Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТАКТИКА Збирн лекций испр.doc
Скачиваний:
749
Добавлен:
26.08.2019
Размер:
15.97 Mб
Скачать

Передачі сигналу

3. "Яструб-10", я − "Сокіл-15", Грім-777, я − "Сокіл-15", прийом!».

При добрій чутності дозволяється підтверджувати корот­ко, словом − «зрозумів».

Відповідь:

Сокіл-15", я − "Яструб-10", зрозумів, прийом!

При слабкій чутності і сильних перешкодах команди (сиг­нали) дозволяється передавати два рази.

4. "Яструб-10", я − "Сокіл-15", Перекат, перекат, я − "Сокіл-15", прийом!

Для передачі команд (сигналів), які мають відношення до всіх підрозділів, установлюється циркулярний позивний. При цьому зміст команди (сигналу) повторюється два рази. Підтвердження не дається.

5. "Броня", я − "Сокіл-15", 777, 777, я − "Сокіл-15", прийом!

Сигнали управління повинні бути доведені до всього особового складу. Сигнали, які подає старший командир, відносяться тільки до підлеглих командирів: підрозділи повинні виконувати сигнали тільки свого безпосереднього командира; сигнали подаються до одержання відповіді (відклику) або початку виконання команди (сигналу); отримані сигнали негайно підтверджуються їх повторенням.

Під час управління підрозділами (підлеглими) сигнальними засобами необхідно пам'ятати, що сигнальні засоби демаскують місце перебування командира. Сигнальні засоби застосовуються для передачі заздалегідь установлених сигналів. Для цього застосовуються сигнальні прапорці, електричні ліхтарі, прожектори бойових машин, трасуючі кулі (снаряди) і різні звукові засоби (електро- і пневмосигнали, свистки, сирени тощо). Крім того, сигнали можуть подаватися за допомогою зброї, головного убору і руками. У розвідці, крім цього, використовується імітація звуків тварин і птахів.

Управління вогнем

Підготовка вогню і управління вогнем є найважливішою складовою частиною роботи командира взводу, відділення. Підготовка вогню включає заходи, які виконуються при підготовці бою:

  • організацію вогню;

  • підготовку до виконання вогневих завдань.

Організація вогню проводиться при організації дій відділення, танка:

1) під час з'ясування отриманого завдання і оцінки обстановки командир повинен:

  • вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали;

  • оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання вогневих завдань;

  • визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.

2) визначаючи порядок і способи виконання отриманого завдання і завдання відділенням, приданим підрозділам, штатним і приданим вогневим засобам, командир взводу, відділення розкриває порядок і способи знищення (ураження) противника за завданнями, видами зброї і вогню, способами його ведення, напрямками, напруженістю і способами стрільби.

3) під час організації взаємодії і управління командир взводу, відділення узгоджує зусилля штатних і приданих вогневих засобів за черговістю виконання вогневих завдань і знищенню найбільш важливих цілей:

- визначає порядок коректування результатів стрільби і цілевказання;

- встановлює (уточнює) сигнали (команди) на відкриття, перенесення і припинення вогню.

Управління вогнем у ході виконання завдання включає:

  • розвідку наземних і повітряних цілей;

  • оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;

  • вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби);

  • цілевказання;

  • подання команд на відкриття або постановку вогневих завдань;

  • спостереження і коректування вогню (маневр вогнем);

  • контроль за витратою боєприпасів.

Розвідка цілей ведеться всім особовим складом взводу, відділення у призначених секторах. Сектори повинні забезпечити виявлення противника перед фронтом дій взводу, відділення і призначаються в залежності від розташування прицілів, приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. Додатково можуть призначатися сектори розвідки на флангах.

При оцінці важливості і визначення черговості ураження цілі командир підрозділу повинен виходити з того, яку шкоду ця ціль здатна нанести. Важливими вважаються і ті цілі, ураження котрих у даних умовах обстановки може полегшити та прискорити виконання бойового завдання. Важливими цілями зазвичай є вогневі засоби противника (танки, БМП, протитанкові засоби, кулемети і міномети), спостережні пункти, радіолокаційні станції тощо. У тому випадку, коли ці цілі знаходяться у межах їх дальності дійсного вогню, вони називаються небезпечними. Ті важливі цілі, що знаходяться на дальностях, що перевищують їх дальності дійсного вогню, вважаються такими, що не є небезпечними в даний момент бою. Таке ділення цілей на важливі і менш важливі, небезпечні і ті, що не є небезпечними дає можливість командиру швидко та правильно приймати рішення стосовно черговості їх знищення; у першу чергу повинні знищуватися небезпечні цілі, у другу – важливі, в подальшому – всі інші.

Вибір засобів ураження повинен забезпечити надійне знищення цілей.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), по азимутальному покажчику, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

При цілевказанні вказується:

- орієнтир (місцевий предмет);

- місце розташування цілі відносно орієнтира;

- назва і характер дій цілі.

Наприклад: орієнтир 2 праворуч 20 ближче 50 – танк в окопі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]