§ 3. Кримінологічна характеристика

процесу запобігання злочинам у сфері приватизації

Передача майна, що є об'єктом приватизації, юридичним і фі­зичним особам здійснюється на підставі угоди-договору купівлі- продажу, який є різновидом цивільно-правового договору. Це єдиний документ, який засвідчує право власності покупця. Право власності на приватизований об'єкт переходить з моменту нотаріального по­свідчення договору.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», до покупця, який придбав на аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить право володіння, користу­вання та розпорядження цим об'єктом з моменту удару молотка лі- цитатора чи підписання протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного переможця, за умови викупу підприємства — з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп.

Договір має включати також зобов'язання, передбачені бізнес- планом чи планом приватизації, чи зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, а саме:

• здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій;

• збереження та раціональне використання робочих місць;

• збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції відповідно до бізнес-плану;

• утримання об'єктів соціально-побутового призначення;

• внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків;

• виконання вимог антимонопольного законодавства та деякі інші.

До договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підприємства (структурного підрозділу) як об'єкта приватизації включаються санкції з порушення його умов.

Термін дії договірних зобов'язань не повинен перевищувати п'ять років, а щодо збереження виробничої спеціалізації перероб­ними та сервісними (обслуговуючими) підприємствами агропроми­слового комплексу — 10 років.

У договори купівлі-продажу державного майна можуть вноси­тися зміни за ініціативою будь-якої сторони за умови повної сплати вартості придбаного державного майна. Однак зміни, що реєстру­ються у формі нотаріально посвідченої додаткової угоди, не можуть передбачати зменшення відповідальності покупця за невиконання ним узятих на себе зобов'язань; зменшення величини загального об­сягу інвестиційних зобов'язань, визначених договором купівлі-про­дажу; заміна передбачених договором безповоротних інвестиційних внесків приватизованому підприємству.⁷¹

Договір купівлі-продажу може бути розірвано за вимогою однієї зі сторін або визнано недійсним за рішенням суду у випадку пору­шення законодавства про приватизацію, в тому числі невиконання чи неналежного виконання іншою стороною зобов'язань, перед­бачених договором купівлі-продажу, в установлені строки.

Так, господарсько-правова відповідальність настає у формі не­устойки, штрафу, пені, що сплачується покупцями, в разі:

• розірвання договору у зв'язку з невиконанням умов щодо внесення інвестицій — внесені частково інвестиції не повертаються, а не внесення інвестицій взагалі тягне за собою штраф у розмірі 10% від загального обсягу інвестицій;

• недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження про­тягом встановленого періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта — покупець сплачує штраф у розмірі 10% вартості придба­ного майна;

• порушення строків сплати зо об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації.

Термін сплати може бути продовжено ще на ЗО календарних днів за умови сплати не менше 50% ціни. Покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, на аукціоні, за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладання чи реєстрації від­повідної угоди, сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Рішення про викуп об'єкта чи результати конкурсу аук­ціону в таких випадках підлягають анулюванню.

Недопущення працівників державних органів приватизації, про­тидія чи перешкоджання проведенню ними перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу державного майна тягне за собою штраф у розмірі 100 НМДГ за кожний встановлений факт (накла­дається на керівника приватизованого підприємства); штрафи стя­гуються з винних осіб за рішенням суду в установленому порядку.

Крім зазначеної господарсько-правової відповідальності, може бути вжито кримінальну та адміністративну відповідальність щодо посадових осіб державних органів приватизації, інших органів дер­жавної виконавчої влади за наявності в Їхніх діях ознак злочину, пе­редбаченого ст. 233 КК України (приватизація державного чи кому­нального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом; використання підроблених приватизаційних документів, яке згідно з законом не підлягає при­ватизації неправомочною особою), та за порушення законодавства про приватизацію.

Приватизація неправомочною особою передусім означає, що як покупець державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавством не дозволено брати участь у приватизації та укладати відповідні договори купівлі-продажу.

Покупцями об'єктів приватизації не можуть бути:

а) юридичні особи, у майні яких частка державної власності пе­ревищує 25%;

б) органи державної влади та місцевого самоврядування;

в) працівники державних органів приватизації;

г) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній влас­ності. Покупцями об'єктів малої приватизації не можуть бути праців­ники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діял ьністю. У такій приватизації не передбачається і участь посередників.

До правопорушень, пов'язаних з приватизацією об'єктів, нале­жить: необгрунтована відмова у прийнятті заяви про приватизацію; порушення умов і порядку проведення конкурсу, аукціону, продажу акцій; порушення умов і порядку передачі акцій акціонерних това­риств, створених у процесі приватизації, корпоратизації. За таке ді­яння накладається штраф у розмірі восьми неоподаткованих мініму­мів доходів громадян, а за необгрунтовану відмову у продажу ціліс­ного майнового комплексу підприємства (майна, акцій) або безпід­ставну відмову в наданні інформації про об'єкт приватизації — до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.¹

Поповнення вітчизняного бюджету за рахунок приватизації державного майна — це важливе завдання, але не менш важливе — залучення ефективного власника на українські підприємства, який може поліпшити їх економічний стан, вкласти кошти в його розви­ток, створити нові робочі місця, тобто виконати всі ті умови, які перед ним поставила держава.

Нещодавно Фонд державного майна України оприлюднив ре­зультати 6012 перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу.

