Наступ вночі.

В минулих війнах, особливо у роки ВВВ, важливе місце займали бойові дії вночі. В сучасних умовах їх значення ще більше підвищується. Це обумовлюється рішучістю наступального бою, прагненням вести його безперервно, у високому темпі, на велику глибину, до повного розгрому противника.

Наступ вночі може починатись з прориву підготовленої оборони противника або являтись продовженням денних бойових дій.

Підготовка до наступу вночі проводиться в світлий час доби. Командир взводу, організовуючи наступ, крім звичайних питань, які передбачаються при підготовці наступу в звичайних умовах, визначає і вказує:

• видимі в темний час доби орієнтири;

• азимут напрямку наступу взводу і напрямне відділення;

• порядок позначення відділень (танків, БМП,), проходу в загородженнях;

• порядок забезпечення відділень і техніки засобами освітлення місцевості та порядок їх використання;

• порядок використання приладів нічного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі;

• сигнали пізнавання і заходи щодо захисту особового складу від світлового випромінювання.

Він також організовує забезпечення відділень освітлювальними та сигнальними засобами, патронами (снарядами) з трасуючими кулями.

При діях вночі прагнуть уникнути складного маневру. Напрямок для наступу вибирають з таким розрахунком, щоб він найкоротшим шляхом виводив до об’єктів атаки, пролягав по відкритій, малопересіченій місцевості, з найменшою кількістю природних перешкод і добре видимими в темноті орієнтирами.

За орієнтири призначаються добре видимі на фоні неба гребені висот, окремі високі спорудження, дерева, невеликі гаї та інші місцеві предмети, що легко виявляються в темноті. При використанні приладів нічного бачення орієнтирами вибираються місцеві предмети з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії приладів.

Напрямок наступу вибирається на місцевості з найменшою кількістю природних перешкод. Ці напрямки повинні виводити до намічених об’єктів найкоротшим шляхом та виключати необхідність складного маневру. Напрямок наступу в ході бою позначається світловими орієнтирами (створами) та створенням осередків пожеж в розташуванні противника.

Позначення відділень (танків, БМП, БТР) здійснюється світловими сигналами, які не видимі з боку противника, і сигнальними патронами.

Освітлення місцевості та об’єктів атаки здійснюється освітлювальними постами (постом) таким чином, щоб не освітлювати свої бойові порядки. На цей пост може бути покладено завдання надавати сигнали пізнавання.

У відділенні доцільно призначити кулеметника або снайпера для боротьби із засобами освітлення противника.

Нічна атака механізованих підрозділів звичайно здійснюється в пішому порядку. При атаці переднього краю оборони противника важливо, щоб підрозділи точно витримували (дотримувались) вказаних напрямків. Найближчий орієнтир призначається в розташуванні противника в 2-3 км від лінії бойового зіткнення, решта – в глибині його оборони на такій же відстані один від одного.

Танки, в залежності від характеру оборони противника, умов освітлення діють безпосередньо в цепу механізованих підрозділів або на відстані 100-150 м, БМП (БТР) в ході атаки знаходяться або на одній лінії з танками, або позаду них на відстані 50-100 м.

У ході наступу, особливо на світанку, слід бути готовим до відбиття контратак противника. Відбивати контратаку доцільно без використання засобів освітлення місцевості, максимально використовуючи прилади нічного бачення.

Висновок:

1. На дії підрозділів взимку чинять вплив райони місцевості з глибоким сніговим покриттям, обмежена кількість доріг, трудність виконання завдань щодо інженерного обладнання місцевості, складність орієнтування та маскування, суворий клімат з низькими температурами, складні метеорологічні умови.

2. Успіх нічних дій багато залежить від вмілої та чіткої організації бою, особливо світлового забезпечення, виконання заходів щодо захисту підрозділів від світлового випромінювання, ретельного маскування і навичок особового складу.