Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кримінологія.doc
Скачиваний:
224
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
10.78 Mб
Скачать

§ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

Термін «інвестиція» першими ввели в обіг англійці (у розумінні «капіталовкладення»). Це значить довгострокове вкладення капі­талу в промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівлю, банківські й інші підприємства в країні або за її межами з метою одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

У вітчизняній і зарубіжній літературі інвестиції визначаються як спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або зростання вартості капіталу чи принесення доходу.

Під інвестиційною діяльністю розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, що припускає наявність таких обов'язкових елементів: інвестора, ін­вестицій, об'єкта інвестиційної діяльності, а також країни, що прий­має інвестиції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвесту­вання» іноземні інвестори визначаються як суб'єкти, що проводять інвестиційну діяльність на теренах України.

З прийняттям Закону України «Про режим іноземного інвесту­вання» поняття «інвестиції» набуло свого законодавчого закріп­лення. Відповідно до ст. І цього Закону іноземні інвестиції визнача­ються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з законодавством України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. До таких цінностей належать:

  • іноземна валюта, що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

  • валюта країни — при реінвестиціях в об'єкт первинного інве­стування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до за­конодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

  • будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;

  • акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (право власності на частку (пай) у статутному фонді юридич­ної особи, створеної відповідно до законодавства України або зако­нодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

  • грошові вимоги та правова вимога виконання договірних зо­бов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процеду­рами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

  • будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у кон­вертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи ле­галізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу- хау тощо;

  • права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування природними ресурсами, надані відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій ва­люті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвес­тора або міжнародними торговельними звичаями;

  • інші цінності відповідно до законодавства України.

При цьому згідно з чинним законодавством іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

  • часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств,

  • створення підприємств, що повністю належать іноземним ін­весторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юри­дичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

  • придбання, не заборонене законами України, нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, об­ладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

  • ШШШШКШШШШШШШШ

    придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

  • 370 придбання інших майнових прав;

  • в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єк­тами господарської діяльності України.

В Україні створена необхідна нормативно-правова база для здійснення широкомасштабної інвестиційної діяльності. Зокрема, згідно зі ст. 4 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти різнома­нітних галузей і сфер народного господарства України, якщо інве­стування не заборонено законами України. Виняток складають лише об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також такі, що порушують права й інтереси громадян, юридичних осіб і дер­жави та охороняються законом.

Здійснюючи інвестиції, інвестор завжди має перед собою, ви­значену мету, яку розраховує досягти шляхом інвестування.

Основними інвестиційними цілями, як правило, є:

  • забезпечення, по можливості, найбільш надійного захисту за­ощаджень від знецінювання; одержання високого поточного при­бутку;

  • бажання вигідно розмістити кошти з розрахунком на пер­спективу;

  • у короткий термін одержати максимальний приріст вкладе­них коштів;

  • намір забезпечити одночасне досягнення зазначених цілей у різних комбінаціях, із неоднаковими пріоритетами, які даються кожній з них70, що прямо пов'язані зі ступенем їхньої ризикованості.

За характером інвестиційна діяльність в Україні є одним з най­більш складних у правовому і фінансово-економічному аспекті про­явів господарських відношень. Наявність об'єктів інтелектуальної власності та необхідність їхньої оцінки і захисту, високі фінансові ризики, необхідність створення нової кампанії, питання розподілу продукції і майнових прав самого інвестора тягне за собою необхід­ність розвитку складного нормативно-правового забезпечення цієї діяльності, що включає як національно-правовий, так і міжна­родно-правові аспекти і полягає в наступному.

По-перше, правовий режим іноземної власності визначається передусім внутрішнім законодавством країни-отримувача. Однак не можна не зважати на те, тцо назване законодавство викликає особ­ливий інтерес зарубіжних інвесторів, оскільки торкається найваж­ливіших для них питань — пільгових умов інвестування і державних гарантій захисту іноземних інвестицій.

По-друге, правове регулювання інвестиційної діяльності здій­снюється не тільки основоположним Законом України «Про режим іноземного інвестування», який визначає правовий статус інозем­них інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями, а й поло­женнями цілої низки інших законів і підзаконних нормативних актів у сфері інвестиційної діяльності, приватизації, оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності, підприємництва, валютного ре­гулювання тощо.

По-третє, регулювання інвестиційної діяльності здійснюється не тільки законодавством тієї чи іншої країни, а й міжнародними угодами між державами.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про режим іноземного ін­вестування» у випадку, коли міжнародним договором України вста­новлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнарод­ного договору. Особливої уваги заслуговують двосторонні угоди про гарантію інвестицій, що укладаються з іншими державами, які екс­портують капітал. Основна мета таких угод полягає в забезпеченні захисту інвестицій від різноманітних ризиків. На середину 2009 р. Україною було укладено з іншими країнами понад 60 угод про уник­нення подвійного оподаткування.

По-четверте, інвестиційному законодавству, як і законодавству з економічних питань у цілому, притаманні непослідовність і неста­більність правових норм, що значною мірою пов'язане зі змінами курсу економічної політики держави. 19 березня 1996 р. Верховною Радою України прийнятий Закон «Про режим іноземного інвестування», що на сьогодні вшосте, по­чинаючи з березня 1992 p., змінює правила для іноземних інвесто­рів. Основним принципом цього закону є національний режим, тобто рівне відношення як до іноземних, так і вітчизняних інвесто­рів. Відповідно до цього принципу іноземним інвесторам не по­винні надаватися пільги у випадку відсутності аналогічних пільг у вітчизняних інвесторів.