§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів в аграрному секторі економіки

Агропромисловий комплекс належить до найбільш важливих секторів економіки України, оскільки його успіхи чи невдачі здій­снюють безпосередній вплив на соціально-економічний стан сус­пільства, рівень забезпеченості населення країни продуктами харчу­вання, а обробної промисловості — сировиною.

Відповідно до Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 p., дер­жавна аграрна політика базується на національних пріоритетах і вра­ховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору. Основними її складовими є ком­плекс правових, організаційних і економічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування аграрного сектору економіки, розв'язання соціальних проблем сільського населення та забезпечення комплексного і сталого розвитку сільських територій.

До основних пріоритетів державної аграрної політики законо­давець відносить:

• забезпечення в сільськогосподарському виробництві за допо­могою системи державних організаційно-правових заходів прибугку на авансований капітал, включаючи вартість земельних ресурсів, не нижче середнього рівня по економіці держави;

• створення умов для реалізації та захисту прав селян на землю, формування ринкових земельних відносин, охорони земель;

• посилення соціального захисту сільського населення, вста­новлення заробітної плати та пенсійного забезпечення працівників сільського господарства не нижче середнього рівня в галузях еконо­міки держави;

• створення рівних умов для функціонування різних організа­ційно-правових форм господарювання в аграрному секторі, які сприяють гармонізації інтересів власників та найманих працівників;

• розроблення і запровадження державних та регіональних про­грам комплексного розвитку сільських територій, удосконалення державної підтримки розвитку підприємництва з метою розв'язання проблеми зайнятості сільського населення;

• державна підтримка розвитку конкурентоспроможного сіль­ськогосподарського виробництва на основі кооперації та інтеграції;

• запровадження сучасних механізмів і методів формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції, продовольства, капіталу, зокрема виробничих ресурсів, та робочої сили;

• державна підтримка суб'єктів аграрного сектору шляхом кон­центрації державних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку, формування сприятливої цінової, фінансово-кредитної, страхової, податкової та бюджетної політики, забезпечення раціональних внутрішньогалузевих і міжгалузевих економічних відносин;

• створення сприятливих умов для реалізації експортного по­тенціалу аграрного сектору економіки;

• державна підтримка підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів, виконання наукових досліджень для аг­рарного сектору;

• створення умов для закріплення у сільській місцевості квалі­фікованих спеціалістів сільського господарства, освіти, культури, охорони здоров'я та побутового обслуговування;

• державна підтримка сільськогосподарських товаровиробни­ків, які використовують меліоровані землі, особливо щодо утри­мання внутрішньогосподарських меліоративних систем та оплати електроенергії, що витрачається для подачі води для поливу;

• удосконалення системи державного управління, ефективне поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному секторі.

Законом України «Про основні засади державної аграрної по­літики на період до 2015 року» було визначено шляхи реалізації ука­заних пріоритетів. Такими є:

1. Розвиток земельних відносин.

2. Формування сприятливого економічного середовища для ефективної діяльності суб'єктів аграрного сектору.

3. Державна політика щодо розвитку ринків продукції сіль­ського господарства і продовольства.

4. Удосконалення системи державного регулювання, ефективне поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному секторі.

5. Комплексний розвиток сільських територій, підвищення со­ціального захисту і життєвого рівня сільських жителів.

Реалізація положень державної аграрної політики здійснюється шляхом удосконалення нормативно-правової бази, створення від­повідних інфраструктури та інституцій, забезпечення заходів з її реа­лізації фінансуванням з Державного бюджету України та місцевих бюджетів, узгодження з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Видано також низку указів Президента України, які деталізують та уточнюють деякі питання реформування агропромислового ком­плексу.⁸⁵

Для узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі формування первинного та функціонування вторинного ринку земель здійснюється відповідне регулювання земельних від­носин з боку органів державної влади та місцевого самоврядування.

Реалізацію державної політики у цій сфері здійснюють уповно­важені на це центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування, відповідно, на загальнодержав­ному та місцевому рівнях.

На загальнодержавному рівні регулюючі земельні відносини державні органи приймають нормативно-правові акти з питань:

• розмежування земель державної та колективної власності;

• реєстрації земельних ділянок як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення, інших об'єктів нерухомого майна та прав на них;

• розподілу та перерозподілу земель;

• розроблення основних засад і способів приватизації земель;

• вдосконалення основних засад справляння плати за землю;

• ведення державного Земельного кадастру;

• організації землеустрою та землевпорядкування;

• здійснення державного контролю за використанням землі власниками та орендарями земельних ділянок сільськогосподарсь­кого та несільськогосподарського призначення;

• вирішення земельних спорів тощо.

Державне регулювання на загальнодержавному рівні передба­чає застосування економічних важелів впливу на ефективне й еко­логічно безпечне функціонування ринку земель.

На місцевому рівні здійснюється регулювання з питань:

• перерозподілу та використання земель;

• оформлення та реєстрації прав на землю;

• справляння плати за земельні ділянки;

• здійснення землеустрою та землевпорядкування;

• здійснення моніторингу ринку земельних ділянок;

• виконання інших завдань, спрямованих на розвиток земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.

Приватизація майна підприємств АПК здійснювалась згідно із Законом України «Про особливості приватизації майна в агропро­мисловому комплексі» та Державною програмою приватизації на 2000—2002 pp., якими регулювались:

• порядок приватизації майна підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину та виконують роботи і надають по­слуги сільськогосподарським товаровиробникам;

• порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств;

• порядок приватизації майна підприємств та організацій риб­ної галузі;

• порядок приватизації майна переробних підприємств лісо­вого господарства;

• порядок приватизації часток (паїв) держави у майні підпри­ємств зі змішаною формою власності;

• порядок приватизації підприємств, створених шляхом викупу державного майна, зданого в оренду, на відкриті акціонерні товари­ства;

• інші питання приватизації підприємств агропромислового комплексу.

