3. Послідовність та зміст роботи командира роти після отримання завдання на форсування водних перешкод.

Послідовність та зміст роботи командира роти після отримання завдання на форсування водних перешкод залежать у першу чергу від вибраного способу форсування. Якщо форсування здійснюється з розгортанням підрозділів біля водної перешкоди, то організація його здійснюється в тій же послідовності, що і при наступі із положення безпосереднього зіткнення з противником. Коли ж форсування здійснюється вже в ході бою, то робота командира роти здійснюється на ходу і основні заходи щодо підготовки форсування в роті проводяться до підходу підрозділів до водного рубежу з послідуючим уточненням їх в ході бою. Рішення на форсування водної перешкоди з ходу приймається при організації наступу і уточнюється при підході до водної перешкоди на основі даних розвідки і бою похідної охорони.

Форсування водних перешкод організовується одночасно з організацією наступу. Порядок роботи командира роти щодо організації наступу з форсуванням водної перешкоди залежить від конкретних умов обстановки та наявності часу і в своїй основі аналогічний роботі командира роти щодо організації наступу.

Під час організації форсування крім звичайних питань командир роти визначає порядок розгрому противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця та види основних і запасних переправ, розподіл переправних засобів, маршрути і порядок висування до водної перешкоди, порядок підготовки озброєння та техніки, а також послідовність переправи підрозділів.

При з’ясуванні завдання командир роти крім звичайних питань вивчає завдання при підході до водної перешкоди, під час форсування на своєму і протилежному березі, місця основних і запасних переправ, район герметизації танків, місця посадки особового складу і вантаження бойової техніки на самохідні переправочно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування і час його проходження, час готовності до форсування.

Оцінюючи обстановку, командир додатково вивчає ширину водної перешкоди і час на її проходження на БМП (БТР, танках), крутизну спусків до води і виходів на протилежний берег, стан дна біля берегів і швидкість течії.

Рішення на наступ з форсуванням водної перешкоди командир роти приймає під час рекогносцировки, яку проводить старший командир, а якщо обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, то по карті або на макеті місцевості. В рішенні крім звичайних питань командир роти визначає порядок знищення противника на підступах до водної перешкоди, ведення вогню під час форсування і виконання завдання на протилежному березі, а також порядок підготовки техніки до форсування водної перешкоди.

При постановці завдань на наступ з форсуванням водної перешкоди командир роти в бойовому наказі додатково вказує:

- взводам — завдання під час підходу до водної перешкоди, під час форсування і на протилежному березі, місця основних і запасних переправ, район герметизації танків, місця посадки особового складу і вантаження озброєння і техніки на самохідні переправно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування та час його проходження;

- підрозділам артилерії, гранатометному і протитанковому підрозділам — завдання щодо підтримки підрозділів під час форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі, а також вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;

- зенітному підрозділу — завдання щодо прикриття підрозділів від ударів повітряного противника під час виходу до водної перешкоди, в ході форсування, під час бою на протилежному березі, а також стартові (вогневі) позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;

- приданим підрозділам інженерних військ — завдання щодо інженерної розвідки місць переправ, обладнання та утримання переправ, підготовки шляхів висування до них, а також місця переправно-десантних засобів під час висування до водної перешкоди.

Організуючи взаємодію командир роти, окрім звичайних питань вказує:

• порядок підготовки БМП (БТР, танків) і особового складу до форсування;

• маршрут висування, район герметизації танків (тільки командир танкової роти), посадки особового складу, завантаження бойової техніки на самохідні переправочно-десантні засоби;

• порядок подолання перешкод і заходи безпеки при нанесенні вогневих ударів по противнику і форсування водної перешкоди;

• порядок ведення вогню при форсуванні водної перешкоди та бою на протилежному березі.

Підготовка техніки і озброєння у всіх випадках цілеспрямовано починається з прибуттям в вихідний район та отримання бойового завдання на наступ з форсуванням водної перешкоди.

Підготовка БМП (БТР) до форсування в залежності від обстановки і наявності часу проводиться в вихідному районі при наступі чи підході до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність закриття люків, бійниць, дверей, на справність водовідкачуючих насосів, на наявність і щільність закриття водозливних отворів. Командир роти перевіряє наявність і справність рятівних жилетів і у встановлений командиром батальйону час доповідає йому про готовність до виконання поставленого завдання.

Підготовка танків до подолання водної перешкоди проводиться під керівництвом командира роти у вихідному районі і складається з трьох етапів.

Перший етап попередньої підготовки включає перевірку:

• справності і роботи гіропівкомпасу;

• стан гумово-тканинних ущільнень;

• справність і роботу відкачувальної системи;

• наявність та справності ущільнених прокладок люків і проток;

• стан випускних колекторів;

• надійність стопорення задрайок кришок люків, запасного виходу дротом;

• легкості відкривання кришок люків башти і механіка-водія;

• зарядки балонів повітряного пуску;

• герметизація методом “розрідження” чи “замочування”.

Другий етап включає установку зовнішньої частини обладнання для підводного водіння танка (ОПВТ).

Перелік робіт залежить від типу танка і комплектності обладнання. Проходить ущільнення всіх щілин і нещільностей замазкою ЗЗК, вкладаються буксирні троси.

Третій етап включає перевірку якості герметизації (групою контролю від батальйону) безпосередньо перед входом у воду.

Висновок: Кожний командир зобов’язаний швидко приймати найбільш доцільні рішення, визначати та чітко і повно ставити бойові завдання штатним і приданим підрозділам та вогневим засобам, уміло організовувати взаємодію, всебічне забезпечення та управління.