2. Особливості організації та ведення наступу взимку та вночі. Наступ взимку.

Для зими характерні сильні морози, сніговий покрив великої глибини та щільності, часті тумани, а в середній смузі короткі дні та довгі ночі.

Ніч, тумани та снігові хуртовини дозволяють здійснювати захований маневр та зближення з противником, однак з більшою витратою часу, ніж літом. Сніговий покрив змінює зовнішній вигляд місцевості і утруднює орієнтування, приховує різні перешкоди (озера, болота, яри).

В порівнянні з літом взимку збільшується час на підготовку підрозділів до наступу. Особовий склад оснащується білого кольору маскувальними халатами і шоломами, а бойова техніка та інше озброєння повинні бути пофарбовані білою фарбою.

Наступ ведеться в основному вздовж доріг, за окремими напрямками. Перехід в наступ частіше здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з противником.

На напрямках, де місцевість та сніговий покрив дозволяють діяти поза дорогами, доцільно наступати з ходу. Між підрозділами можуть бути значні проміжки. Це вимагає організації розвідки на флангах, та постійної безпосередньої охорони підрозділів, особливо в період полярної ночі та в туман.

При глибокому сніговому покриві та в інших складних умовах атака механізованих підрозділів звичайно здійснюється в пішому порядку або на лижах. При цьому танки наступають в цепу механізованих підрозділів або позаду них. БМП (БТР) в цьому випадку діють за танками. Атака на БМП (БТР) можлива по сніговій корі або льодовому просторі.

В ході наступу великі вузли оборони (опорні пункти) можуть бути більш успішно ліквідовані лише з допомогою обходів, охоплень та нанесення ударів у фланг і тил.

Під час організації наступу взимку (у північних районах) командир взводу крім звичайних питань повинен:

• особливу увагу звернути на підготовку озброєння, бойової техніки і засобів індивідуального захисту до застосування їх в умовах низьких температур;

• вжити заходи щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу;

• вжити заходи для забезпечення машин засобами підвищеної проходимості, а особового складу – маскувальними халатами та лижами;

• забезпечити та проконтролювати пофарбування озброєння і техніки у білий колір.

Часті снігопади, хуртовини, глибокий сніговий покрив та рихлий (пухкий) сніг різко обмежують маневрені можливості підрозділів (особливо поза дорогами). З наступом весняної відлиги, коли створюється сніговий наст, можливо використання техніки поза дорогами.

Зимою при глибокому сніговому покритті особовий склад механізованого взводу наступає, як правило, на лижах. Спішування його і постановка на лижі під час наступу з ходу проводяться, як правило, на більшому (до 2 км), ніж в звичайних умовах, віддаленні від противника, а інколи і більше.

Вихідне положення для наступу взимку займається як можна ближче до противника.

БМП (БТР), діючи за танками, вогнем своєї зброї знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, по дорогах, підтримуючи взвод вогнем. Атака на БМП (БТР) можлива по насту або льодовому простору.

Танковий взвод (танк) при глибокому сніговому покритті наступає, як правило, в цепу механізованих підрозділів або за цепом, важкопрохідні ділянки долаються з використанням навісного обладнання.

Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланг і в тил механізований взвод (відділення) широко застосовує дії на лижах.

Під час переслідування противника найважливішою умовою досягнення успіху в розгромі його є швидкий вихід навіть невеликих підрозділів на шляхи його відходу, захоплення та утримання ними дорожних вузлів, дефіле і інших вузьких місць.