§ 4. Запобігання рецидивним злочинам

Запобігання рецидивній злочинності зводиться до усунення (нейтралізації, послаблення впливу) причин і умов, що зумовлюють ці прояви кримінальної активності.

Запобіжний вплив щодо умов, які є специфічними стосовно сприяння вчиненню саме рецидивних злочинів, здійснюється на різ­них рівнях і напрямах їхньому запобіганню. Поділ їх на підсистеми загальнопрофілактичних і спеціальних заходів відповідає поділу причин та умов рецидивної злочинності на загальні, що відносяться до всієї злочинності, та допоміжні (специфічні), що притаманні зде­більшого для рецидивної злочинності. Загальнопрофілактичні заходи покликані блокувати загальні причини та умови рецидивної злочин­ності. Для цього першочергове значення має загальне оздоровлення обстановки в країні, вдале проведення спеціальних економічних ре­форм, покращення морально-психологічного клімату в суспільстві, підвищення життєвого рівня громадян, розбудова п равової держави та інші фактори, що мають здатність позитивно впливати на кримі­нологічну ситуацію. Спеціальні кримінологічні заходи мають за мету блокувати дію додаткових причин та умов рецидивної злочинності.

До спеціальних слід віднести такі заходи:

1. Інститут судимості.

2. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

3. Здійснення оперативного контролю за вибором місця про­живання та свободою пересування.

4. Здійснення контролю за зміною прізвища, імені, по батькові.

5. Установлення спостереження та контролю за поведінкою звільнених від покарання з боку державних органів, громадськості.

6. Установлення порядку надання допомоги зазначеним особам у їхньому працевлаштуванні та побуті.

7. Особливості призначення й виконання покарань.

8. Заходи адміністративної та кримінальної відповідальності, застосовувані у зв'язку з порушенням осіб, що проходять профілак­тику, встановлених для них правил і обмежень.

9. Заходи примусової корекції девіантної поведінки рецидиві­стів (примусове лікування від алкоголізму тощо). Підстави й поря­док цих заходів докладно регламентовані законодавством.¹

Відомчими нормативними актами докладно регламентується застосування таких заходів попередження рецидиву:

2. 1. Здійснення обліку щодо засуджених осіб, ведення обліково- спостережних справ, справ оперативної перевірки, профілактичних карток відносно певного кола осіб. Особливий порядок обліку при прописці осіб, що мають су­димість (Ф. 26), а також установлений порядок спостереження за пересуванням деяких категорій засуджених (паспортні дані, конт­роль по облікових картках).

3. Порядок і конкретні заходи, здійснювані органами внутрі­шніх справ з метою надання сприяння особам, звільненим з міст по­збавлення волі та знятим з обліку спецкомендатур, у їх трудовому та побутовому працевлаштуванні.

4. Здійснення комплексу профілактичних і оперативно-розшу- кових заходів, спрямованих на виявлення осіб, що раніше вчинили злочини і підлягають постановці на облік; здійснення контролю за способом життя та поводженням осіб, що стоять на профілактичному обліку; здійснення необхідного профілактичного впливу на даних осіб та їхнє найближче оточення.

Організація та застосування всіх перерахованих заходів покла­дається на районні органи внутрішніх справ і їх відповідні служби та підрозділи.¹

Серед зазначених заходів є заходи запобігання рецидиву, пов'я­зані з деякими обмеженнями прав громадян, які відбули міру пока­рання — це адміністративний нагляд міліції. Він може бути призна­чений до таких категорій осіб: засудженим за тяжкі злочини; засуд­женим двічі та більше разів до позбавлення волі за умисні злочини; особам, які відбували покарання за злочини, пов'язані з незаконним виготовленням та обігом наркотичних речовин.

Встановлення адміністративного нагляду призначається безпо­середньо перед звільненням з установ виконання покарань або після звільнення. У першому випадку рішення за поданням начальника установи приймає суддя районного чи міського суду, де розташована ця установа, а в другому — за місцем проживання звільненого. Ад­міністративний нагляд призначається терміном від одного до двох років і не може перевищувати: строки погашення або зняття суди­мості. Безпосереднє виконання нагляду покладається на дільнич­ного інспектора за місцем проживання піднаглядного.

Правила адміністративного нагляду передбачають право пра­цівника міліції: відвідувати житло піднаглядної особи, стежити за тим, щоб вона не залишала місце проживання в установлений час, не перебувала у заборонених для неї місцях. Піднаглядний зобов'я­заний з'являтися до органу внутрішніх справ від 1 до 4 разів на місяць. Виїзд з району проживання в особистих справах — лише з відома міліції. Порушення цих правил тягне за собою адміністративну від­повідальність, а за самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця прожи­вання особи, щодо якої встановлений нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі — кримінальну відповідальність.¹

Наглядові обмеження застосовуються суворо індивідуально: повною мірою або частково, в різних сполученнях, по-різному — залежно від тих чи інших умов. Дійсно, правильно в кримінологічній літературі наголошують, що надлишкові чи недостатні обмеження знижують ефективність адміністративного нагляду, ускладнюють соціальну адаптацію.

Посилення соціального контролю та соціальної допомоги ра­ніше засудженим пов'язане з удосконаленням та розробкою форм і методів індивідуальної профілактичної роботи з ними. Основну роль у ньому відведено взаємодії правоохоронних та інших держав­них і громадських організацій.

Таким чином, у діяльності органів внутрішніх справ має реалі­зовуватись така система заходів соціальної адаптації осіб, що відбули покарання:

1. Контроль за засудженими особами з метою виявлення тих з них, хто потребує допомоги в процесі пристосування до нормальних умов життя, а також з метою виявлення осіб, що не стали на шлях виправлення.

2. Надання допомоги засудженим особам у їхній соціальній адаптації (працевлаштування, побутовий устрій, матеріальна допо­мога тощо).

3. Застосування виховних і примусових заходів відносно осіб, що не стали на шлях виправлення, здатних вчинити нові злочини.

Перераховані заходи сприятимуть зростанню ефективності про­філактичної роботи лише в сукупності з даними про динаміку ре­цидивної злочинності.

Розділ 12,

ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