Способи відбиття контратаки противника (варіант)

Одержавши завдання знищити противника, який залишився в траншеях і ходах сполучення, одна з бойових груп (двоє-троє солдатів) відділення, закидавши противника гранатами, стрімко заскакує в траншею з розрахунком ведення вогню уздовж траншеї в різні напрямки для прикриття один одного з тилу, просуваючи по траншеї, вогнем в упор, багнетами і гранатами знищує противника, який обороняється, долає прямолінійні ділянки траншей (ходу сполучення) після їх обстрілу і подавлення вогневих точок гранатами, просуваючись від повороту до повороту. Інша бойова група (інше відділення) рухається по обидва боки траншеї зверху і, не втрачаючи з виду групу (солдата), який просувається по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби і противника, який намагається залишити (захопити) траншею.

Жива сила і вогневі засоби противника, які розташовані в бліндажах і інших оборонних спорудах, закидаються гранатами, за необхідності частина бойової групи (пари) вривається в бліндаж і вогнем впритул завершує його знищення, один-два солдата контролюють входи і виходи з бліндажа зовні.

Після знищення противника в траншеях, ходах сполучення та інших спорудах відділення не затримуючись просувається у визначеному напрямку.

По мірі ослаблення опору противника відділення за командою (сигналом) командира взводу робить посадку в бойову машину піхоти (бронетранспортер) і продовжує наступ в визначеному напрямку.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, невідступно переслідує противника і знищує його вогнем.

Командир відділення, діючи в цепу відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, які подає, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він указує бойовій машині піхоти (бронетранспортеру) і танку цілі, які перешкоджають просуванню відділення.

Під час наступу з ходу командир механізованого відділення з початком розгортання взводу у бойовий порядок виводить бойову машину піхоти (бронетранспортер) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і механіку-водію (водію) об'єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (напрямок наступу) місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відділення.

Під час атаки на бойовій машині піхоти (бронетранспортері) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком або самостійно продовжує висування до переднього краю оборони противника, знищуючи уцілілі протитанкові та інші вогневі засоби вогнем із зброї, встановленої на машині, та із стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

Під час атаки десантом на танку відділення розміщується головним чином в його кормовій частині над силовим відділенням. Командир відділення займає місце справа біля башти і входить у зв'язок з командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник — в центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці — справа і зліва від башти; гранатометник розташовується поряд з командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка про загородження та природні перешкоди, які знаходяться попереду.

Під час атаки в пішому порядку з виходом бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка з десантом до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира “До машини” швидко вистрибує (спішується) і за командою “Відділення, в напрямку такого-то предмета, напрямний — такий-то — до бою, вперед” або “Відділення, за мною—до бою” розгортається у цеп і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника та розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу із положення безпосереднього зіткнення з противником.

При пошкодженні і зупинці бойової машини піхоти (бронетранспортера) екіпаж продовжує вогнем з місця знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, вживаючи одночасно заходи щодо усунення пошкодження, доповідає про пошкодження командиру взводу (відділення) або його заступнику. Якщо машину самостійно відновити неможливо, то необхідно дочекатися підходу ремонтних (евакуаційних) засобів. При виникненні пожежі в машині екіпаж вживає заходів щодо її гасіння, а якщо це неможливо, або при загрозі вибуху екіпаж залишає її, забираючи закріплені за ним зброю, боєприпаси до неї, гранати і приєднується до свого відділення, доповідає командиру відділення про причину залишення машини.

Після бою відділення виходить у призначене місце. Командир відділення організовує спостереження та охорону, розташовує особовий склад, дотримуючись вимог маскування, уточнює втрати особового складу, озброєння, витрати боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, наявні пошкодження озброєння і військової техніки.

Про результати бою командир відділення доповідає командиру взводу. В доповіді вказуються: результати виконання бойового завдання; втрати особового складу, а по можливості - місця перебування поранених і убитих, втрати та пошкодження озброєння і військової техніки, витрати ракет і боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, морально-психологічний стан особового складу, інші питання.

Висновок: В умовах ведення сучасного наступального бою виключне значення мають прояви командирами широкої ініціативи і творчості у виборі способів розгрому противника, уміння здійснювати гнучкі та сміливі маневри, надійне вогневе ураження, чітку взаємодію сил та засобів, постійно підтримувати високу рішучість у досягненні перемоги над противником.

Висновок до заняття: Способи ведення наступального бою в сучасних умовах інтенсивно вдосконалюються. Тому зараз, як ніколи раніше, від командирів та штабів необхідний постійний пошук нових, більш ефективних способів розгрому противника, його вогневого ураження, побудова бойового порядку, визначення бойових завдань підрозділам, методів організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення підрозділів та частин. Велике значення надається умінню організовувати та вести наступ в різноманітних умовах обстановки.

Т Е М А № 16: Механізоване відділення у наступі.

Заняття 2:

Наступ механізованого відділення в особливих умовах

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). Розділ 3. Наступ. – К.: Варта, 1995. – С. 115-120, 18-19. 2. Рекомендації механізованим підрозділам щодо дій на полі бою в сучасних умовах (методичний посібник). ГУБП СВ, К., 2002 р., с. 22-26. 3. Рекомендації щодо підготовки та ведення дій механізованими і танковими підрозділами у ході припинення конфлікту, роззброєння та ліквідації незаконних збройних формувань.- К.:ГУБП СВ ЗСУ, 2002.- С. 25-38. 4. Слюсаренко А.В., Похнатюк С.В., Рєпін І.В. Тактика (механізоване відділення) Курс лекцій: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008.– с. 72-82. 5. Єфімов Г.В., Дзюбенко Ю.А., Яковлев М.Ю. Дії механізованих (танкових) підрозділів під час боротьби з незаконними збройними формуваннями і диверсійно-розвідувальними групами: Навчальний посібник. – Львів: ЛІСВ, 2008. – С. 44-49, 66-71.