Охорона колон на привалах (відпочинку)

На привалах машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанціях, установлених командиром.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки розміщуються по можливості під кронами дерев, в радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами. Висадка із машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів. Для відпочинку особовий склад розташовується справа від дороги. В машинах залишаються спостерігачі та чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах і чергові на радіозасобах. Вогневі засоби, призначені для відбиття повітряного противника, знаходяться в готовності до ведення вогню.

Екіпажі машин (водії) проводять контрольний огляд озброєння і техніки, виконують технічне обслуговування і спільно з призначеним для допомоги особовим складом ліквідують виявлені несправності.

Під час привалу і розташування колони, яку охороняють, на відпочинок головна (бокова, тильна) похідна застава (головний, тильний дозор, дозорне відділення, танк), зайнявши вигідну позицію, продовжує виконувати завдання, діючи як сторожова охорона. Похідна застава (дозор, дозорне відділення, танк) зупиняється та відновлює рух за командою (сигналом) командира колони, яку охороняють.

Дії при потраплянні у засідку, при зустрічі з розвідкою, охороною та переважаючими силами противника

Під час нападу противника з засідки екіпажі бойових машин відкривають вогонь, встановлюють аерозольну завісу, забезпечуючи вихід військової техніки і озброєння із зони ураження, спішування особового складу і відбиття нападу. Командир взводу (відділення, танка) негайно доповідає командиру роти (взводу) про місце засідки і стан справ. Особовий склад спішується, займає вогневі позиції навколо машин і під їх прикриттям, відкриває щільний вогонь по виявлених цілях противника і найбільш ймовірних місцях їх розташування, сміливими, рішучими діями відбиває напад, у разі можливості переходить в атаку. Якщо на допомогу підходять інші підрозділи, то підрозділ, який підлягав нападу, повинен не дати можливість противнику відійти.

Мінне поле, установлене засобами дистанційного мінування, взвод позначає і обходить, або долає в складі колони роти за головною машиною по проробленому нею проходу. Міни, які були виявлені перед машинами взводу, знищуються з використанням возимого комплекту розмінування, або іншими способами.

При неможливості обходу замінованих ділянок маршруту вони розміновуються приданим взводу підрозділом інженерних військ під прикриттям готових до відкриття вогню бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків або самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими способами.

У ході маршу не виключений раптовий напад наземного противника, а також ведення бою на заздалегідь визначених рубежах ймовірної зустрічі з ним. У цьому випадку взвод стрімко розгортається в бойовий порядок відповідно до займаного місця у колоні роти чи отриманим завданням й у взаємодії із сусідами рішуче атакує противника, оволодіваючи рубежем, що забезпечує успішне виконання завдання роти. В усіх випадках командир взводу повинен прагнути до випередження противника в розгортанні і відкритті вогню, а також до проведення маневру з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю противника чи виходу йому у фланг і в тил.

Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання. При зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами головна похідна застава не в змозі знищити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.

Для забезпечення руху колони, яка охороняється, по ділянках маршруту, де можливий напад противника, головна похідна застава може переходити до оборони і відновляти рух після проходження колони. В цьому випадку в головну похідну заставу повинен виділятися інший підрозділ.

Під час блокування ділянок маршруту місцевими жителями дозорне відділення, не входячи з ними в контакт, обходить цю ділянку і проводить колону, яка охороняється, по обхідному маршруту. У разі блокування колони, охорона сковує дії цивільного населення, не допускаючи роззброювання військовослужбовців, взяття їх у заручники і починає спроби пройти по маршруту або вийти назад.

Взвод, призначений у бокову похідну заставу, прямує на рівні голови колони, яку охороняє, на встановленому командиром віддаленні.

Дрібні групи противника, що опинилися на фланзі колони, яку охороняють, бокова похідна застава знищує і продовжує виконувати завдання. При загрозі нападу переважаючих сил вона займає вигідну позицію і не допускає раптового нападу противника на колону, що охороняють, з флангу.

Взвод, який призначений у нерухому бокову заставу, висувається на вказаний рубіж, займає його, розгортається в бойовий порядок і знаходиться на ньому до визначеного часу або команди (сигналу) командира, який його вислав. Надалі діє відповідно до його вказівок. Під час зустрічі із противником вступає бій, забезпечуючи проходження колони, яка охороняється, після чого виходить з бою, відривається від противника і продовжує рух по своєму маршруту.

Взвод, призначений в тильну похідну заставу, прямує за колоною, яку охороняє, на встановленій командиром дистанції.

Дрібні групи противника тилова похідна застава знищує, діючи з вогневих засідок. У разі загрози виходу переважаючих сил противника до колони, яка охороняється, вона займає вигідну позицію і раптовим вогнем всіх засобів завдає ураження противнику, затримує його і не допускає нападу на колону, яка охороняється, після чого відходить на інший рубіж і організує засідку на ньому.

