§ 1. Поняття «відмивання» грошей

Реформування соціальної та господарської систем України су­проводжується численними негативними явищами, які порушують економічні процеси, стають суттєвими перепонами на шляху пере­ходу суспільства до ринкових відносин. Одним із суттєвих проявів негативної дії зазначених явищ є прагнення кримінальних структур і численних представників тіньового бізнесу легалізувати (відми­вати) доходи, одержані злочинним шляхом.

Під «відмиванням грошей» розуміють процес, за яким «брудні» гроші, зазвичай готівку, отримані в результаті протиправної діяль­ності, пропускають через банківську і фінансову систему таким чином, що вони перетворюються на «чисті» гроші, тобто їм нада­ється видимість законних доходів, у зв'язку з чим зникає можливість встановити особу, яка є ініціатором операції або злочинного поход­ження цих коштів.

Такі дії відбуваються, зокрема, в кредитно-фінансовій сфері та у банківській діяльності, в процесі приватизації, зовнішньоеконо­мічної діяльності тощо. Завдяки ним маскується злочинність, нада­ється видимість легального підприємництва, порушуються основні принципи добросовісної конкуренції. Легалізовані від злочинної ді­яльності доходи створюють надійне фінансове підґрунтя для по­дальшого розвитку та економічної експансії організованої злочин­ності, яка намагається за рахунок легального сектору економіки збе­регти та збільшити свої доходи, а в певних випадках — підтримати ті чи інші напрями злочинної діяльності: тероризм, наркобізнес, не­законну міграцію та торгівлю людьми, незаконну торгівлю зброєю тощо.

Ще у 1994 р. на конференції країн — учасниць Ради Європи з проблеми відмивання грошей у країнах перехідного періоду (Страс- бурт, 29 листопада — 1 грудня 1994 р.) особливо наголошувалось, що неконтрольоване використання злочинцями коштів та окремих фі­нансових установ у кінцевому результаті завдає шкоди усій фінан­совій системі, особливо у тих країнах, де фінансові інституції тільки розвиваються.

Відмивання грошей вже вийшло за межі окремих країн чи регіо­нів, набувши глобального значення. За оцінками експертів, щорічно у світі в законний фінансовий обіг вливається від 150 млрд. до 500 млрд. дол. США, здобутих злочинним шляхом.

Після подій 11 серпня 2001 року в США питання боротьби з брудними грошима стали в один ряд з боротьбою із тероризмом, адже незаконні доходи — найперше джерело фінансування діяльно­сті терористичних організацій в усьому світі. Отже, покращення стану боротьби з відмиванням коштів, здобутих незаконним шля­хом, має глибоке соніально-економічне, правове, міжнародне та по­літичне значення.

На сьогодні можна відзначити, що не існує єдиного поняття стосовно терміна «відмивання грошей» ні в міжнародному законо­давстві, ні в законодавстві окремих держав.

Історично термін «відмивання грошей» уперше було вжито у США у 1980-ті роки. Президентська комісія C111A з боротьби з ор­ганізованою злочинністю 1984 року визначила відмивання доходів злочинних угруповань як процес приховування наявності незакон­ного походження або незаконного використання доходів, а також спроби представити ці доходи.

Найчастіше поняття та основане на ньому визначення «відми­вання доходів» трактують спираючись на визначення доходів, наве­дене у «Конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом» (1990), згідно з яким під та­кими доходами розуміється будь-яка економічна вигода, набута зло­чинним шляхом. Вона може складатися з матеріальної власності чи власності, вираженої в правах, з рухомого або нерухомого майна і правових документів або документів, які підтверджують право на таку власність чи частку в ній .

Гносеологічно саме поняття «відмивання грошей» — це операції з маніпулювання кримінальними доходами заради приховування їх нелегального походження, внаслідок чого цей капітал набуває ста­тусу законного (легального). Тут маються на увазі методи та про­цедури, тцо дозволяють кошти, отримані в результаті незаконної ді­яльності, переводити в інші активи для приховування їх правдивого походження, дійсних власників або інших аспектів, що могли б свід­чити про порушення законодавства.

