Оборона в лісі

В лісі при організації оборони сильно затруднене спостереження, орієнтування, коректування вогню, управління, взаємодія, а також можливий застій ОР, пожежі та завали. Ліс є значною перешкодою для наступу противника, і не скрізь проходимий навіть для сучасної бойової техніки. Наступ противника можливий вздовж доріг, просік, галявин, через вирубки лісу на роз’єднаних напрямках.

Тому оборона в лісі будується таким чином, щоб перехопити імовірні напрямки наступу противника, тобто окремими взводними ОП.

У лісі ОП взводу, як правило, перехоплює дорогу, 1-2 просіки. Під час переходу до оборони в лісі командир взводу окрім загальних питань щодо підготовки оборони повинен:

• організувати розчищення лісу та чагарнику для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування;

• підготувати кинджальний вогонь та вогонь з дерев;

• передбачити протипожежні заходи (створити захисні смуги та запаси води, підготувати лопати, сокири, пили, гаки, очистити опорний пункт від сушняку).

• підготувати над траншеями козирки для захисту особового складу від осколків снарядів, які розриваються при зіткненні з деревами;

• для ведення вогню із стрілецької зброї та спостереження на деревах з густою кроною обладнати площадки.

Передній край оборони вибирається попереду узлісся або відноситься в глибину лісу на 50-100 м. В останньому випадку ліс перед переднім краєм розчищається. На танконебезпечних напрямках взвод (рота) влаштовують завали, протитанкові бар’єри, які прикриваються вогнем.

ВП танків, ПТРК і гранатометів обладнуються в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню вздовж просік, полян, доріг і по ділянках рідкого лісу. На перехрестях доріг, просік, узлісь або на краю полян можуть влаштовуватись вогневі засідки. Під час бою в лісі широко застосовується вогонь всіх засобів з близьких відстаней.

Висновок: На характер оборони суттєвий вплив чинять природні умови, характер та рельєф місцевості, її рослинний покрив, наявність та щільність забудови будинками та спорудами. Хоча загальні принципи організації і ведення оборони і тут зберігають своє значення, проте під впливом специфічних природно-кліматичних факторів, специфіки навколишньої місцевості та її характеру в діях підрозділів виникає багато особливостей.

Командири підрозділів повинні постійно турбуватися про підтримку високої бойової готовності своїх підрозділів, виховувати у особового складу стійкість, сміливість, вміння діяти в бою рішуче, наполегливо і ініціативно, добиватися рішучого розгрому противника в будь-яких умовах і на будь-якій місцевості.

2. Особливості організації оборони вночі та взимку. Особливості оборони вночі

При організації оборони вночі необхідно пам’ятати, що нічні умови в більшості випадків негативно впливають на ефективність застосування зброї. Для ведення оборони вночі командир підрозділу до початку темряви повинен визначити та вказати підлеглим командирам:

• добре видимі вночі орієнтири;

• завдання щодо підготовки зброї та вихідних даних для ведення вогню вночі, спостереження та підслуховування;

• по яких ділянках місцевості перед ПКО і на флангах додатково підготувати вогонь;

• порядок застосування ПНБ і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення та осліплення засобів освітлення противника.

• додаткові заходи щодо забезпечення проміжків та флангів;

• розпізнавальні знаки своїх підрозділів;

• які вогневі засоби, коли і куди перемістити, де додатково виставити спостерігачів;

• способи орієнтування та цілевказання.

До початку темряви всі командири зобов'язані пере­вірити вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снаря­дів, патронів з трасуючими кулями та засобів освітлен­ня місцевості.