правові фактори, що сприяють скоєнню злочинів у банківській сфері. Аналіз чинного законодавства і відомчих нормативних актів з пи­тань регулювання сфери банківської діяльності свідчить про те, що практично всім їм притаманні декларативність і дорадчий характер. Механізм виконання та застосування основної частини правових норм відсутній. Відсилка з питань відповідальності до чинного за­конодавства нерідко умовна тому, що у правових актах, до яких від­силається виконавець, ця проблема не відпрацьована взагалі. Законодавчі та відомчі нормативні акти, які мають регулювати ті чи інші питання у комплексі та утворювати загальний механізм функ­ціонування системи, приймають роздрібно, у зв'язку з чим дуже часто змінюються правила фінансово-господарської діяльності. Це часто призводить до протиріччя у нормативній базі.

Такими недоліками страждають відомчі нормативні акти, ви­дання яких віднесено до компетенції НБУ — правила, положення та інструкції, покликані регулювати великий обсяг питань банківської діяльності. НБУ не видавав комплексні нормативні акти. Окремі правила, тимчасові положення, директивні листи з того чи іншого питання, вирваного із загальної системи функціонування банків, не можуть вирішувати проблему створення єдиної комплексної сис­теми регулювання та контролю за ді яльністю операційних банківсь­ких підрозділів.

У ході реформування нинішніх економічних відносин та кри­міногенних процесів, які при цьому виникають, питання вдоскона­лення законодавства набуває виключної гостроти. Всі ці прогалини є умовами для зловживань у сфері банківської діяльності. § 3. Запобігання злочинам у банківській сфері

Злочини, що вчиняються в банківській системі або з її викори­станням, відносять до одних із найбільш небезпечних економічних злочинів, оскільки їх негативний вплив відображається не тільки на самому банкові, але й на багатьох інших суб'єктах економічної ді­яльності і фінансовій системі держави в цілому. Найбільш яскра­вими прикладами злочинів у банківській сфері є легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, та банківське шахрайство. Соці­альна небезпека таких злочинів полягає в особливо великих розмі­рах матеріальної шкоди.

Як свідчить світова практика, боротьба з легалізацією коштів через банківську систему завжди пов'язана з розкриттям банківської таємниці тому потребує спеціального законодавчого врегулювання. Це вимагає законодавчого закріплення обов'язку банків інформу­вати правоохоронні органи про сумнівні операції та самого визна­чення сумнівної операції. Традиційно до таких операцій відносяться: зняття/внесення великої кількості готівки, відкриття банківського рахунку за 1-3 дні перед операцією тощо. Особлива увага приді­ляється дослідженню руху грошових коштів на щойно відкритих ра­хунках, а також використанню так званої політики «знай свого клієнта» та градація клієнтів банку в залежності від їх схильності до легалізації злочинних прибутків. Такі заходи сприяють більш ефек­тивному виявленні «брудних» грошей в момент їх обігу у банківсь­ких розрахункових системах.

Подібні заходи передбачено і вітчизняним законодавством. Кримінальним кодексом України встановлено кримінальну відпо­відальність за вчинення дій, спрямованих на легалізацію будь-яких злочинних прибутків та сприяння легалізації (ст. 209 КК).

Закон України «Про банки і банківську діяльність» статтею 63 глави 11 «Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» зобов'язує банки розробляти, впро­ваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансо­вого моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» введено поняття «операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу», які мають перевірятися за тими ж пра­вилами, що й операції, стосовно яких є достатні підстави підозрю­вати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів одер­жаних злочинним шляхом.

Цим же Законом визначено організаційно-правовий механізм запобігання легалізації «брудних» грошей.

Вихідні позиції у цьому механізмі займають банки як фінансові установи. На них покладається здійснення внутрішнього фінансо­вого моніторингу та передача інформації, отриманої під час вико­нання попередніх функцій, спеціальному уповноваженому органу з питань фінансового моніторингу.

До інформації, яка має надаватися банками, належить інфор­мація про: фінансові операції, що підлягають фінансовому моніто­рингу; ідентифікацію осіб, які їх здійснили (здійснюють); інша інформація, надання якої вимагається законами України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.66

Діяльність банків щодо ідентифікації клієнтів та проведення фі­нансового моніторингу має за мету виявлення операцій та осіб, які здійснюють легалізацію доходів, здобутих злочинним шляхом. Ос­кільки такі діяння є злочинними, а банк не наділений повноважен­нями щодо притягнення до відповідальності винних осіб, вказану процедуру мають здійснювати правоохоронні органи.

Ключовою ланкою — координатором і основою взаємодії окре­мих елементів цього механізму є самостійний спеціальний держав­ний орган — Державний комітет фінансового моніторингу України.67Держфінмоніторинг на постійній основі здійснює дослідження та аналіз методів та схем відмивання коштів. Досліджуються існуючі схеми та відпрацьовуються найбільш оптимальні шляхи їх вияв­лення для запобігання вчинення відповідних злочинів.