З найхарактерніших порушень можна відзначити такі:

1. порушення умов сплати за придбаний об'єкт приватизації. Протягом року їх зафіксовано по 437 договорах (7,26%);

2. невиконання покупцями зобов'язань щодо збереження обся­гів виробництва продукції (товарообігу, послуг). Протягом року по­рушено умови 21 договору (0,34% перевірених договорів);

3. невиконання покупцями умови щодо збереження кількості робочих місць зазначалося по 18 договорах (0,3%);

4. протягом року порушено умови щодо створення нових робо­чих місць по 9 договорах (0,59% перевірених), за якими не створено 226 робочих місць;

5. недотримання умов договорів щодо збереження профілю ді­яльності приватизованих об'єктів мало місце по 33 договорах (0,54%);

6) порушення покупцями термінів реєстрації нової форми влас­ності придбаних об'єктів приватизації в минулому році встановлено по 53 договорах (2,54% перевірених).

Усього на перевірених приватизованих підприємствах було створено тільки 4617 робочих місць, тобто менше одного робочого місця на одне приватизоване підприємство, або на один договір ку­півлі-продажу державного майна.

Лише в 2009 р. у сфері приватизації було виявлено 2473 зло­чини, що на 4,3% більше, ніж у 2008 році. У числі вчинених у 2009 році злочинів 45 становила незаконна приватизація державного або комунального майна, кількість яких знизилась по відношенню до попереднього року на 27,4%; в той же час на 29,4% зросла кількість випадків недотримання особою обов'язкових умов щодо привати­зації державного або комунального майна, або підприємств та їх по­дальшого використання — 44 злочини.¹

Як свідчить аналіз, процес приватизації супроводжується низ­кою характерних негативних проявів, зокрема:

• заниженням вартості майна підприємств при проведенні оцінки;

• стримуванням адміністрацією підприємств акціонування з метою створення умов щодо придбання об'єктів у особисту влас­ність через підставних осіб або розкрадання їхнього майна;

• фальсифікацією даних у процесі індексації статутних фондів списання обладнання з порушенням чинного законодавства;

• придбанням акцій через підставних осіб, включенням в число акціонерів осіб, які не є працівниками підприємств;

• передачею держмайна у приватну власність на підставі рішень не уповноважених на це осіб;

• змовою посадових осіб об'єкта приватизації з лідерами кри­мінальних структур шляхом передачі майна в оренду або у власність; невиконанням інвестиційних зобов'язань;

змовою учасників конкурсів з метою недопущення підви­щення ціни продажу акцій; встановленням вітчизняними та інозем­ними ФПГ і кримінальними структурами монопольного контролю над окремими стратегічними галузями вітчизняного господарського комплексу, проведення ними політики, яка не відповідає національ­ним інтересам України. Подібні операції по обслуговуванню тіньової економіки є су­ттєвою статтею неконтрольованого прибутку більшості комерцій­них банків. За підрахунками фахівців, обслуговуючи тіньовий капітал, банкіри отримують від 6 до 10 відсотків прибутку від суми обігу коштів. У деяких банках це становить від 50 до 500 тис. доларів США на місяць, які потім потрапляють на закордонні рахунки.

Про масштабність тіньових фінансових операцій можна скласти уявлення на тому прикладі, що за шість місяців 2001 року обіг тільки чотирьох підставних комерційних структур, які перебували на роз­рахунково-касовому обслуговуванні в Луганській філії КБ «Приват- банк», становив понад 20 млн. гривень.

Обсяги тіньової складової економіки країни, за висновками експертів, сягають 45%, а в деяких галузях, наприклад кредитно-фі- нансовій, — понад 50%. Такий стан речей може призвести до неке­рованості та криміналізації суспільства, оскільки протиріччя між офіційною та неофіційною економікою здатні трансформуватись із другорядної у першорядну соціально-економічну суперечність.

Тому, на думку фахівців у галузі економічної безпеки та експер­тів СБ України, заходи по боротьбі з тіньовою економікою мають реалізовуватися удвох напрямах:

• вжиття жорстких санкцій стосовно того її сектору, що харак­теризується як суто кримінальний бізнес (поширення наркотиків, проституція, контрабанда, фінансові махінації, насамперед відми­вання отриманих злочинним шляхом коштів тощо);

• поступове витіснення як економічними, так і адміністратив­ними методами у легальну сферу галузей, що здатні існувати в межах чинного законодавства, але за умов несприятливого податкового клімату й інших причин утримуються від цього.

Однією з причин зростання зазначених явищ є невизначеність дій державних органів, на які покладена функція контролю та здій­снення оперативного управління майном , а також поширення фак­тів зловживань з боку посадових осіб зазначених органів.

Серед осіб, притягнутих до відповідальності за злочини, пов'язані з приватизаційними процесами, домінують:

• директори — 10,5 відсотка;

• експерти — 10,5 відсотка;

• інші посадові особи — 78,9 відсотка (голови правлінь, голови ліквідаційних комісій та ін.).

Найбільшого поширення набули злочини, передбачені:

• ст. 364 КК України (Зловживання владою, посадовим стано­вищем) — 73,7 відсотка;

• ст. 365 КК України (Перевищення влади, службових повно­важень) — 15,7 відсотка;

• ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заво­лодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) — 10,5 відсотка.

З метою забезпечення захисту державних інтересів під час ре­формування власності, а також прав акціонерів, вважаємо за до­цільне:

• розробити і ввести в дію Закон «Про державне регулювання і нагляд за діяльністю приватизованих підприємств» щодо підпри­ємств, продукція яких забезпечує економічну й національну безпеку країни;

• прискорити прийняття нормативних документів, які б регла­ментували механізми повернення до державної власності визнаного рішенням суду протиправно приватизованого майна;

• виробити єдину державну політику щодо забезпечення ефек­тивності управління державною часткою майна в акціонерних то­вариствах і контролю за фінансовою діяльністю зазначених товариств;

• внести відповідні науково обґрунтовані зміни та доповнення до методики оцінки майна державної та комунальної форм власно­сті, що сприяли б його об'єктивній оцінці з урахуванням фактичної ринкової вартості.

Розділ 23.

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ БАНКРУТСТВА