2. Ділянка форсування та її елементи.

Батальйону, який діє в складі головних сил бригади (полку), під час форсування водної перешкоди призначається ділянка форсування, яка включає основні і запасні переправи, а роті — переправи (основна і запасна). Під час форсування з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди батальйону призначається також вихідний район для форсування безпосередньо біля водної перешкоди або на віддаленні, яке вказане старшим командиром.

На ділянці форсування організовуються десантні і поромні переправи, переправи танків вбрід або під водою. Кількість і види переправ визначаються виходячи із наявності переправних засобів, характеру водної перешкоди та установленого порядку переправи батальйону (роти).

Для організованого форсування водної перешкоди батальйону (роті) призначаються:

- вихідний рубіж для форсування в 1-2 км, а під час зайняття вихідного району біля водної перешкоди — в 100-300 м від урізу води;

- район посадки (вантаження) на переправно-десантні засоби і район герметизації танків в укритих місцях на віддаленні 5-6 км від водної перешкоди, а під час зайняття вихідного району для форсування безпосередньо біля водної перешкоди — і ближче.

Для підтримання встановленого порядку на ділянці форсування батальйону на переправах призначаються коменданти із числа командирів підрозділів інженерних військ, а на переправі танків під водою, вбрід і підрозділів на плаваючих бойових машинах — з числа офіцерів підрозділів, які переправляються.

Ширина фронту наступу, зміст і глибина бойових завдань роти, що діє у складі головних сил, визначаються, як і при наступі без форсування.

Бойовий порядок механізованої роти при форсуванні водної перешкоди створюється таким чином, щоб забезпечити швидке захоплення протилежного берега, нанесення сильного початкового удару по противнику, своєчасне нарощування сили удару під час форсування і можливість перенесення зусиль на інший напрямок. Побудова бойового порядку роти при форсуванні водної перешкоди цілком залежить від умов, які склалися на час виконання бойового завдання. До них відносяться: наявність сил і засобів у противника, що обороняє протилежний берег; характер водної перешкоди і крутизна берегів; рівень влаштування інженерних загороджень на протилежному березі; наявність в роті переправно-десантних засобів тощо.

Командир роти, організовуючи форсування водної перешкоди, повинен заздалегідь організувати розвідку водної перешкоди, прийняти рішення на форсування, поставити завдання підрозділам і організувати взаємодію.

Для розвідки водної перешкоди до намічених місць переправ висилаються бойовий розвідувальний дозор або дозорне відділення. З виходом до водної перешкоди вони встановлюють, чи зайнятий противником протилежний берег, наявність і стан мостових переправ і бродів, найбільш зручні місця для обладнання десантних, поромних переправ і переправ танків убрід та під водою. При відсутності противника бойовий розвідувальний дозор (дозорне відділення) самостійно переправляється на протилежний берег. На основі даних розвідки командир роти уточнює місця переправ і порядок використання приданих переправних засобів.

Висновок: Вибір варіанту побудови бойового порядку залежить від багатьох факторів: бойового завдання, місця в бойовому порядку, наявності сил і засобів, рівня підготовки особового складу та наявності досвіду бойових дій, укомплектованості та характеру оборони противника, мівцевості тощо. Успіх у наступальному бою залежить у тому числі і від уміння командира вибирати найбільш доцільний варіант побудови бойового порядку у конкретній обстановці та своєчасно і гнучко перебудовувати його при змінах обстановки.