1. Тактика і її завдання як складової частини військового мистецтва.

Військове мистецтво як наукова теорія виникло в ході жорстокої збройної боротьби та розвивалось разом з розвитком тієї чи іншої держави. Військове мистецтво включає три складові частини – стратегію, оперативне мистецтво і тактику.

Такий розподіл обумовлений специфічними особливостями ведення збройної боротьби різних масштабів. Це дозволяє кожній частині військового мистецтва конкретно та цілеспрямовано дослідити області явищ, які відносяться до неї, як предмету.

Стратегія - складова частина військового мистецтва, його найвища область, яка охоплює теорію і практику підготовки держави та її ЗС до війни, планування і ведення війни (стратегічних операцій). Вона досліджує умови та характеристику війни в цілому, заходи щодо її підготовки та ведення; види ЗС та основи їх стратегічного використання, забезпечення бойових дій та керування війною і ЗС в цілому.

Разом з тим це область практичної діяльності вищого військово-політичного керівництва, верховного командування та вищих штабів, яка стосується підготовки держави до війни та ведення збройної боротьби в конкретних історичних умовах.

Оперативне мистецтво - складова частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки і ведення спільних і самостійних операцій (бойових дій) об’єднаннями ЗС. Керуючись вимогами стратегії, оперативне мистецтво досліджує характер сучасних операцій, закономірності, принципи та способи застосування об’єднань ЗС, підготовки та ведення операцій; організацію, можливості і основи застосування оперативних об’єднань; питання оперативного забезпечення; основи управління військами в операціях та їх тилове і технічне забезпечення.

Тактика - складова частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки та ведення бою підрозділами, частинами і з’єднаннями різних видів ЗС, родів військ і спеціальних військ.

Вона всебічно вивчає бій як одне з основних явищ війни, а також сутність та характер сучасного бою, способи його організації та ведення; управління підрозділами, частинами та з’єднаннями; всебічного їх забезпечення.

Таким чином, вивчаючи тактику, ми всю увагу звертаємо на бій, як найважливіше явище збройної боротьби.

Крім того, тактика вивчає питання управління, всебічного забезпечення бою і виробляє практичні рекомендації щодо їх вирішення в різноманітних умовах; розробляє вимоги до організаційно-штатної структури військових формувань та рівню їх бойової підготовки.

Сучасна тактика – це теорія і практика підготовки та ведення бою з використанням (застосуванням) усіх, в тому числі і найновіших засобів збройної боротьби.

Сили та засоби збройної боротьби, їх вплив на характер загальновійськового бою.

Під силами і засобами ведення бою звичайно враховується особовий склад об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів всіх видів ЗС з їх озброєнням та технікою, які приймають участь в бою. При цьому прийнято розуміти, що особовий склад складає сили, а озброєння та бойова техніка – засоби збройної боротьби.

Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі і інженерні боєприпаси і ракети у звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси та суміші.

В бою з застосуванням тільки звичайної зброї вогонь артилерії, танків, БМП (БТР), зенітних засобів та стрілецької зброї у сполученні з ударами авіації – є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя (ВТЗ), до якої відносяться розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані та самонавідні ракети і боєприпаси, що здатні поражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Основним способом ведення бою з застосуванням тільки звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів противника. При цьому важливе значення будуть мати:

• надійне вогневе ураження безпосередньо протистоячого противника з одночасним впливом на його резерви та важливі об’єкти в глибині;

• своєчасне зосередження сил та засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку;

• постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником ЗМУ та ядерної зброї.

Розробкою специфічних можливостей, пов’язаних з діями підрозділів та частин відповідного роду військ або виду ЗС в загальновійськовому бою при діях самостійно або спільно з іншими частинами займається тактика цього роду військ або виду ЗС, а розробкою питань їх сумісного використання в ЗВБ - загальна тактика.

Таким чином, тактика поділяється на:

• загальну тактику;

• тактику видів ЗС;

• тактику родів військ та спеціальних військ.

Загальна тактика – досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації по його підготовці та веденню спільними зусиллями підрозділів, частин та з’єднань різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ. Роль тактики в сучасних умовах дуже велика. Вона розробляє способи застосування різних видів сучасної зброї, бойової техніки, а також захисту військ від ЗМУ, ВТЗ і такої ж зброї противника.

Тактика як наука має теоретичний та практичний аспекти.

Теорія тактики досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє способи його підготовки і ведення, вивчає бойові властивості і можливості підрозділів, частин і з’єднань.

Теоретичні положення тактики знаходять своє відображення в бойових статутах, настановах, посібниках, підручниках та ін., що присвячено дослідженню бою.

Практика тактики (прикладний аспект) - охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.

В прикладному аспекті тактика займається розробкою низки питань практичного характеру, які були розглянуті раніше.

Вона включає:

- постійне уточнення даних обстановки;

- прийняття рішень і доведення бойових завдань до підлеглих;

- планування і підготовку бою;

- ведення бойових дій і управління підрозділами та частинами;

- всебічне забезпечення бойових дій і військ.

Згадані вище аспекти щільно пов’язані між собою, тому що:

- теоретична частина базується на досвіді практики, а та показує їй шлях, яким йти далі;

- практична (прикладна) частина спирається на загальнотеоретичні положення, і в той же час сама не тільки дає матеріал для практичних узагальнень, але й активно приймає участь у розробці теоретичних рекомендацій.

Тактика - найдинамічніша область військового мистецтва. Вона, як і військове мистецтво в цілому, безперервно розвивається та удосконалюється. Це випливає з ряду факторів, якими є:

- поява нових засобів озброєння та бойової техніки;

- зміни в тактиці бойових дій противника;

- рівень розвитку воєнної теорії;

- організаційно-штатна структура ЗС;

- національні особливості армії;

- бойові традиції військ.

Найбільший вплив на розвиток тактики мають засоби збройної боротьби.