§ 1. Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності

Під економічною злочинністю розуміють сукупність корисли­вих посягань, що спричиняють шкоду охоронюваним законом еко­номічним інтересам суспільства і громадян унаслідок вчинення розкрадань, господарських і посадових злочинів.

Основою відповідного поняття є категорії «користь» і «корис­лива мотивація». Під користю звичайно розуміють вигоду, матері­альний зиск. Критерієм для виділення економічної злочинності із загальнокримінальної корисливої злочинності може служити спо­лучення ознак корисливої мотивації та економічної сфери як най­більш типової цінності, на яку посягають конкретні злочини.

Практично економічна злочинність — це складна сукупність де­кількох десятків складів злочинів, що передбачені діючим Кримі­нальним кодексом України — вчинених шляхом розкрадань, укриття доходів від оподаткування, незаконного підприємництва, обману споживачів, контрабанди, фальшивомонетництво, шахрайство з фі­нансовими ресурсами та іншиих, що охоплюють усі галузі господа­рювання та сфери діяльності. Деякі автори відносять до економічних злочинів і корисливі посадові злочини, особливо хабарництво.

Найбільш значне зростання злочинних проявів відзначається на тих ділянках, які зайняті задоволенням життєво важливих потреб населення, зокрема, в торгівлі та побутовому обслуговуванні, па­ливно-енергетичному, агропромисловому комплексах, на транс­порті, у сфері кредитно-фінансових відносин, будівництві тощо.

Уявлення про структуру та динаміку злочинності у сфері еконо­міки України можна скласти на підставі даних, наведених у табл. 15.1.

В Україні набули поширення такі види економічних злочинів:

• ухилення від погашення заборгованості за отримані під га­рантію уряду України іноземні кредити;

використанняя фірм, зареєстрованих на підставних осіб з метою ухилення від оподаткування; Таблиця 15.1. Злочинність у сфері економіки*					2006	2007		2008			2009			6 міс. 2010
Виявлено злочинів					42606	42755		38607			36634			25483
зних	тяжких та особливо тяжких			20197		І8739			16500			15773			11168
	питома вата до загальної кількості виявлених злочинів			47.4		43.8			42.7			43.1			43.8
	середньої тяжкості			11144		11258			8752			8992			6265
	питома вага до загальної кількості виявлених злочинів			26.2		26.3			22.7			24.5			24.6
Розслідувано злочинів					30504	32563		31192			29647			17900
Виявлено осіб, що вчинили злочини					17405	18253		17690			17283			9642
Знято з обліку					7312	7169		6054			7242			2558
Злочини проти власності					16926	17396		13594			13366			8916
зних	привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем			7371		7193			7171			7832			5458
	ут.ч. |в особливо великих розмірах			986		762			784			1051			716
Злочини у сфері господарської" діяльності					8726	9029		8638			8174			5266
3 них	фіктивне підприємництво			255		376			453			460			379
	легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом			338		363			382			342			204
	порушення законодавства про бюджетну систему України			97		61			4В			27			ЗО
	порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом			1986		1793			1846			1149			1018
	шахрайство з фінансовими ресурсами			764		697			53В			531			441
	незаконна приватизація державного, комунального майна			99		89			62			45			19
	незаконні дії щодо приватизаційних паперів					1						23			4
	недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання			38		33			34			44			45
Злочини у сфері службової'діяльності					16396	15555		15495			14159			10618
зних	зловживання владою або службовим становищем			4621		3910			3698			3564			2957
	перевищення влади або службових повноважень			1161		888			726			581			407
	хабарництво			3014		2775			2297			2102			1610
	ут.ч.	одержання хабара		2335		2146			1910			1855			1390
		давання хабара		678		628			386			247			220
Злочини пов'язані (вчинені)			з приватизацією		2835		2762			2372			2473		1818
			ут.ч. |зземельними відносинами		1048		1151			1571			1683		1332
			у сфері зовнішньоекономічної діяльності		1293		1323			656			539		423
			у сфері банківської діяльності		3365		3183			3294			3300		2538
			ут.ч. 1 безпосередньо в банках		1180		1316			1547			1531		1305
			на об'єктах ПЕК		3331		2942			1087			1635		1219
			в АПК		4278		3624			2534			2213		1622
			з використанням бюджетних коштів		7249		7566			6354			7264		5958
			у сфері високих Інформаційних технологій		583		656			691			707		487

* За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України.

