7.3.9. Вступ (клінічні аспекти)

Інтерлейкін-1 (IL-1) є прозапальним цитокіном. Існує багато доказів, що ця молекула приймає участь в патогенезі РА, пришвидшуючи руйнування хряща та ресорбцію кісток. Анакінра – рекомбінантна форма антагоніста рецепторів IL-1 людини, яка інгібує активність IL-1, теоретично захищаючи і хрящ, і кістку. Препарат рекомендовано для використання у комбінації з метотрексатом у пацієнтів, які не мали необхідної відповіді на метотрексат окремо. NICE опублікувала результати технологічної оцінки анакінри у листопаді 2003 (ТА 72)⁹. Комітет, який проводив оцінку, не міг рекомендувати анакінру, виходячи із співвідношення клінічних переваг та ефективності витрат, вартість на QALY перевищувала 69 000£. Комітет рекомендував проведення подальших досліджень для оцінки ефективності та безпечності анакінри протягом тривалого часу, а також порівняльні дослідження з DMARD та інгібіторами ФНП. В межах даного керівництва ГРН проводила нову оцінку анакінри.

7.3.10. Вступ (клініко-методологічні аспекти)

Був проведений пошук досліджень, в яких вивчали ефективність та безпечність анакінри окремо чи в комбінації з іншими DMARD, у порівнянні з плацебо чи з іншими препаратами, на основі оцінки симптомів, функціональної здатності, якості життя та здатності препарату позитивно впливати та структурні зміни, викликані РА. Дослідження обирали у відповідності з критеріями, які використовувалися NICE при оцінці анакінри³¹⁸, оскільки метою даного дослідження була саме повторна оцінка попереднього аналізу. Розглядалися усі дослідження, які були опубліковані після завершення аналізу NICE. Були знайдені два РКД^319,320, які відповідали критеріям. Робота Cohen³¹⁹ вже була включена до аналізу NICE, однак в ній були представлені додаткові результати. ГРН мала мету встановити тривалий вплив анакінри на пацієнтів з РА; були знайдені 3 додаткові роботи, які були продовженнями РКД. Одне з них³²¹ було виключене, оскільки в ньому вказувалися лише побічні ефекти, друге та третє^322,323 були продовженнями одного дослідження, однак в них були представлені різні результати. Тому вони були включені як окремі роботи.

2 РКД^319,320 були подвійними сліпими (але ІТТ аналіз не був проведений) дослідженнями у паралельних групах, в них оцінювали пацієнтів, які паралельно продовжували звичайне лікування МТ.

Перше РКД (Cohen et al.)³¹⁹ включало 6 гілок, в яких порівнювали анакінру з плацебо у N=419 пацієнтів. Пацієнти отримували раз на день анакінру (5 груп з дозуванням від 0,04 мг/кг до 2,0 мг/кг) чи плацебо (1 група) протягом 12 чи 24 тижнів. Друге РКД (Genovese et al.)³²⁰ включало 3 гілки, в яких порівнювали анакінру + біопрепарат у порівнянні з біопрепаратом окремо у 244 пацієнтів. Пацієнти отримували анакінру (100мг 4 рази/тиждень) + біопрепарат (2 групи: етанерцепт 25 мг 1 та 2 рази/тиждень) у порівнянні з біопрепаратом (1 група: етанерцепт, 25мг двічі/тиждень) протягом 24-тижнів лікування та з 4-тижневим періодом спостереження після завершення лікування чи після передчасної відмови від участі.

У продовженні дослідженні^322,323 приймали участь пацієнти, які з початку були рандомізовані у групи для прийому анакінри чи плацебо протягом 24 тижнів лікування. У фазі продовження (яка тривала 52 тижні, тобто загальна тривалість дослідження становила 76 тижнів) усі пацієнти приймали анакінру (30 мг, 75 мг, 150 мг). Пацієнти в групі плацебо були рандомізовані для прийому анакінри, а ті, які вже її приймали, продовжили приймати ту дозу, для прийому якої були раніше рандомізовані (30 мг, 75 мг, 150 мг). Результати наведені для 48 тижня (тобто 24 тижні у фазі продовження).