Відповідно до Указу Президента України від 3.12.1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», протянгом 2000 р. проводилося реформування КСТТ на засадах приватної власності на землю та майно шляхом за­безпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підпри­ємств із земельними частками (паями) і майновими паями та ство­рення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, се­лянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарю­вання, заснованих на приватній власності. Це право, гарантоване ч. 2 ст. 14 Конституції України, не може бути обмежене рішенням загальних зборів КСП.

Реорганізація КСП проводилась тільки за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів. Рішення загальних збо­рів членів КСП щодо реорганізації останнього оформлювалось про­токолом цих зборів (зборів уповноважених).

На базі реорганізованих КСП створювались суб'єкти господа­рювання різних оргаиізаційно-правових форм: приватні (приватно- орендні) сільськогосподарські підприємства, господарські товарис­тва тощо, які займаються виробництвом (вирощуванням), перероб­кою та збутом сільськогосподарської продукції.

Особливістю нинішнього етапу розвитку економіки України є докорінні зміни в її аграрному секторі та земельних відносинах. З них найбільш вагомими і серйозними для держави й суспільства є земельна реформа та приватизація об'єктів агропромислового ком­плексу. Проведення земельної реформи в країні передбачає три ос­новних етапи: роздержавлення та передачу земель сільськогоспо­дарського призначення у колективну власність сільськогосподарсь­ких підприємств; паювання земель, які знаходяться у колективній власності, з видачею сертифікатів на право на земельний пай всім членам колективного сільськогосподарського підприємства; третій, завершальний етап — реорганізацію КСП і створення на їх базі нових економічно ефективних сільськогосподарських структур на основі приватної власності.

Однак реформування власності в аграрному секторі економіки супроводжувалось і супроводжується негативними процесами. До­пускаються масові зловживання при паюванні земель, незаконні ви­дачі сертифікатів на землю, заниження вартості майна об'єктів АПК, а придатні для використання товарно-матеріальні цінності нерідко передчасно списуються та розбазарюються. У 2009 р. в аграрному секторі економіки було виявлено 2213 ко­рисливих злочини проти власності, у сфері господарськоїдіяльності та службових злочинів. Це на 12,7% менше порівняно з 2008 р. У сис­темі АПК у 2009 році виявлено 7 організованих груп і злочинних ор­ганізацій (проти 11 у 2008 році). Майже у 24% випадків злочини вчи­нялись групою осіб або групою осіб за попередньою змовою.¹

Однак якщо злочини в системі АПК мають стійку тенденцію до зниження, то пов'язані з земельними відносинами — навпаки, мають тенденцію до зростання. їх загальна кількість зросла з 522 у 2002 році до 1683 у 2009, або у 3,2 разу. У 2009 році в корисливих злочинах АПК вони становили 76%, проти 6,5% у 2002 році.

Проведеними перевірками встановлено, що основними пору­шеннями чинного законодавства під час приватизації є заниження вартості майна, фальсифікація документів, незаконна купівля-про- даж акцій тощо.

За даними Держкомзему України, серед правопорушень, які пов'язані з реформуванням земельних відносин, найпоширенішими є самовільне зайняття земельних ділянок. За останні роки вони складають щорічно майже 30% від загальної кількості виявлених по­рушень земельного законодавства.

Типовим економічним злочином у сільському господарстві є розкрадання врожаю. Понад 60% таких розкрадань припадає на пра­цівників сільського господарства та осіб, зайнятих збиранням, пе­ревезенням і складуванням врожаю. Серед них: водії автомобілів — 25%, службові особи — 10%, трактористи — 8,7%, комбайнери — 5,8%, робітники токів — 4,5%.

Основними способами правопорушень у сфері приватизації землі та АПК є:

• видача фіктивних документів на приватизацію земельних ді­лянок;

• давання та отримання хабарів за виділення землі для прива­тизації;

• привласнення коштів, виділених для оплати робіт по прива­тизації;

• внесення в списки для отримання акцій і в списки пайовиків третіх осіб;

• заниження вартості об'єктів при їх продажу (приватизації);

• внесення в офіційні документи за відомо неправдивих відо­мостей;

-- привласнення та розкрадання майнових сертифікатів шляхом підробки документів;

• подання до регіональних відділень ФДМУ фальсифікованих документів на безоплатне отримання акцій несільськогосподарсь- ких підприємств, що приватизуються, їх неоприбуткування та по­дальший продаж, міна чи застава.⁸⁶

Подібні грубі порушення діючого законодавства були виявлені контрольно-ревізійним управлінням України, яке тільки у 2000 р. провело 247 перевірок з питань збереження майна колективних сільськогосподарських підприємств під час їх реформування та не­допущення порушення законних прав сільськогосподарських ви­робників на землю та майно. На кожному другому з перевірених під­приємств встановлено численні порушення чинного законодавства при розпаюванні землі та майна, зберіганні майна сільськогоспо­дарських підприємств, списанні та реалізації основних засобів на загальну суму 7170,9 тис. гривень.

Основними видами правопорушень упродовж реформування колективних сільськогосподарських товаровиробників були такі:

• реалізація основних фондів і товарно-матеріальних цінно­стей, що перебували в колективній власності господарств, здебіль­шого за заниженими цінами. Причому це правопорушення і має тенденцію до зростання;

• незаконне списання основних засобів;

• включення до списків на отримання земельних паїв родичів і громадян, які не є членами КСІІ;

• порушення законних прав громадян на отримання земельних паїв;

• неповернення іноземних кредитів, отриманих під гарантії уряду на закупівлю сільськогосподарської техніки новими форму­ваннями, що створюються на базі КСП.⁸⁷