262

• зловживання у сфері приватизації;

• заподіяння збитків державі незаконними торговельними опе­раціями, які здійснюються через підставні фірми;

• шахрайство з фінансовими ресурсами;

• злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Найпри- вабливішим для злочинців став незаконний вивіз високоліквідної промислової та сільськогосподарської продукції, який є одним з ос­новних джерел валютних надходжень в Україну;

-- контрабанда, особливо на українсько-російській та укра­їнсько-молдовській ділянках кордону, на які припадає 65% вартості всіх вилучених контрабандних товарів, та втягування в контрабанду посадових осіб;

• розкрадання зерна з державного резерву;

• випуск фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції.

Відмінна риса економічних злочинів полягає в тому, що вони

здійснюються спеціальними суб'єктами — посадовими та матері­ально відповідальними особами, тобто особами, включеними в си­стему економічних відносин, на які вони зазіхають.

Поряд з матеріальними наслідками серйозна шкода завдається встановленому порядку управління народним господарством. При цьому ускладнюється реалізація рішень, спрямованих на нормальне функціонування всіх суб'єктів товарно-грошового обігу, захист прав споживачів тощо.

Таким чином, підвищена соціальна небезпека економічної зло­чинності полягає в негативному її впливі на інститути суспільства, порушенні встановленого порядку функціонування матеріальної ос­нови держави — економіки.

До основних ознак, які характеризують сьогодні економічну злочинність, слід віднести:

1. Злочини, які вчинюються в економічній сфері, відносяться до групи високолатентних злочинів. Статистичні показники МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів у сфері економіки більше свідчать про активність правоохоронних органів по вияв­ленню корисливих злочинів, ніж про їх поширеність у сфері еконо­міки. На думку експертів-кримінологів, загалом виявляється лише 15—20% злочинів такого виду. Таким чином, реальний стан справ у цій сфері мінімум у 5—6 разів гірший, ніж той, що реєструється кри­мінальною статистикою.

2. Шкода, яка заподіюється економічними злочинами суспіль­ству, дуже значна. Так, наприклад, з виявлених у 2009 році 36694 зло­чинів у сфері економіки 13366, або 36,4%, складали злочини проти власності, з них 1051, або 7,9%, — злочини в особливо великих роз­мірах. Шкода від таких злочинів становила сотні мільйонів гривень.

3. Економічна злочинність значно більшою мірою, ніж кримі­нальна, здатна формувати напівкримінальний спосіб життя значної частини населення.

4. Економічна злочинність за своєю природою має майже пов­ністю організований характер. Її можна визначити як новий якісний рівень групової професійної злочинності, що характеризується згур­туванням кримінального контингенту в межах регіону, країни з роз­поділом на ієрархічні рівні, з виділенням лідерів, які не беруть участі у конкретних злочинах, а здійснюють організаторські, управлінські, ідеологічні функції; корупцією, тобто втягненням у злочинну діяль­ність відповідальних працівників апарату державних (у тому числі правоохоронних) органів для забезпечення безпеки і гарантій учас­никам угруповань; монополізацією і розширенням сфер протиправ­ної діяльності з метою одержання максимальних прибутків.

5. Економічна злочинність охоплює різні зловживання суб'єктів господарювання, що посягають на порядок управління економікою і складаються з множинності епізодів злочинів.