Найчастіше різні способи відмивання грошей використову­ються в таких випадках, як торгівля наркотиками і зброєю, шахрай­ство, терористична діяльність, вимагання, проституція, торгівля контрабандними та краденими товарами. Однак за своєю суттю від­мивання грошей супроводжує будь-який злочин, мотивом якого є одержання доходу.

В Україні визначення поняття легалізації коштів, набутих зло­чинним шляхом, міститься в статті 209 КК України. Це вчинення фінансових операцій чи укладення угод з коштами або іншим май­ном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного про­типравного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи воло­діння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчи­нення суспільно небезпечного протиправного діяння) що переду­вало легалізації (відмиванню) доходів. Вчинення таких дій карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одер­жаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. Кваліфікуючого ознакою злочину є вчинення таких дій повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, що карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією кошті в або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 209 КК України), і вчинення організованого групою або в особливо великому розмірі, що карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочин­ним шляхом, та з конфіскацією майна (ч. Зет. 209 КК України).

При цьому суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, є діяння, за яке Кри­мінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді по­збавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 КК України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке саме ді­яння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шля­хом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом зло­чину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в особливо вели­кому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

Українські науковці виділяють такі стадії відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом:

1. вивільнення готівки і перерахування її на рахунки підставних осіб;

2. розподіл готівки за допомогою банківських платіжних доку­ментів і цінних паперів;

3. приховування слідів проведених операцій;

4. інтеграція доходів у легальний грошовий обіг.

При цьому діяльність організованих злочинних груп щодо від­мивання доходів характеризується такими ознаками: ретельним плануванням підготовки та приховування незаконних операцій і дій; розподілом ролей між виконавцями, в тому числі й особами та установами за кордоном; використанням сучасних інформаційних технологій; підкупом службових осіб; активним використанням нормативно-правових та організаційних недоліків економічної си­стеми тощо.¹

Практика свідчить, що боротьба на національному рівні з від­миванням брудних коштів у зазначених сферах ускладнюється тим,

що злочинний світ широко використовує міжнародні грошові роз­рахункові системи, сприятливі умови для відкриття рахунків у банках, розташованих у численних офшорних зонах. З цією метою використо­вуються так звані «фіктивні фірми», конвертаційні центри, обмінні контори, корпорації з продажу нерухомості, кур'єри, що мають фаль­шиві документи да я перевезення грошей та відкриття рахунків, при­дбання цінних паперів через підставні фірми, переказ коштів через корпорації у вигляді здійснення нібито законної діяльності тощо.

Так, наприклад, у березні 2003 року правоохоронними органами було викрито конвертаційний центр у місті Одесі, в якому було від­мито понад 80 млн. грн. Таких центрів щорічно викривається декілька сотень. Як правило, «конвертаційний центр» є стійким злочинним угрупованням з чітким розмежуванням ролей його учасників. І най­частіше таке кримінальне угруповання заручається «прикриттям» посадових осіб органів законодавчої або виконавчої влади. Основ­ною ланкою в системі нелегальної конвертації стає комерційний банк, на який покладено контрольні функції і який на основі нада­них документів приймає рішення про перерахування або неперера- хування коштів.

Найбільш оптимальним варіантом є повернення грошових коштів у вигляді інвестиції, так званої «позички» на підприємницьку діяльність. У межах такої позички гроші, що знаходяться на рахунку офшорної компанії, володарем якої є утримувач позички, надаються тій фірмі, що зареєстрована в країні його проживання. В такому ви­падку гроші не тільки повертаються додому без всякого оподатку­вання, але й, крім цього, їх можна використовувати для того, щоб зменшити податок на законний дохід.

Якщо подивитись на список країн, які вкладають інвестиції в економіку України, то за розмірами інвестицій на другому місці сто­їть така маленька країна, як Кіпр. На початку 2009 р. розмір інвес­тицій склав 7682,5 млн. дол. Це більше, ніж інвестували в українську економіку Велика Британія, США та Російська Федерація разом. Характерно, що обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р. порівняно з попереднім роком збільшився із США з 1430,1 до 1471,5 млн. дол., або на 2,8%, із Росії-з 1462,4 до 1851,6 млн. дол., або на 26,6%, а з Кіпру — з 5946,4 до 7682,9 млн. дол. США, або на29.1 %. Таку особливість можна пояснити простим фактом:

ШШЯШШШШІШ,

Кіпр є однією з найбільших офшорних зон і зберігає такий статус, фактично в Україну повергаються раніше викрадені в ній гроші.