Для затримки просування противника командир взводу за наказом командира, який вислав заставу, організовує зруйнування переправ, мостів та доріг, улаштування завалів та встановлення мінно-вибухових загороджень.

Висновок: Уміле керівництво підрозділами на марші є запорукою успіху.

Висновок до заняття: У будь-яких умовах обстановки успіх маршу багато в чому залежить від навичок та уміння командира взводу готувати підрозділ до маршу та управляти ним в ході його здійснення, а також від підготовки водійського складу і стану бойової техніки.

Послідовність та зміст роботи командира взводу після отримання завдання на марш і дії в похідній охороні.

Під час здійснення маршу взводу вказується район зосередження (рубіж), час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), маршрут руху, місце в колоні роти, місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку, а діючому в головній похідній заставі додатково - вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження.

Організація маршу починається з отриманням командиром взводу бойового наказу. Одержавши завдання на марш у складі роти, командир взводу:

• з’ясовує його;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення;

• віддає бойовий наказ;

• організує взаємодію і всебічне забезпечення маршу.

Під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки крім звичайних питань командир взводу вивчає по карті (схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовими, визначає порядок підготовки взводу до маршу, призначає склад чергових вогневих засобів та спостерігачів.

При з'ясуванні завдання командир взводу повинний зрозуміти:

- завдання роти і взводу (мета маршу, порядок дій при вступі в бій, побудову похідного порядку);

- які підрозділи рухаються попереду і за взводом, порядок підтримки взаємодії і зв'язку з ними;

- час готовності до маршу.

Оцінюючи обстановку, він повинен вивчити (визначити):

- склад, положення і можливий характер дій противника;

- стан, забезпеченість, можливість і порядок підготовки взводу до маршу;

- по карті (схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовим;

- склад чергових вогневих засобів і спостерігачів.

З’ясувавши отримане завдання й оцінивши обстановку, командир взводу віддає вказівки командирам відділень (танків) на підготовку до маршу.

Приймаючи рішення, командир взводу визначає:

- побудову похідного порядку і порядок виконання отриманого завдання;

- завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам;

- порядок взаємодії.

Після чого віддає бойовий наказ всьому особовому складу взводу. У бойовому наказі вказує:

- відомості про противника;

- завдання взводу: маршрут руху, азимут напрямку, район зосередження (відпочинку) або рубіж і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а при здійсненні маршу в передбаченні вступу в бій із противником, і порядок дій при зустрічі з ним;

- які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, порядок підтримання взаємодії і зв'язку з ними;

- час готовності до маршу;

- своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження і зв'язку; порядок дій взводу під час нальоту авіації противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування; порядок користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями), додержання маскування та дисципліни маршу; сигнали оповіщення, управління та взаємодії, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій і порядок узгодження дій відділень (танків) між собою та сусідами.

Під час підготовки до маршу командир взводу зобов'язаний перевірити справність машин, озброєння, приладів нічного бачення, засобів захисту та пожежогасіння, засобів зв'язку та світломаскування, заправлення пальним, наявність та правильність укладки боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шанцевого інструменту, возимого комплекту розмінування та засобів підвищення прохідності. Про готовність до маршу він доповідає командиру роти.

Командир взводу, призначеного в похідну охорону, під час з'ясування одержаного завдання повинен: з'ясувати завдання колони, яку охороняє, своє завдання і час готовності до його виконання.

Оцінюючи обстановку, він повинен: вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості, визначити місця імовірної зустрічі з противником, а також місця можливих його засад і намітити порядок дій під час зустрічі з противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу; визначити склад чергових вогневих засобів та спостерігачів, а також порядок підготовки взводу до маршу.

У рішенні командир взводу визначає:

- порядок побудови колони і виконання отриманої задачі;

- завдання відділенням, приданим вогневим засобам;

- порядок взаємодії.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

- відомості про противника;

- завдання взводу: маршрут і швидкість руху, шикування колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, завдання відділенням (танкам) і порядок дій під час зустрічі з противником;

- дозорне відділення (танк), його завдання і віддалення;

- час готовності до маршу;

- своє місце та заступника.

При організації взаємодії командир взводу вказує:

- порядок спостереження і зв'язку;

- порядок відкриття і ведення вогню по повітряних цілях;

- місця ймовірної зустрічі з противником та дії при зустрічі з ним дозорного відділення (танка), взводу і засобів посилення;

- порядок дотримання маскування і користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями);

- сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Після віддання бойового наказу та організації взаємодії командир взводу віддає вказівки щодо забезпечення маршу, захисту від високоточної та запалювальної зброї, організовує поповнення ракет, боєприпасів, пального і продовольства до встановлених норм і перевіряє готовність особового складу, озброєння і бойової техніки взводу до виконання бойового завдання. Про готовність взводу він доповідає командиру батальйону (роти).