Економічна злочинність вчиняється в процесі професійної діяльності суб'єктів господарювання та службових осіб. При дослідженні економічної злочинності часто використо­вують поняття «тіньова економіка». Тіньова економіка — це сукуп­ність протиправних оборудок з товарами та послугами, які не знай­шли відображення у відповідній системі реєстрації. Тіньова еконо­міка є складним суперечливим соціально-економічним процесом. Вона охоплює основну частину суспільних структур і господарства. До зазначеної економіки належить неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, грошей, послуг. Це все те, що приховується від органів державного управління, громадськості, зокрема соціально-еконо­мічні відносини між окремими громадянами, соціальними групами з використання державної та недержавної власності, власності гро­мадян у корисливих інтересах, які вбирають у себе невраховані та нерегламентовані види економічної діяльності. Тобто тіньова еко­номіка розуміється як сукупність неконтрольоваиих і неврегульова- них законних або протиправних видів економічної діяльності.

Незаконна, умисно прихована від державних органів, еконо­мічна діяльність спрямовується на одержання прибутку шляхом вчинення злочинів чи сприяння їм.

Тіньова економіка активізувалася та розвивалася в умовах наяв­ності прогалин у законодавстві, в економіці та фінансово-кредитній сфері, за обставин зростання фінансових можливостей кримігталі- тету, зрощування корумпованих представників різних влад, держав­ного апарату та злочинного світу, маючи єдину мету — надмірне зба­гачення злочинних угруповань і окремих осіб за рахунок держави.

Характеризуючи особистість розкрадачів, не можна не помітити рівне співвідношення чоловіків (60%) і жінок (40%). Серед осіб, що вчинили всі злочини в цілому, співвідношення чоловіків і жінок — у середньому 1:8. Приблизна рівновага статей, що спостерігається в економічній злочинності, обумовлена тим, що жінки традиційно час­тіше чоловіків займають посади, пов'язані з виконанням облікових, бухгалтерських функцій; обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей у торгівлі та сфері побутового обслуговування.

З керівних робітників, що в організованих розкраданнях дося­гають третини всіх засуджених, навпаки, переважають чоловіки. Ще більш високий відсоток чоловіків серед осіб, засуджених за хабар­ництво (біля 70%), що прямо пов'язано з виконанням спеціальних виконавчо-розпорядницьких функцій, властивих управлінській ланці.

За даними кримінологічних досліджень, кожні два з трьох за­суджених за економічні злочини мали середню та вищу освіту.

Для посадових, господарських злочинів і службових розкрадань властиве вчинення злочину вперше. Раніше засуджені за хабар­ництво серед усіх засуджених не перевищують 5%, такий самий рі­вень раніше засуджених за спекуляцію.

Кожне п'яте розкрадання, здійснене з використанням посадо­вого положення, є груповим.

Особи віком від 18 до 29 років становлять біля 25% виявлених розкрадачів. Основну групу складають особи 30 і старше років, які посідають матеріально відповідальні та відповідальні посади.

Збудником мотивів заняття протиправною діяльністю у сфері економіки, як правило, виступає користь, бажання матеріального благополуччя, отримання престижних, дорогих речей, намагання наблизитися до західних стандартів споживання, посісти високе стійке положення у суспільстві, що відкриває доступ до таких благ, які не доступні звичайній людині. В організованих розкраданнях значна частина розкраденого розподіляється «потрібним людям».

До таких факторів слід віднести:

• зниження рівня матеріальної забезпеченості більшості насе­лення і стрімку поляризацію населення за рівнем доходів;

• самовідсторонення держави від управління державним сек­тором економіки;

• сугтєве збільшення тіньового сектору економіки та залучення до нього значної кількості людей;

• зниження авторитету всіх ланок державної влади, послаб­лення ефективності державного управління, в тому числі у сфері правоохоронної діяльності;

• недосконалість законодавства;

• правовий нігілізм;

• зниження правосвідомості громадян і девальвацію моральних цінностей, коли окремі форми протиправної поведінки стали роз­глядатись як соціально допустимі.