Випадки відмивання великих сум грошей мають міжнародний характер. З появою нових комп'ютерних технологій з'явився величез­ний потенціал безкарного вчинення таких злочинів. Брудні гроші можуть бути втягнуті в легальний бізнес, і контролюючі органи не завжди здатні визначити їх джерела й пункти призначення.

Аналіз злочинів у цій сфері, проведений Генеральною прокура­турою України, свідчить, що найбільш поширені факти легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом, пов'язані насам­перед із незаконним виготовленням підакцизних товарів — алко­гольних напоїв, тютюнових виробів тощо, отриманням коштів у результаті незаконної господарської та підприємницької діяльності, незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість, що стало майже промислом, переведення безготівкових коштів у го­тівку, фіктивним підприємництвом, ухиленням від повернення ва­лютної виручки, доведенням до банкрутства підприємств з метою розкрадання чи придбання їх майна за заниженими цінами, а також незаконними операціями з наркотичними засобами та зброєю.

Крім того, низка кримінальних справ, порушених за ст. 209 КК України, пов'язана з відмиванням коштів, одержаних унаслідок вчи­нення суб'єктами господарської діяльності зловживань службовим становищем, зокрема, незаконним знеціненням майна підпри­ємств, якими вони керували, з подальшою його передачею до ство­рених ними ж комерційних структур, чим завдають значних збитків акціонерам і працівникам вказаних підприємств; а також незакон­ною реалізацією майна, що перебувало у податковій заставі; ша­храйством з фінансовими ресурсами, отриманими як кредити в банківських установах тощо.

Такі факти виявлені в усіх регіонах, що свідчить про явну за­грозу економічній безпеці держави. Динаміку злочинності у цій сфері характеризують дані, наведены у табл. 16.1.

Таблиця 16.1.

Динаміка злочинності у сфері легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом Склад злочину, який є легалізацією доходів, одержаних злочин­ним шляхом, є похідним від наявності інших, первинних злочинів, у зв'язку з чим оперативним і слідчим працівникам для вирішення питання про наявність зазначеного складу злочину необхідно по­передньо встановити, внаслідок вчинення якого первинного зло­чину, передбаченого Кримінальним кодексом України, ким і коли скоєне діяння, в результаті якого були отримані грошові кошти або майно, використані в подальших легальних фінансових операціях або іншій господарські діяльності. При цьому особа, підозрювана у вчиненні зазначеного злочину, повинна достовірно знати й усвідом­лювати, що використані нею в господарських операціях грошові кошти або майно, отримані саме злочинним шляхом, тобто внаслі­док попередньо вчиненого первинного злочину грошові кошти або майно, отримані для подальшої легалізації.

Якщо здійснюються операції з грошовими коштами та майном, джерело яких невідоме, або кошти здобуті з порушеннями чинного законодавства, такі дії не утворюють самостійного складу злочину та не підпадають під дію статті 209 КК України.

Недоліками у вирішенні питання протидії легалізації злочинних доходів є відсутність ефективної методики та кваліфікації розсліду­вання вказаного виду злочинів, залишаються низькими рівні мате­ріально-технічного і професійно-кадрового забезпечення цієї бо­ротьби, взаємодії українських правоохоронців із зарубіжними парт­нерами.

_т

З точки зору кримінально-правового підходу протидії легаліза­ції залишаються ще певні недоліки у формулюванні диспозиції сг. 209 КК України. Так, привертає увагу відсутність уніфікації термі­нології, яка використовується у ст. 209 і Законі «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та ст. 306 КК «Використання коштів, здобутих від незакон­ного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів». Окрім того, положення диспозиції ст. 209 КК не повною мірою відповідають Страсбурзькій конвенції від 8 листопада 1990 р. «Про відмивання, пошук, арешти та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом».