2. Бойовий порядок, система опорних пунктів та вогневих позицій; система вогню та інженерних загороджень.

Побудова оборони роти включає: бойовий порядок роти; систему опорних пунктів та вогневих позицій; систему вогню; систему інженерних загороджень.

Основні зусилля роти в обороні зосереджуються на очікувальному головному напрямку наступу противника і утриманні найбільш важливого об’єкта місцевості. Побудова оборони повинна створювати наростаючу протидію, яка дозволяє не допустити прориву противником опорного пункту та створити умови для його знищення.

Бойовий порядок роти будується відповідно з рішенням командира на ведення оборонного бою. В кожному конкретному випадку він залежить від отриманого завдання, характеру місцевості і дій противника, а також складу і стану роти і інших факторів.

Бойовий порядок роти будується в один або в два ешелони. Як правило в один ешелон, будується тоді, тоді коли не вистачає сил і засобів, на важкодоступній для дій противника місцевості, а також при знаходженні роти в другому ешелоні батальйону. Крім того, в один ешелон рота будує бойовий порядок при діях у смузі забезпечення, на передовій позиції, в глибині бойового порядку і при діях на другорядному напрямку.

Залежно від характеру місцевості бойовий порядок рота будує в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом праворуч, уступом ліворуч та мати інше розташування, яке забезпечить найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

На напрямку зосередження основних зусиль батальйону рота будує оборону в два ешелони.

Таким чином, бойовий порядок роти в обороні складається з:

- підрозділів першого ешелону;

- підрозділу другого ешелону або резерву;

- вогневих засобів і підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира роти.

Бойовий порядок роти також може включати бронегрупу та вогневі засідки.

Перший ешелон роти складають механізовані взводи із засобами посилення. Завдання першого ешелону - нанесення противнику максимального ураження вогнем всіх засобів перед переднім краєм оборони і міцне утримання важливих ділянок місцевості (об’єктів) на передньому краї. Як правило, в першому ешелоні оборону займають два взводи, а в другому - один взвод.

Другий ешелон роти призначається для міцного утримання ділянок місцевості (об’єктів) в глибині оборони і для знищення противника, що вклинився в глибину опорного пункту роти. Своє завдання він виконує з застосуванням всіх своїх вогневих засобів і шляхом нанесення контратак разом з другим ешелоном старшого командира.

Бронегрупа створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які з’явилися в результаті вогневих ударів противника, і для вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також найбільш повного використання бойових можливостей танків, БМП і БТР. В склад бронегрупи можуть входити декілька танків і БМП (БТР) роти (як правило, без десанту), виділених із підрозділів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль. Танки і БМП (БТР), призначені для дій у складі бронегрупи, із зайняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою у своїх взводних опорних пунктах. Потім в установлений час вони зосереджуються в районі, що має надійні захисні і маскуючі властивості (в ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або зайняття оборони у своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи в роті може бути призначений один із заступників командирів взводів.

Вогнева засідка виставляється з метою нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень. У вогневу засаду може виділятися взвод (відділення, танк), посилений вогнеметниками і саперами.

Підрозділ, який призначили для вогневої засідки, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засідки вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках в опорних пунктах, у проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневих засідок є зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарник.

Система опорних пунктів і вогневих позицій роти включає:

– опорні пункти взводів;

– вогневі позиції танків, БМП (БТР), ПТКР, гармат, кулеметів, гранатометів та інших штатних і приданих вогневих засобів;

– траншеї і ходи сполучення.

Система опорних пунктів і вогневих позицій готується в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей роти, наявності часу і характеру місцевості.

Опорний пункт – це ділянка місцевості зазначених розмірів, підготовлена до оборони в інженерному відношенні у відповідності з рішенням командира, пристосована до кругової оборони і зайнята ротою для виконання поставлених завдань.

Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів роти і приданих підрозділів, з’єднаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти. Танки, які придані механізованій роті, займають оборону в її опорному пункті і посилюють її протитанкові можливості.

Ширина, глибина опорного пункту роти, відстань між підрозділами і вогневими засобами в ньому повинні забезпечувати:

– відбиття атак танків і піхоти противника перед переднім краєм і знищення їх при вклиненні в глибину опорного пункту;

– розосередженння підрозділів в опорному пункті з метою найменшого ураження вогнем артилерії, авіацією, високоточною зброєю противника;

– можливість проведення маневру вогнем і підрозділами.

Тактичні нормативи опорного пункту обґрунтовуються розрахунками вогневих можливостей роти.

Рота обороняє опорний пункт 1-1,5 км по фронту і до 1 км в глибину (взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м у глибину).

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів – до 300 м. Проміжки між опорними пунктами повинні бути під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засадами, вогнем артилерії і загородженнями. У проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнуються траншеї та запасні позиції.

Для кругової оборони ротного опорного пункту широко використовуються ходи сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні і запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині. На флангах, у проміжках між взводами, в тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечувати зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайний маневр підрозділів по фронту і в глибину, а також затрудняти противнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром. Перша траншея вибирається по можливості за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед переднім краєм повинна утруднювати противнику спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнується на віддаленні 300-600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, змогли своїм вогнем підтримувати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ними.

Ходи сполучення використовуються для прихованого маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення обладнуються окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожен взвод було не менше одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить у короткий термін організувати, в разі потреби, кругову оборону.

З метою зниження втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації противника траншеї і ходи сполучення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках зміцнюватися одежею крутостей. У траншеях і ходах сполучення для особового складу обладнуються перекриті ділянки, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів відриваються ніші та ровики.