Інформація про фінансові операції, одержана Держфінмоніто- рингом, у встановленому порядку опрацьовується та аналізується на предмет здійснення останніх з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. За наявності достатніх підстав, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією вказаних доходів, Держ- фінмоніторинг надає МВС України узагальнені матеріали, на під­ставі яких винні особи притягуються до відповідальності.68

Щодо самих схем легалізації (відмивання) доходів, то вони мо­жуть бути виявлені при проведені виїзних перевірок, оперативних заходів, аналізу звітності, дослідження фінансової операції, валют­ного контролю.

Виїзні перевірки (ревізії) дають можливість безпосередньо на підприємстві вивчити необхідні документи, провести інвентариза­цію товарно-матеріальних цінностей. Перевірки проводяться по­датковими органами України, контрольно-ревізійним управлінням України, а також регуляторними органами (НБУ, ДКЦПФР, Держ- комфін).

Оперативнивними заходами можуть бути обшуки, виїмки, до­пити, інші оперативно-розшукові дії, які проводяться правоохорон­ними органами (ГПУ, МВС, СБУ, ДПА).

Аналіз звітності (адміністративних даних) здійснюється контро­люючими органами (головним чином, НБУ, ДКЦПФР, Держкомфін, ДПА, Державна митна служба України), а також може проводитись правоохоронними органами у випадках, передбачених законодав­ством.

Дослідження (аналіз) фінансових операцій, як правило, перед­бачає збір інформації та аналіз операцій, які проводять суб'єкти пер­винного фінансового моніторингу (зокрема, банки), НБУ, ДКЦПФР, Держкомфін, правоохоронні органи, а також Держфінмоніторинг (в ході проведення фінансового моніторингу).

Валютний контроль здійснюється банківськими установами та іншими агентами валютного контролю при проведенні розрахунків у іноземній валюті, вивезенні/ввезенні, переказуванні і пересиланні валютних цінностей, в тому числі розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, інших валютних опера­цій. Головним органом валютного контролю є Національний банк України.

Таким чином, ефективне функціонування системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, в тому числі, шляхом зняття готівки (як одного з елементів схем від­мивання), може бути лише при узгодженому функціонуванні меха­нізму кримінально-правового контролю й механізму фінансового моніторингу.

Стосовно запобігання злочинності у сфері електронних плате­жів, то міжнародний досвід доводить, що злочинній діяльності, пов'язаній з використанням високих технологій у сфері функціону­вання міжнародних платіжних систем, не можна ефективно проти­діяти за допомогою звичайних традиційних міліцейських або полі­цейських підрозділів та методів. Для боротьби з цією специфічною формою кримінального бізнесу необхідні відповідно підготовлені спеціалісти вузькоспеціалізованих підрозділів правоохоронних ор­ганів, здатні застосовувати сучасні методи оперативно-технічного документування та розкриття «карткових» злочинів.

З метою підвищення ефективності розкриття та попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері інтелектуальної власності та високих технологій у структурі Державної служби бо­ротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) у 2001 році було ство­рено підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелекту­альної власності та високих технологій серед основних напрямів ді­яльності якого було визначено і запобігання легалізації (відмиванню) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, що здійснюються за допомогою високих інформаційних технологій.69

Боротьба зі злочинністю у сфері електронних платежів здійс­нюється не лише підрозділами ДСБЕЗ, а й іншими підрозділами ор­ганів внутрішніх справ при тісній взаємодії з підрозділами інших правоохоронних органів.

Відповідно до розподілу повноважень та взаємодії між служ­бами МВС України для належного виконання завдань щодо запобі­гання правопорушенням у сфері електронних платежів залучаються підрозділи кримінального блоку, слідчі підрозділи, підрозділи міліції громадської безпеки. Організація взаємодії та координація роботи служб різних правоохоронних органів щодо здійснення зазначеної діяльності покладається на Управління по боротьбі з правопорушен­нями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій Де­партаменту ДСБЕЗ МВС України .

До компетенції Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України у протидії правопорушенням у сфері комп'ютерних технологій входить організація роботи в регіональних підрозділах БОЗ щодо боротьби з організованими злочинними угру­пованнями, які вчиняють «карткові» злочини, а також інформу­вання підрозділів по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелек­туальної власності та високих технологій ДСБЕЗ про лідерів та чле­нів організованих злочинних угруповань, які вчиняють «карткові» злочини.

До компетенції підрозділів карного розшуку у протидії право­порушенням у сфері комп'ютерних технологій віднесено здійснення організаційних заходів, спрямованих на розкриття злочинів, коли платіжні засоби були предметом злочину.

Підрозділи міліції громадської безпеки повинні інформувати підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій ДСБЕЗ про осіб, які причетні до правопорушень з протиправним використанням платіжних карток.

Слідчі підрозділи забезпечують розслідування кримінальних справ, вивчення причин та умов, що сприяють злочинності у сфері електронних платежів.

Від ділом боротьби з правопорушеннями у сфері високих техно­логій Департаменту ДСБЕЗ М ВС України забезпечується постійний облік фактів вчинення «карткових» злочинів, осіб, причетних до їх вчинення, порушених у зв'язку з цим кримінальних справ та своє­часне інформування зацікавлених служб, установ. Також забезпечу­ється інформування відповідних кримінальних служб інших держав з приводу виявлення на території України фактів використання пі­дроблених платіжних засобів іноземними громадянами. Система­тично вивчається та розповсюджувати передовий досвід боротьби з «картковою» злочинністю. Розділ 21.

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