8. Моніторинг ревматоїдного артриту

8.1 Моніторинг захворювання

8.1.1 Вступ (клінічні аспекти)

Моніторинг активності хвороби при РA традиційно здійснювався суб’єктивно та базувався на інформації відносно запалення доступній для пацієнта та працівника охорони здоров’я, таких як симптоми (біль, набряклість, тривалість ранкової скутості, лихоманка, втрата ваги) та ознаки (припухання суглобів, жар та болісність). Він може бути проведений більш об’єктивно шляхом лабораторних досліджень запальної активності, таких як С-реактивий білок (СРБ), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Було визнано, що будь-яка індивідуальна оцінка активності хвороби має обмеження. Наприклад, біль виключно усвідомлюється пацієнтами та це усвідомлення знаходиться під впливом багатьох факторів, які виходять за межі активності захворювання. Маркери гострої фази можуть бути підвищені внаслідок іншої інтеркурентної хвороби, такої як інфекція. Жодна окрема оцінка активності хвороби задовільно не охоплює комплексність причини чи не є вільною від впливу інших оцінок, аби оцінювати лише активність РА. Тому, для використання при РА були затверджені об’єднання окремих оцінок. Більшість з них бере початок у випробуваннях, але все більше використовується у клінічній практиці для об’єктивізації процесу прийняття рішення.

З причини флуктуацій та хронічної природи РA, існує обмежена кількість інформації про вимірювання активності хвороби в окремий момент часу та свідчень того, що «площа під кривою»^ існуючого запалення тісно пов’язана із пошкодженнями та втратою працездатності, які накопичуються з часом. Крім того, у вимірюванні активності захворювання немає сенсу, якщо результати ігноруються. Висока активність захворювання дозволяє припустити, що контроль захворювання є неадекватним і вимагає належної реакції. Тривала низька активність хвороби чи ремісія можуть дати можливість обережно знизити дозу медикаментів (див. рекомендацію 20). У цьому розділі розглядаються найкращі методи оцінювання існуючої на даний час активності захворювання та відповідної реакції на інформацію, яку надають ці методи.

8.1.2 Вступ (клініко-методологічні аспекти)

Ми шукали дослідження що визначали, які методи оцінки поточної активності захворювання у пацієнтів з РА є найбільш ефективними (щодо ранніх та пізніх стадій захворювання). У зв’язку із великим об’ємом доказових даних, були відібрані дослідження, які стосувалися цільової групи у Великобританії та мали об’єм вибірки N>70. Для статей що оцінюють випробування впорядковане за індексом активності захворювання, були включені лише ті, які розглядали сумарні бали, а для статей, що оцінюють показники активності захворювання, показники мали бути представлені у динаміці (тобто оцінки у >2 часових проміжках). Було знайдено три РКД^242,357,358, один об’єднаний аналіз,³⁵⁹ 4 - серії випадків^360–363, які задовольняли критеріям включення. Методологічні обмеження включених РКД полягали у наступному: об’єднаний аналіз РКД та кластерне РКД були класифіковані як 1+, оскільки всі РКД були не сліпими, але у них був здійснений ITT-аналіз. Інші 2 РКД, класифіковані як 1++, були сліпими і автори здійснили ITT-аналіз.

• Ранній РA

Були знайдені два РКД^242,358 та одна серія випадків³⁶⁴. Обидва РКД були одинарними сліпими, дослідженнями у паралельних групах, в яких досліджували корегування лікування с моніторингу активності захворювання. Перше РКД²⁴² було здійснене у 111 пацієнтів, які були випадковим чином розподілені на 2 різні групи: інтенсивний моніторинг (кожного місяця) активності захворювання проти звичайного моніторингу (кожні 3 місяці) протягом 18 місяців. Друге РКД³⁵⁸ було здійснене у 299 пацієнтів, які випадковим чином були розподілені на 2 групи: інтенсивний моніторинг (кожного місяця) 20% відповіді проти звичайного моніторингу (кожні 3 місяці) протягом 2 років. У дослідженні серії випадків³⁵⁸ вивчали моніторинг активності захворювання протягом принаймні 3 років у 110 пацієнтів.

• Пізній РA

Було знайдено одне кластерне РКД³⁵⁷, 1 об’єднаний аналіз трьох РКД³⁵⁹ та 4 серії випадків^360–363. Кластерне РКД³⁵⁷ було одинарним сліпим, дослідженнями у паралельних групах, в якому досліджували корегування лікування відповідно до моніторингу активності захворювання у пацієнтів, які випадковим чином були розподілені на 2 групи: систематичний моніторинг DAS28 у порівнянні зі звичайним планом ведення хворих (без моніторингу/регулювання) протягом 24 тижнів. Об’єднаний аналіз³⁵⁹ перевіряв дані трьох РКД лефлуноміду та моніторував визначення активності захворювання протягом 1 року у 1839 пацієнтів.

4 дослідження серії випадків^360–363 вивчали моніторинг визначення активності захворювання із плином часу. Дослідження відрізнялися відповідно до об’єму вибірки (діапазон від N=71 до N=233) та тривалості наступного спостереження (діапазон від 24 тижнів до 30 місяців).